Ухвала

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 408/8268/16-ц

провадження № 61-8144ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» на ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Станично - Луганське територіальне медичне об`єднання» про визнання недійсним та скасування рішення комісії по трудових спорах, поновлення на посаді медичної сестри, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Станично - Луганське територіальне медичне об`єднання» (далі - КНП «Станично - Луганське територіальне медичне об`єднання»), правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» (далі - КНП «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня», в якому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення комісії по трудових спорах Станично-Луганського районного територіального медичного об`єднання Станично-Луганського району Луганської області (далі - Станично-Луганське РТМО), визнати незаконним та скасувати наказ, поновити її на посаді медичної сестри дитячого відділення та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів від 30 листопада 2016 року № 72 та від 27 грудня 2016 року № 77, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними накази Станично-Луганського територіального медичного об`єднання Станично-Луганського району Луганської області від 30 листопада 2016 року № 72 та від 27 грудня 2016 року № 77. Поновлено ОСОБА_1 на посаді медичної сестри дитячого відділення КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» з 27 грудня 2016 року. Стягнуто з КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року до 14 грудня 2020 року у розмірі 106 360,64 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У березні 2021 року КНП «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня» звернулося до Луганського апеляційного суду із заявою про роз`яснення постанови Луганського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмолено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постанова Луганського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення.

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КНП «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня» на ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Луганської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 поновлена на зазначеній посаді та отримала кошти у розмірі 61 568,64 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу, 2 000 грн - на відшкодування моральної шкоди та витрати зі сплати судового збору. Оскільки 14 грудня 2020 року Луганський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, то немає потреби поновлювати позивачку на посаді, оскільки вона вже поновлена у 2018 році, а стягненню підлягає середній заробіток не у розмірі 106 360,64 грн. а різниця між цією сумою та сумою у розмірі 61 568,64 грн, яка виплачена позивачці у 2018 році. Роз`яснення цих питань є необхідним задля правильного виконання судового рішення, запобігання порушень діючого законодавства та неправомірних витрат бюджетних коштів.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Виходячи із змісту зазначеної норми, суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Рішення суду може бути роз`яснено, якщо без такого роз`яснення його реалізація є ускладненою, оскільки наявна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Роз`яснення - це засіб виправлення формальних недоліків судового рішення, який полягає у викладенні резолютивної частини у більш ясній та зрозумілій формі. Конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання судового рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту випливає, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що резолютивна частини постанови апеляційного суду є зрозумілою та не передбачає різних варіантів її тлумачення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на таке.

Так, постановою Луганського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року визнано незаконним та скасовано наказ Станично-Луганського РТМО від 27 грудня 2016 року № 77 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відтак, апеляційним судом поновлено ОСОБА_1 на посаді медичної сестри дитячого відділення КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» з 27 грудня 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи питання про стягнення з КНП «Станично - Луганське районне територіальне медичне об`єднання» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року до 14 грудня 2020 року у розмірі 167 929,28 грн, апеляційний суд навів у постанові відповідні розрахунки, виконані за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Мінстрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Водночас у резолютивній частині постанови апеляційного суду вказано про стягнення з КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року до 14 грудня 2020 року у розмірі 106 360,64 грн, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, зі змісту постанови апеляційного суду зрозуміло і однозначно випливає, що на користь позивачки з відповідача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106 360,64 грн. Ця сума є різницею між розрахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь зазначений період та сумою 61 568,64 грн, яка виплачена позивачці у 2018 році.

Доводи заяви про роз`яснення постанови є необґрунтованими, надуманими, не враховують дійсних обставин справи та змісту постанови апеляційного суду.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд. Зі змісту касаційної скарги випливає, що обставини, які викладає КНП «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня» не дають обґрунтованих підстав вважати, що резолютивна частина вказаного рішення є незрозумілою та потребує викладення у більш зрозумілій формі.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги КНП «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня» необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Станично - Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» на ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Станично - Луганське територіальне медичне об`єднання» про скасування рішення комісії і визнання його незаконним, поновлення на посаді медичної сестри, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний