АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2009р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Артеменко І.А.

Суворова В.О.

при секретарі: Велич A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Одеський портовий холодильник» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007р. ОСОБА_2(уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернувся в суду із позовом до ВАТ „Одеський портовий холодильник" про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11 квітня 2002р. працюючи у ВАТ „Одеський портовий холодильник" на посаді вантажника йому було заподіяні тілесні ушкодження, в результаті чого він втратив працездатність на 65 %. Згідно акту МСЕК його визнано інвалідом другої групи. Посилаючись на ці обставини просить стягнути з відповідача на його користь 517 047грн.84коп.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Справа № 22ц-3584/2009 Категорія ЦП: 30

Головуючий у інстанції: Андрухів В.В.

Доповідач: Градовський Ю.М.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно під час виконання трудових обов’язків вантажника в ВАТ «Одеський портовий холодильник» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, в результаті чого втратив працездатність на 65 %. Оскільки втратою частини працездатності, ОСОБА_2 завдано моральних страждань просив відшкодувати моральну шкоду. Враховуючи, що позивач звернувся в суд до неналежного відповідача, суд вважав, що підстав для задоволення позову не має.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ОСОБА_2 працював вантажником в ВАТ «Одеський портовий холодильник», та перебуваючи на робочому місці 11 квітня 2002р. о 00 г. 40 хвилин отримав тілесні ушкодження. За вказаним фактом складений акт № 03\02 від 16 квітня 2002р. (а.с. 7, 8) за формою Н-1. Відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_2 втратив 65 % працездатності (а.с. 6). Страхове свідоцтво від 12 березня 2002р. засвідчує факт реєстрації страхувальника ВАТ «Одеський портовий холодильник» (а.с. 23).

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що на час отримання травми ОСОБА_2 ВАТ «Одеський портовий холодильник» зареєстроване як страхувальник у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, проводить відповідні відрахування до фонду.

За правилами ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. № 1105-ХІУ (далі Закон) завданням страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріального та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У відповідності до ст. 28 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить зазначені в законі виплати, у тому числі і моральну шкоду за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому.

Таким чином, з набуттям чинності з 1 квітня 2001р. Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. № 1105-ХІУ за наявності факту заподіяння моральної шкоди, страхова виплата за моральну шкоду відповідно до ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі й у разі стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Враховуючи, що ОСОБА_2 до відповідного Фонду з позовними вимогами не звернувся, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованного висновку про те, що виплату моральної шкоди, завданої втратою частини працездатності проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, до якого позивач не звертався.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 210, 213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 308, 315ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2009р. залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.