АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І.A.
Суворова В.О.
при секретарі: Ксендзюк І.A.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди, а також за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації об’єктів нерухомості про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2005р. ОСОБА_2 (уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська О.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 15 грудня 2003р. на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Одесі за 60000 доларів США. Маючи намір приватизувати земельну ділянку, позивачка тривалий час будинком не користувалася, а у подальшому їй стало відомо, що подружжя ОСОБА_5 будинок знесли, оскільки проводять будівельні роботи, при цьому ОСОБА_4 є власником спірного будинку. Посилаючись на ці обставини, позивачка просить визнати договір купівлі-продажу від 31 січня 2005р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним, зобов’язати ОСОБА_4 не
Справа № 22ц-2566/2009 Категорія ЦП: 20
Головуючий у інстанції: Сватаненко В.І..
Доповідач: Градовський Ю.М.
перешкоджати їй у користуванні власністю та стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 150000грн.з кожного.
В свою чергу у лютому 2006р. ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа КП „ОМБТІ та РОН" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2003р. вона з матір’ю ОСОБА_9 продала ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Одесі за 18414грн. Вказана угода відбулася на вкрай невигідних для ОСОБА_3 та її родини умовах, під впливом тяжких обставин. При цьому ОСОБА_7 не сплатив зазначеної суми, а передав лише 1500грн., не виконавши істотні умови договору. Тому позивачка вважає, що ОСОБА_7 за таких умов не став власником будинку й не міг його продавати ОСОБА_2 На підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2005р. позивачка продала спірний будинок ОСОБА_4 по реальній вартості - 118000доларів США, отримала від покупця гроші й передала будинок ОСОБА_4 Тому ОСОБА_3 просить визнати договір купівлі-продажу від 14 листопада 2003р. укладений між нею та ОСОБА_7 недійсним, а також просить визнати недійсним й договір купівлі-продажу від 15 грудня 2003р. укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2009р. позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 листопада 2003р. житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Чередниченко Г. А., зареєстрований у реєстр № 5-3353.
Повернуто сторони у первісний стан: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 18414грн.; поновлено державну реєстрацію за ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 у м. ОдеС. І.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 грудня 2003р. житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., зареєстрований у реєстрі № 6658.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 60000доларів США.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31 січня 2005р. житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрований в реєстрі № 6999.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 118000 доларів США.
Стягнуто судовий збір в доход держави з ОСОБА_7-560грн., з ОСОБА_3 - 1089грн.
В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким її позов задовольнити, у задоволені позову ОСОБА_3 - відмовити, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст. 308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 були власниками житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі, розташованому на земельній ділянці площею 984кв. м. 14 листопада 2003р. (т.2 а.с. 80) ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу спірного будинку, згідно якого, вона продала, а ОСОБА_7 придбав майно, сплативши частину грошей. В подальшому 15 грудня 2003р. новий власник будинку ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу спірного будинку, за яким продав його ОСОБА_2 (т.1 а.с. 11). У грудні 2004р. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_13 на підставі фіктивних домовленостей 31 січня 2005р. уклали договір купівлі-продажу спірного будинку, на підставі якого ОСОБА_3 продала його ОСОБА_4 Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі від 14 листопада 2003р. був укладений внаслідок впливу тяжких обставин на вкрай невигідних умовах для продавця, суд вважав необхідним визнати такий договір недійсним. Враховуючи, що в подальшому майно було продано особами, які не були власниками, суд визнав угоди купівлі-продажу від 15 грудня 2003р. та 31 січня 2005р. недійсними.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Приморським районним Житлово-комунальним відділом м. Одеси від 24 квітня 1961р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 травня 2003р. ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_9 є власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. В спірному будинку проживали і були прописані ОСОБА_9, ОСОБА_3 та її неповнолітній син.
У зв’язку з тяжким матеріальним становищем і не можливістю утримувати хвору мати та неповнолітнього сина, ОСОБА_3 вирішила продати спірний будинок. 14 листопада 2003р. (т.2 а.с. 80) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_7 придбав спірне майно, сплативши гроші у розмірі 18414грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи покупець повністю з продавцем не розрахувався, сплативши тільки 1500грн., чим не виконав істотні умови договору.
За правилами ст. 57ЦК України (в редакції 1963р.), угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Враховуючи, що ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу 14 листопада 2003р. з ОСОБА_7 внаслідок впливу тяжких для неї обставин на вкрай невигідних умовах, а також враховуючи, що покупець повністю гроші за придбаний будинок не сплатив, суд вважав необхідним визнати вказаний договір недійсним.
Як визначено в ст. 59ЦК України (в редакції 1963р.) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Тому, договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі від 14 листопада 2003р. визнано недійсним з моменту його укладання.
Проте, 15 грудня 2003р. (т.1 а.с. 11) ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу, згідно якого він продав, а ОСОБА_2 придбала спірний будинок, сплативши гроші у розмірі 60000 доларів США. Договір посвідчений нотаріально. Після придбання будинку ОСОБА_2 в ньому не проживала.
Враховуючи, що в спірному житловому будинку ні хто не проживав, у грудні 2004р. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_13 в домашніх умовах уклали між собою фіктивний договір купівлі-продажу майна від 13 січня 2004р., за яким нібито ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 спірний житловий будинок за грошові кошти у розмірі 20000 доларів США. На підставі фіктивних документів, рішенням Київського районного суду м. Одеси за ОСОБА_3 визнано право власності на колишній житловий будинок.
Будучи власником будинку на підставі рішення суду, ОСОБА_3 31 січня 2005р. продала житловий будинок ОСОБА_4, отримала гроші у розмірі 118000 доларів США, про що в письмовій формі укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (т.1 а.с. 15).
Вирішуючи спір щодо правомірності укладання вказаних угод, суд першої інстанції виходив з наступного.
Оскільки договір купівлі-продажу спірного житлового будинку від 14 листопада 2003р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 визнано недійсним, а його недійсність встановлена з моменту укладання, суд першої інстанції вважав, що подальші угоди не відповідають вимогам законодавства.
Так, зі змісту ст. бЗЦК України (в редакції 1963р.) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
В ч. 1 ст. 216ЦК України (в редакції 2003р.) зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі від 15 грудня 2003р. та 31 січня 2005р. укладені особами, які не мали правових підстав на укладання цих угод, а тому вони є недійсними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованного висновку про те, що договір купівлі-продажу спірного будинку укладений 14 листопада 2003р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладений внаслідок впливу тяжких для неї обставин на вкрай невигідних умовах, а тому є недійсним. В подальшому договори купівлі-продажу спірного майна від 15 грудня 2003р. та 31 січня 2005р. укладені особами, які не мали права на укладання вказаних угод, а тому також визнані недійсними.
За таких обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2, оскільки договір купівлі-продажу спірного житлового будинку був укладений особою, яка не мала повноважень на укладання угоди.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 210, 213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 308, 315ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2009р. залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.