АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10- 175/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: взяття під варту Кіхтенко Н.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменка І.К.
суддів Лиги М.П., Поєдинка І.В.
за участю прокурора Зленка О.В.
обвинуваченого
захисника ОСОБА_6
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27.04.2010 року, якою стосовно:
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, не одруженого, прожива-
ючого по АДРЕСА_1, не суди-
мого
обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на 2 місяці, з включенням до даного строку 2 дні і 5 годин-терміну його затримання, в порядку ст..106 КПК України.
Крім того, у задоволенні скарги на протокол про затримання ОСОБА_6 відмовлено,-
встановила:
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, будучи особою, яка 10.05.2008 року вчинила крадіжку чужого майна, повторно 09.07.2009 року в період з 23 по 24 години в приміщенні кафе-бару «Княжий двір», розташованого по вул.О.Коцюбинського в м.Корсунь-Шевченківський, шляхом вільного доступу таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_8 гроші в сумі 1600 грн., жіночу сумочку, парасольку та інше майно, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1800 грн.
Крім того, він 27.11.2009 року, близько 2 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_9, з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли в будинок по АДРЕСА_2, де застосовуючи до громадянки ОСОБА_10 фізичне насильство, яке не є небезпечним для її життя та здоров’я, відкрито заволоділи її майном, а саме телевізором, ДВД-плейєром, тюнером, колонками до комп’ютера та покривалом, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1300 грн.
04.02.2010 року СВ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС за фактом крадіжки майна ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ст..185 ч.2 КК України.
05.12.2009 року цим же органом досудового слідства за фактом відкритого викрадення майна ОСОБА_10 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст..186 ч.3 КК України.
01.03.2010 року ОСОБА_6 пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України та в цей же день йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
07.04.2010 року ОСОБА_6 пред’явлено обвинувачення за ч.3 ст.186 КК України і в цей же день стосовно нього вказаний запобіжний захід скасовано та він був, відповідно до вимог ст..115 КПК України, затриманий.
08.04.2010 року старший слідчий СВ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС Рак Г.П., за погодженням з прокурором Корсунь-Шевченківського району, звернувся в суд з поданням щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. В обґрунтування цього подання слідчий посилається на те, що ОСОБА_6, будучи особою притягнутою до кримінальної відповідальності за ст..ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, на шлях виправлення не став та знову вчинив два умисних злочини, що свідчить про те, що він, перебуваючи на волі, може ухилятися від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини по справі шляхом здійснення психологічного тиску на інших учасників процесу, а також буде продовжувати займатися злочинною діяльністю.
Крім того, 08.04.2010 року захисник ОСОБА_7 звернувся в суд зі скаргою, в якій просив визнати незаконним затримання, в порядку ст..115 КПК України, ОСОБА_6 та скасувати протокол про його затримання від 07.04.2010 року. В обґрунтування своєї скарги, захисник посилається на те, що органом досудового слідства не наведені підстави, передбачені в ст..106 КПК України, затримання даної особи, що його затримання, відповідно до ст..165-2 КПК України, можливе лише з дозволу судді, крім того затримання ОСОБА_6 здійснено без порушення відносно нього кримінальної справи.
Задовольняючи подання слідчого та обираючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції посилається на те, що, виходячи з обґрунтування обвинувачення, тобто маючи достатньо даних щодо вчинення обвинуваченим злочинів, один із яких є тяжким, який скоїв в період притягнення його до кримінальної відповідальності за інший корисливий злочин, що він чинить тиск на інших обвинувачених, а тому при обранні іншого запобіжного заходу ОСОБА_6 може уникнути слідства і суду, здійснювати тиск на свідків, обвинувачених, тим самим перешкоджати встановленню істини по справі та займатися злочинною діяльністю.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що затримання ОСОБА_6 відбулося відповідно до вимог ст.106 КПК України, в зв’язку з чим доводи скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними.
В своїх апеляціях :
-обвинувачений ОСОБА_6, не погоджуючись з даним судовим рішенням, просить його скасувати та обрати стосовно нього інший запобіжний захід, не пов’язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що по справі відсутні дані, що він може ухилитися від слідства та суду та , що він намагається якким-небудь чином впливати на свідків чи обвинувачених, вважає можливим обрати відносно нього інший запобіжний захід, в тому числі і у вигляді застави.
-захисник обвинуваченого ОСОБА_6-адвокат ОСОБА_7 просить визнати незаконним затримання обвинуваченого, в порядку ст..115 КПК України та скасувати вказане судове рішення. В обґрунтування своєї апеляції захисник посилається на те, що інкриміновані ОСОБА_6 злочини вчинені ним не в період притягнення його до кримінальної відповідальності, як зазначено в постанові суду, а також, що висновок суду про вчинення обвинуваченим тиску на свідків та інших обвинувачених, а також можливості уникнення ОСОБА_6 від слідства та суду, на думку захисника, є безпідставними. Крім того, апелянт вважає, що затримання ОСОБА_6, в порядку ст..115 КПК України, є незаконним, що затримання обвинуваченого могло бути лише , на підставі ст..165-2 КПК України, з дозволу судді, а також, що затримання ОСОБА_6 відбулося без порушення щодо нього кримінальної справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, які підтримали свої апеляції, міркування прокурора щодо законності постанови суду та залишення її без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду щодо законності затримання ОСОБА_6 є вірним та обґрунтованим.
Так, є помилковим твердження захисника про відсутність підстав, передбачених ст..106 КПК України, для затримання ОСОБА_6 Зокрема, в протоколі про його затримання від 07.04.2010 року вказані підстави та мотиви затримання, що узгоджуються з положеннями ст.106 КПК України. Крім того, в матеріалах кримінальної справи є протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 та протокол пред’явлення фотознімків для впізнання, згідно яких остання прямо вказала на ОСОБА_6, як особу, яка вчинила злочин. Про вчинення даної крадіжки разом з ОСОБА_6 засвідчив і ОСОБА_9 По справі також є і показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які вказують на вчинення ОСОБА_6 цього злочину. Крім того, сам ОСОБА_6 визнав свою причетність до крадіжки майна потерпілої ОСОБА_8
Крім того, ОСОБА_6 затриманий 07.04.2010 року, а подання слідчого про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту направлено в суд 08.04.2010 року, тобто після затримання останнього, а тому посилання захисника в своїй апеляції на те, що при затриманні ОСОБА_6 необхідно було керуватися вимогами ч.4 ст.165-2 КПК України є помилковим.
Доводи суду, щодо обрання ОСОБА_6 саме такого запобіжного заходу, як взяття під варту є обґрунтованими.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів під час проведення щодо нього слідчих дій за раніше скоєний ним корисливий злочин, за який він був засуджений 16.12.2009 року, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого. Крім того, по справі є свідчення іншого обвинуваченого по даній справі ОСОБА_9 щодо тиску на нього з боку ОСОБА_6 Вказане дає підстави вважати, що застосування стосовно вказаного обвинуваченого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної його процесуальної поведінки.
Крім того, посилання захисника в своїй апеляції на те, що затримання ОСОБА_6 відбулося без порушення стосовно нього кримінальної справи є надуманим та безпідставним.
Так, 05.12.2009 року порушена кримінальна справа за фактом відкритого викрадення майна у потерпілої ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
04.02.2010 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
07.04.2010 року ОСОБА_6 пред’явлено обвинувачення за ч.3 ст.186 КК України і в цей же день він був затриманий, в порядку ст.115 КПК України, тобто його затримання відбулося після порушення кримінальних справ.
Даних про те, що за станом здоров’я ОСОБА_6 не може утримуватися в слідчому ізоляторі в матеріалах справи не має.
При таких обставинах доводи апеляцій обвинуваченого та його захисника є необґрунтовані, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2010 року про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 на протокол про затримання ОСОБА_6 – залишити без змін.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя: І.К.Охріменко