Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                              

      02 червня  2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді  Дралла І.Г.

суддів  Білоусової В.В., Пономаренко А.В.

                                                 при  секретарі  Комаренко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до приватного підприємства «Крим-Автолік», третя особа – ОСОБА_6 про визнання недійсним наказу про звільнення, протоколу загальних зборів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, за апеляційною скаргою приватного підприємства «Крим-Автолік» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 лютого 2010 року,

встановила:

      ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до  приватного підприємства «Крим-Автолік» про визнання недійсним наказу про звільнення, протоколу загальних зборів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди.  Вимоги мотивовані тим, що згідно наказу № ? від 01.07.2005 року ОСОБА_5 прийнята на посаду директора ПП «Крим-Автолік» з окладом відповідно до штатного розкладу. Відповідно до Протоколу № 3  Загальних зборів учасників ПП «Крим-Автолік» від 04.02.2009 року прийнято рішення про звільнення з посади директора ОСОБА_5 та переведена з посади директора на посаду заступника директора ПП «Крим-Автолік». Згідно з наказом № 15-к від 06.04.2009 року позивачка була звільнена з посади заступника директора за невідповідність займаній посаді на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з 07.04.2009 року. За період роботи позивача ніяких зауважень щодо виконання нею обов’язків зі сторони засновників не було, дисциплінарні стягнення не застосовувались, атестація з її участю не проводилась.  ОСОБА_5 просить визнати  протокол № 3 від 04.02.2009 року загальних зборів засновників ПП «Крим – Автолік», а також наказ № 15-к від 06.04.2009 року прийнятими у порушення діючого трудового законодавства, поновити її на посаді директора ПП «Крим-Автолік», стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з дня її звільнення до винесення рішення суду, враховуючи, що середньомісячна заробітна плата складає 2 575 грн. 22 коп., а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено частково. Скасовано протокол № 3 Загальних зборів засновників ПП «Крим – Автолік» від 04.02.2009 року про звільнення  директора ПП «Крим-Автолік» - ОСОБА_5. Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора Приватного підприємства «Крим-Автолік» з 07.04.2009 року. Стягнуто з Приватного підприємства «Крим-Автолік» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі – 23 600 грн. (двадцять три тисячі шістсот) 81 коп. Стягнуто з Приватного підприємства «Крим-Автолік» на користь держави судовій збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ПП «Крим-Автолік», подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

 Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню  з наступних підстав.

     Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов’язковою підставою для скасування рішення.

     На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судовим розглядом встановлено, що позивачка  01.07.2005 року прийнята на роботу на посаду директора ПП «Крим-Автолік» ( а.с. 11)

Протоколом загальних зборів засновників ПП «Крим-Автолік» № 3  від 04 лютого 2009 року ОСОБА_5  переведено з посади директора на  посаду заступника  директора ПП «Крим-Автолік»   та звільнено з посади   директора. (а.с.46)

     Наказом  № 15-к від 06.04.2009 року ОСОБА_5  звільнено з посади  заступника директора ПП «Крим-Автолік» за невідповідність займаній посаді на підставі п. 2 ст. 40 КЗПП України.

Приймаючи рішення  про  часткове задоволення позову та  визнання незаконним протоколу № 3  від 04.02.2009 року суд першої інстанції виходив з того, що  відповідачем не надано суду доказів  виявленої невідповідності  позивача  займаній посаді,  а також неякісного виконання  роботи через недостатню кваліфікацію.

З огляду на ст. 40 п. 2 КЗПП України, т рудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

При таких обставинах, судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про те, що  звільнення ОСОБА_5 проведено на підставі ст. 40 п.2 КЗПП України без   наявних на то правових підстав та є незаконним.

Оскільки звільнення проведено на підставі наказу, колегія суддів вважає, що наказ № 15к від  06.04.2009 року  повинно бути скасовано, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову  слід скасувати.

Як слідує з протоколу № 3 від  04.02.2009 року  ОСОБА_5 було переведено з посади  директора на посаду заступника директора, при цьому наказ про  перевід не видавався.  З заяви, що мається у матеріалах справи про  перевід слідує, що позивачка звернулася до  засновників ПП «Крим-Автолік» з заявою про розгляд питання щодо її переводу, але згоди на переведення вона не давала.

Таким чином, перевід  ОСОБА_5 з посади  директора на посаду  заступника директора є незаконним, таким що протиречить вимогам ст. 32 КзПП України, оскільки не було на це згоди  позивача.

Доводи апеляційної скарги стосовно не розгляду усіх заявлених вимог та  необхідності залучення до участі у справі засновників не є обгрунтованими та підлягають відхиленню.

      Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,                                                                                                

вирішила:

        Апеляційну скаргу приватного підприємства «Крим-Автолік»   задовольнити частково.

        Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 лютого 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу № 15-к від 06.04.2009 року скасувати та ухвалити у цієї частині нове рішення, яким скасувати наказ № 15-к від 06.04.2009 року в частині звільнення ОСОБА_5  з займаної посади. В решті рішення залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до  Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

  Дралло І.Г.                                                 Білоусова В.В.                                      Пономаренко А.В.