Справа № 22-Ц-761 -Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Кузьміна О.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.
при секретарі Резниченку A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» (далі -ЗАТ «Керченський скляний комбінат») про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Вимоги позову мотивувала тим, що вона працювала у відповідача до 20 січня 2009 року, коли звільнилася за скороченням штату. При звільнення їй не була виплачена заборгованість з заробітної плати у розмірі 4050, 60 грн., що є порушенням її прав. Моральна шкода обґрунтована порушенням нормальних життєвих зв'язків у наслідок порушення трудових прав позивача, що вимагає від ОСОБА_3 додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду позивач оцінює у сумі 4600 грн.
Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений частково - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати у розмірі 4050, 60 грн., компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 903, 28 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 3498, 60 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення у справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким.у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
У скарзі йдеться про відсутність з боку ЗАТ «Керченський скляний комбінат» порушень трудового законодавства, що також не підтверджено позивачем та є підставою для відмови у задоволенні його вимог. Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишились обставини пропуску без поважних причини ОСОБА_3 трьохтисячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, не врахувавши при цьому, що з 2004 року виробництво продукції ЗАТ «Керченський скляний комбінат» зупинено у зв'язку з відсутністю ринку збиту, стосовно Товариства порушена справа про банкрутство, а з травня 2006 року на усі рахунки підприємства накладений арешт, через що підприємство було позбавлено можливості провести з позивачем розрахунок. Крім того, у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду після звільнення, правовідносини, що склалися між сторонами, не регулюються нормами трудового законодавства України. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості компенсаційних розрахунків. Апелянт вважає, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог і порушення з вини відповідача встановлених трудовим законодавством строків виплати заробітної плати та належних звільненому працівнику розрахункових сум.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до вимог статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 115 КЗпП України визначені строки виплати заробітної плати працівникам.
Згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв 'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-ПІ та Положенням про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв' язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (зі змінами, внесеними постановою від 31 березня 2003 року №430) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання проводиться компенсація втрати частини заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 03 травня 2001 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Керченський скляний комбінат» був укладений трудовий договір і позивач була прийнята на роботу у ЗАТ «Керченський скляний комбінат» комірником складного господарства. 21 листопада 2007 року позивач була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
За час роботи позивача була нарахована, але своєчасно не виплачувалась заробітна плата, у зв' язку з чим на день звільнення утворилась заборгованість у сумі 4050, 60 грн., яка позивачу в строки, визначені статтею 116 КЗпП України не виплачена, про що свідчить довідка без номеру видана ЗАТ «Керченський скляний комбінат» (а.с.2).
Доводи апеляційної скарги про те, що ЗАТ «Керченський скляний комбінат» не порушувало право позивача на оплату праці не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються вищенаведеними обставинами.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано на підставі викладених положень КЗпП України задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача заборгованість по заробітній платі, розмір якої відповідачем не оспорювався.
З огляду на наведене, колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо стягнення на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв' язку з порушенням строків. її виплати у розмірі, визначеному відповідно до норм Закону України Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв 'язку з порушенням строків їх виплати» та Положення про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв' язку з порушенням термінів її виплати.
На думку колегії суддів, апелянт безпідставно посилається на необгрунтований розрахунок компенсаційних виплат, оскільки проведення компенсації втрати частини заробітної плати за порушення строків її виплати є обов 'язком роботодавця, але відповідачем такий розрахунок не наданий з підстав відсутності спеціалістів для його виконання та коштів на оплату даної роботи. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані щодо подання відповідачем у встановленому законом порядку клопотань або заяв до суду першої інстанції про призначення судової бухгалтерської експертизи.
Також безпідставні доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позову в частині спричинення позивачу моральної шкоди. Як правильно вказав суд першої інстанції порушення трудових прав позивача змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Тому висновки суду у цій частині законні і обґрунтовані.
За змістом статті 117 КЗпП України стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є санкцією за порушення з вини власника або уповноваженого ним органу передбачених статтею 116 цього кодексу строків виплати працівнику належних при звільненні сум.
Таким чином, право працівника на отримання даних виплат пов' язано з наявністю вини роботодавця у затримці розрахунку при його звільненні.
Проте, ці обставини не можна вважати встановленими.
Як вбачається з матеріалів справи, постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби в АР Крим від 30 травня 2006 року при виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь фізичних та юридичних осіб загальної заборгованості у розмірі 539 411, 51 грн. було накладено арешт на усі грошові кошти ЗАТ «Керченський скляний комбінат», що знаходяться на рахунках даного підприємства (а.с. 20-22).
Відомостей про зняття арешту матеріали справи не містять.
Між тим, задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 3498, 60 грн., суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зазначеним обставинам, та усупереч вимог статті 215 Цивільного процесуального кодексу України не встановив вину роботодавця і не мотивував висновок щодо необхідності стягнення вказаної суми.
З огляду на наведене, судова колегія вважає обґрунтованим довід апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для застосування судом положень статті 117 КЗпП України за недоведеністю вини відповідача у затримці розрахунку, оскільки вищевказані обставини безумовно позбавили відповідача своєчасно виплатити усі належні позивачеві суми при звільненні.
Також апелянт обґрунтовано посилався на неврахування судом роз' яснень пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за змістом якого, оскільки за законом справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов' язком роботодавця та робітника, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання прибуткового податку й інших обов 'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Довід апелянта щодо відсутності між сторонами трудових правовідносин, тому що позивач звернувся до суду після звільнення є неспроможним, оскільки суперечить змісту наведених вище норм трудового законодавства.
Не заслуговує на увагу довід апелянта про порушення позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав тому, що він не заснований на законі, оскільки статтею 233 КЗпП України визначено право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Оскільки суд першої інстанції ухвалюючи рішення правильно встановив обставини справи та характер правовідносин сторін, але припустився порушень матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, відповідно до вимог пунктів 1 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 3498, 60 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» задовольнити частково.
Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2009 року в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3498 грн. 60 коп. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Зазначити належну до стягнення загальну суму на користь ОСОБА_3 у розмірі 4953 грн. 88 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов' язкових платежів.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.