АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2009р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І.А.
Суворова В.О.
при секретарі: Велич A.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 квітня 2000р. між ним та відповідачкою у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 1767кв. м. в м. Одесі по АДРЕСА_1. З тексту договору вбачається, що відповідачка продає позивачу вказаний будинок за ціною еквівалентною 45000 доларів США, з яких 30000 доларів США отримує до підписання даного договору, про що свідчить відповідна розписка, а також сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу після оформлення спадкових прав за ОСОБА_3 У подальшому за нотаріально посвідченим договором дарування від 13 листопада 2002р. ОСОБА_3 стала власником лише 1\3 частини будинку, яку продала за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 липня 2007р. ОСОБА_2 від якого отримала гроші у розмірі еквівалентному 14000 доларів США, про що свідчить розписка. Тому позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу усього будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі.
У грудні 2008р. ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, обгрунтовуючи свої
Справа № 22ц-3162/2009 Категорія ЦП:20
Головуючий у інстанції: Сватаненко В.І.
Доповідач: Градовський Ю.М.
вимоги тим, що у травні 2002р. власниця будинку ОСОБА_7 уклала з нею усний договір про передачу у власність позивачці 1\3 частину зазначеного будинку та 0, 5га відповідної земельної ділянки. На протязі 2002-2007р.р. позивачкою був збудований двохповерховий житловий будинок. В 2007р. до неї звернулися невідомі люди з вимогою звільнити вказаний будинок та земельну ділянку. Тому ОСОБА_4 вважає, що договір купівлі-продажу, укладений 25 квітня 2000р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є нікчемним, оскільки він був укладений особою, яка на час укладання договору не була власником будинку та не мала права його продавати.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009р. позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_4 залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені її позовних вимог, а його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, з наступних підстав.
За правилами ст. 308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладання угод з приводу продажу ОСОБА_2 спірного будинку, ОСОБА_3 не була власником цих споруд, а тому за Законом не мала правових підстав на укладання будь-яких договорів на продаж. За аналогічних підстав не можливо визнати вимоги ОСОБА_4
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що відповідно до свідоцтва про право власності від 21 квітня 1967р. ОСОБА_8 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі. ІНФОРМАЦІЯ_1 власник будинку помер, після чого відкрилась спадщина у вигляді спірного житлового буднику, спадкоємцями першої черги за законом були: дружина - ОСОБА_7, донька - ОСОБА_3
Не будучи власником спірного будинку, не прийнявши у встановленому законом порядку спадщину, ОСОБА_3 25 квітня 2000р. уклала у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якого вона продала, а ОСОБА_2 придбав спірний будинок, сплативши спочатку гроші у розмірі 30000 доларів США, іншу суму зобов’язується сплатити після нотаріального оформлення спадщини і договору купівлі-продажу (а.с. 9). В подальшому, відповідно 25 жовтня 2001р.(а.с. 11) та 26 листопада 2002р. (а.с. 12), ОСОБА_3 укладає у простій письмовій формі додаткові угоди № № 1, 3 про продаж спірного будинку, збільшивши його вартість до 100000 доларів США.
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину від 23 жовтня 2000р. ОСОБА_7 приймає спадщину і стає власником житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі. Маючи намір розпорядитися своєю власністю, вона 13 листопада 2002р. подарувала ОСОБА_3 1\3 частину спірного житлового будинку (а.с. 13).
Таким чином, тільки після укладання 13 листопада 2002р. договору дарування 1\3 частини спірного будинку ОСОБА_3 стала дійсним та повноправним власником тільки 1\3 частини будинку.
Маючи намір все-таки продати частину будинку, 18 липня 2007р. (а.с. 16) ОСОБА_3 укладає у нотаріальній формі договір купівлі-продажу, згідно якого вона продала ОСОБА_2 1\3 частину спірного будинку, отримавши грошові кошти у розмірі 14000 доларів США, про що свідчить сам договір та розписка про отримання грошей (а.с. 15).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2007р. визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Одесі (а.с. 41-43).
Виходячи із зазначеного рішення суду, ОСОБА_3 набула права власності на спірний житловий будинок, весь взагалі, тільки після набрання рішення законної сили. З набуттям права власності вона ні яких угод щодо його продажу з ОСОБА_2 не укладала.
За правилами ст. 227ЦК України (в редакції 1963р.) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті міської Ради народних депутатів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку не укладала, реєстрацію у виконавчому комітеті міської Ради не проводила, а тому вказану угоду не можливо вважати укладеною та такою, що відповідає діючому законодавству.
Аналогічні вимоги визначені і в ст. 657ЦК України (в редакції 2003р.), де зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Матеріалами справи підтверджено, що вказаних угод укладено не було, державну реєстрацію ці договори не проходили.
З аналогічних доводів не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання вказаних письмових угод щодо купівлі-продажу спірного будинку дійсними, оскільки вони за формою та змістом суперечать діючому законодавству.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на момент укладання письмової угоди про продаж спірного житлового будинку, ОСОБА_3 не була власником вказаного нерухомого майна, а тому за правилами цивільного законодавства не мала права на укладання вказаної угоди.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 210, 213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 308, 315ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009р. залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.