Справа №22-ц-815-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Кіт М.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі Резниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» (далі - ВАТ «Суднобудівний завод «Залів») про стягнення надбавки у розмірі 3737, 48 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 7325, 64 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що при його звільненні 28 жовтня 2008 року розрахунок з ним повністю проведений не був: не виплачено у повному обсязі персональну надбавку за період з січня по жовтень 2008 року відповідно до но$м трудового законодавства та локальних нормативних актів щодо оплати праці.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2009 року позов задоволений - стягнуто з відповідача на користь позивача надбавку у розмірі 3737, 48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 7325, 64 грн., також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що висновки суду про те, що положенням про персональні надбавки керівникам та спеціалістам заводу не передбачено нарахування та виплата надбавок у залежності від відпрацьованого часу, та про те, що в розрахунок оплати відпусток, як основних так і додаткових, не включалась надбавка, нарахована за попередній період, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства щодо оплати праці. Виплата надбавки фактично у подвійному розмірі, тобто врахування її при розрахунку середнього заробітку при оплаті відпусток, як основних так і додаткових, за період знаходження у відрядженні та на лікарняному та разом з тим її виплата у встановленому розмірі (твердій грошовій сумі) не передбачено ні локальними положеннями, ні чинним трудовим законодавством.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення    скасуванню    з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності наказів про зменшення розміру персональної надбавки позивачу за спірний період, тому прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів , оскільки він не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді заступника начальника юридичного відділу ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до 28 жовтня 2008 року, та був звільнений на підставі ч.3 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі -Кодекс) у зв'язку з порушенням роботодавцем вимог законодавства про працю.

Відповідно до положень статті 97 цього Кодексу форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків) та з додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Заявлені позивачем вимоги відносяться до стягнення додаткової заробітної плати у вигляді персональної надбавки.

Стаття 15 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законодавства і згідно з генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з вимогами статті 13 Кодексу у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статті 126 колективного договору відповідача на 2008 рік генеральному директору надається право встановлювати для окремих висококваліфікованих фахівців персональні надбавки (а.с. 35)

Положення про систему оплати праці керівників виробничих і допоміжних цехів заводу, технічних служб, управлінь і відділів заводоуправління затверджене генеральним директором заводу 12 червня 2007 року (а.с. 47, 48-50) та введено в дію з 01 червня 2007 року.

На підставі наказу генерального директора ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» № 445 від 18 квітня 2008 року було введено в дію з 01 квітня 2008 року Положення по персональних надбавках керівникам та спеціалістам заводу (а.с. 9-11).

Вказаними  локальними  нормативними  актами  були  встановлені  вимоги  для

нарахування, виплати персональної надбавки та умови її зменшення або невиплати працівникам вказаного заводу. При цьому надбавка позивачу була встановлена в твердій грошовій сумі з 01 липня 2007 року у розмірі 670 грн. (а.с. 62), а з 01 квітня 2008 року - 1110 грн. (а.с. 64).

Позовні вимоги поширюються на періоди збереження середнього заробітку під час відсутності позивача на робочому місці, зокрема під час знаходження його у черговій та додатковій відпустках, відрядженнях та на лікарняному.

Механізми розрахунку заробітної плати, яка зберігається за працівником у вказані періоди врегульовано діючим законодавством.

У випадках обчислення середньої заробітної плати для розрахунку компенсаційних й'иплат за часи надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням та службових відряджень застосовуються норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, пунктом 3 якого визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються основна заробітна плата, доплати і надбавки, зокрема, за високі досягнення в праці (високу професійну майстерність).

Згідно пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів .

Обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності проводиться на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

Пунктом 7 цього Порядку встановлено, що середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

У випадках, не пов'язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час або за один календарний день ( пункт 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням).

Пунктом 14 вказаного Порядку встановлено, що середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Таким чином, законодавцем передбачено в усіх випадках, які вказані позивачем як періоди недоплати надбавок, розрахунок середньоденної заробітної плати виходячи з відпрацьованого робочого часу.

Наданий відповідачем розрахунок середнього заробітку за період, на який поширюються вимоги позивача, відповідає наведеним вище правовим нормам.

Аналіз змісту локальних нормативних актів відповідача , якими врегульовано встановлення для окремих висококваліфікованих фахівців персональних надбавок свідчить про те, що персональна надбавка - це доплата до посадового окладу, яка встановлюється за досягнення працівником високих результатів (показників) у труді, при умові виконання планових завдань у встановлені терміни, при відсутності порушень трудової і виробничої дисципліни, техніки безпеки, а також залежно від частини участі підрозділу у забезпеченні виконання виробничої програми заводу у цілому, умов праці та особистого внеску працівника.

Тобто, отримання персональної надбавки прямо залежить від особистого внеску працівника у результат роботи підприємства.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає доводи апеляційної скарги про те, що виплата персональної надбавки позивачеві повинна проводитися у залежності від фактично відпрацьованого ним часу обґрунтованими та заслуговуючими на увагу.

Підтверджений матеріалами справи і довід апелянта про те, що при вирішенні справи судом першої інстанції не враховано включення розміру персональної надбавки, отриманої за попередній час, у розрахунок середньої заробітної плати, виплаченої позивачеві за часи основної та додаткової відпустки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог п.п. З та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

На підставі частин 2 та 3 статті 81, частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2009 №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ» витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи стягуються з позивача в дохід держави у сумі 250 гривень

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів

судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2009 року задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 (двісті п'ятдесят)грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили. /