Справа № 22-Ц-728-Ф/09 р. Головуючий у першій інстанції

Муратова Ж.А. Суддя-доповідач Іщенко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО червня 2009 року м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді:   Іщенка В.І.

суддів   Авраміді Т.С.

Полянської В. О. при секретарі:   Алієвій Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Організації Автономної Республіки Крим Товариства Червоного Хреста України, Керченського міського центру зайнятості про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за апеляційними скаргами Організації Автономної Республіки Крим Товариства Червоного Хреста України, Керченського міського центру зайнятості на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до Керченського міського суду АР Крим з позовом до Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Свої вимоги ОСОБА_4 мотивує тим, що вона за трудовими договорами працювала в Керченській міській організації Товариства Червоного Хреста на оплачуваних громадських роботах по догляду за особами літнього віку. Останній трудовий договір з Керченською організацією Товариства Червоного Хреста було укладено 03 червня 2008 року, а 11 червня 2008 року її було звільнено за ст.36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін, що підтверджується записом у трудовій книжці. При звільненні, з позивачем не був проведений повний розрахунок, що підтверджує порушення відповідачем вимог ст.47 КЗпП України. Просила-стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 539 грн. 84 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, за період з 11 червня 2008 року по день розгляду справи у суді, з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 509 грн.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 19 лютого 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача був залучений Керченський міський центр зайнятості.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 02 квітня 2009 року, позов задоволений частково і стягнуто з Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 539 грн. 50 коп. і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 4835 грн.50 коп. всього стягнуто 5375 грн. 34 коп., а також в дохід держави судовий збір в сумі 53 грн. 75 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. У задоволенні позову до Керченського міського центру зайнятості відмовлено.

 Організація АР Крим Товариство Червоного Хреста України не погодилося з таким судовим рішенням та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 знаходилась як безробітна на обліку в Керченському міському центрі зайнятості станом на 30 січня 2008 року, а потім була працевлаштована з 01 листопада 2008 року оператором котельної в Керченську філію ОП «Кримтеплокомуненерго» за наказом №1052 від 01 листопада 2008 року, проте суд першої інстанції не звернув на це увагу та нарахував середній заробіток за той час коли позивач працювала оператором котельної на постійній роботі.

Керченський міський центр зайнятості також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити у частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку на користь позивача, та відмовити позивачу у задоволенні стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку. Апелянт зазначає, що нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, та застосування норм ст. 117 КЗпП України стосовно особи, яка перебуває на обліку у державній службі зайнятості, є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України та Керченського міського центру зайнятості не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що представник Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України у судовому засіданні підтвердив, що є заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка складала за травень 2008 року - 448 грн. 70 коп., за червень 2008 року - 91 грн. 14 коп. Вказані суми згідно ст.116 КЗпП України підлягають стягненню з відповідача Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України з яким укладено трудовий договір. Оскільки на день припинення трудових відносин відповідач не провів розрахунок з позивачем, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, за період з дня звільнення по день розгляду справи у суді, підлягає стягненню з Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України. У задоволенні позову до відповідача Керченського міського центру зайнятості слід відмовити, оскільки він не є працедавцем і трудовій договір з позивачем не укладав.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. s

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2008 року між Організацією АР Крим Товариства Червоного Хреста з однієї сторони та ОСОБА_4 з друго сторони був укладений строковий трудовий договір строком на 1 місяць (а.с.9), 03 червня 2008 року між Організацією АР Крим Товариства Червоного Хреста та ОСОБА_4 було укладено строковий трудовий договір строком на 1 місяць, відповідно до якого на працівника поширюються всі права та соціальні гарантії, передбачені трудовим законодавством, а також відповідач зобов'язався проводити виплату заробітної плати 2 рази на місяць(а.с.7, 9). 14 березня 2008 року між Керченським міським центром зайнятості та Організацією АР Крим Товариство Червоного Хреста був укладений договір № 015408031400023, з п.2.1.3 якого вбачається, що перший зобов'язується фінансувати витрати другого на створення робочих місць для організації оплачуваних громадських  робіт  згідно   з   поданими  розрахунками   (кошторисом),   передбачених

положеннями чинного законодавства. 11 червня 2008 року додатковою угодою між тими ж самими сторонами, вказаний договір був розірваний, у зв'язку із істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З довідки розрахунків з Керченською Організацією АР Крим Товариства Червоного Хреста по виплаті заробітної плати безробітним за виконання суспільних робіт за направленням Центру зайнятості у травні - червні 2008 року, вбачається, що останнім фактично було перераховано 20718 грн. 90 коп., а відхилення склало 5474 грн. 67 коп. Перечисления вказаних грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями №570 від 17 червня 2008 року (а.с.72), та №953 від 15 серпня 2008 року (а.с.71).

Крім того з апеляційної скарги вбачається, що Організація АР Крим Товариства Червоного Хреста не заперечує наявність заборгованості по заробітній платі за травень 2008 року у сумі 448 грн. 70 коп., за червень 2008 року у сумі 91 грн. 124 коп. ОСОБА_4

Відповідно до ст. 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті tnopy.

Окрім того відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що при розгляді справ про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, стягується середній заробіток на користь працівника за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням вищенаведених вимог трудового законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2008 року на день ухвалення рішення у розмірі 4835 грн. 50 коп.

Посилання Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що на його думку призвело до ухвалення неправильного рішення по справі не заслуговує на увагу, оскільки колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення або зміни рішення суду першої інстанції і ухваленню нового рішення.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста, що при нарахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції не врахував що ОСОБА_4 з 01 листопада 2008 року була працевлаштована в Керченський філіал ОП «Кримтеплокомуненерго», оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» № 3248-IV від 20 грудня 2005 року частину третю статті 117 КЗпП України, яка передбачала зменшення розміру компенсації на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, у разі працевлаштування звільненого працівника на нову роботу, виключено.

Також колегія суддів не може погодитися з посиланням Керченського міського центру зайнятості на те, що нарахування ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку, та застосування норм ст. 117 КЗпП України стосовно особи, яка перебуває на обліку у державній службі зайнятості є безпідставними, оскільки на вказаних працівників розповсюджуються усі соціальні гарантії передбачені трудовим законодавством.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України і Керченського міського центру зайнятості та скасування оскаржуваного ними рішення не вбачається.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Організації Автономної Республіки Крим Товариства Червоного Хреста України та Керченського міського центру зайнятості на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2009 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.