Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 401/1040/16

провадження № 61-6936св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Долі Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення ринкової вартості майна.

Позовна заява мотивована тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 05 березня 2002 року, шлюб розірвано.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 березня 2012 року у справі № 2-5/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Світловодського МВ УВС України в Кіровоградській області, про скасування реєстрації місця проживання, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2011 року змінено в частині визнання права спільної сумісної власності по Ѕ частині будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 - на 2/3 частини цього ж будинку. Рішення суду в частині поділу будинку АДРЕСА_2 скасовано і в задоволенні позову про поділ цього будинку відмовлено, у зв`язку з цим рішення суду в частині розміру компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 змінено, зменшено компенсацію з 11 516,00 грн до 5 750,00 грн. Змінено рішення суду в частині визначення компенсації за передачу ОСОБА_2 у власність будинку АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/3 частину вказаного житлового будинку в сумі 172 529,50 грн. Змінено рішення суду в частині стягнення судових витрат, а в решті рішення суду залишено без змін.

Позивач зазначала, що рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 березня 2012 року суду не виконано до цього часу, оскільки відповідач ухиляється від його виконання, не реєструє своє поновлене право власності на будинок АДРЕСА_1 , що не дозволяє державній виконавчій службі звернути стягнення на це майно. Не допускає до приміщення державних виконавців, у зв`язку з чим неможливо виконати рішення про відшкодування їй вартості 1/3 частини будинку та отримати те майно, що передано їй у власність.

З часу оцінки будинку змінився курс долара США до гривні, а також збільшилася інфляція, а тому у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення, вона фактично понесла матеріальні втрати, загальна сума яких станом на травень 2018 року склала 556 241,38 грн.

Крім того, відповідно до рішення Світловодського міськрайонного суду Кровоградської області від 25 листопада 2011 року відповідач мав передати в її користування рухоме майно: спальний гарнітур: набір корпусних меблів вартістю 7 500,00 грн, матрац «Венета» вартістю 4 000,00 грн на загальну суму 11 500,00 грн. Все майно на час припинення спільного проживання з відповідачем перебувало у відмінному стані, не мало пошкоджень. Вартість майна під час розгляду справи визначалася орієнтовно за домовленістю сторін, без висновку експерта. Відповідач рішення суду в цій частині не виконав до цього часу.

Під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем з дозволу суду було здійснено примусовий вхід в будинок АДРЕСА_1 з метою відшукування майна, яке має бути їй передано, та позивачу стало відомо, що розукомплектовано та пошкоджено набір корпусних меблів спального гарнітуру.

Посилаючись на статті 22, 623 ЦК України, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 556 241,38 грн різниці у грошовій вартості належної їй частини будинку АДРЕСА_1 , переданої у власність ОСОБА_2 за рішенням суду, ринкову вартість її частки станом на лютий 2016 року та упущеної вигоди внаслідок знецінення коштів; стягнути з відповідача на її користь 25 786,00 грн на відшкодування вартості розукомплектованого та пошкодженого набору корпусних меблів, залишивши двоспальне ліжко та пошкоджений матрац у власності відповідача. Просила стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 556 241,38 грн різниці у грошовій вартості належній ОСОБА_1 частини будинку АДРЕСА_1 переданої у власність ОСОБА_2 за рішенням суду та ринкову вартість її частки станом на лютий 2016 року, упущеної вигоди внаслідок знецінення коштів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 786,00 грн на відшкодування вартості розукомплектованого та пошкодженого набору корпусних меблів спального гарнітуру, який складався з п`яти предметів, та пошкодженого матраца виробництва фірми « Венето » на двоспальне ліжко з цього гарнітуру та пошкодженого матраца виробництва фірми « Венето » на двоспальне ліжко з цього гарнітуру, залишивши двоспальне ліжко з набору корпусних меблів та пошкоджений матрац виробництва фірми « Венето » на двоспальне ліжко з цього гарнітуру, у власність відповідача.

Судові витрати в сумі 5 820,27 грн стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, як боржник, який порушив зобов`язання, не виконав рішення суду про поділ майна, на підставі статей 22, 623 ЦК України має відшкодувати позивачу, як кредитору, завдані збитки, що стались внаслідок знецінення національної грошової одиниці та зростання курсу долара США.

Короткий зміст постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України відстрочений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 8 730,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначати позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2011 році звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя шляхом стягнення, зокрема з відповідача на її користь компенсації вартості належної їй в будинку частки у валюті гривні України, погодилась з тим, що рішенням суду про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості частки будинку визначено грошове зобов`язання у грошовій одиниці України - гривні, визнала і погодилась, що саме 172 529,50 грн є повною компенсацію за 1/3 частину спірного житлового будинку. Рішення суду, яким ці кошти стягнуто з боржника у національній валюті, набрало законної сили. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання регулюється статтею 625 ЦК України, проте позовні вимоги з цих підстав позивачем не заявлялись.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача на користь позивача 25 786,00 грн на відшкодування вартості набору корпусних меблів спального гарнітуру та пошкодженого матраца, суд першої інстанції своє рішення не мотивував, не звернув увагу та не дав належну оцінку тій обставині, що вказаний спальний гарнітур був виготовлений на замовлення у 2006 році, на час поділу майна він був вживаним, сторони користувались ним протягом п`яти років, за домовленістю визначили його вартість 11 500,00 грн, що підтверджується рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2011 року, яке набрало законної сили. Суд також не врахував, що позивач зареєстрована у будинку та не позбавлена права ним користуватися, а також не врахував, що відшкодуванню може підлягати лише вартість майна, яка визначена судом при здійсненні поділу майна подружжя, проте такі вимоги позивачем не заявлялись, а тому правові підстави для стягнення вартості нового спального гарнітуру відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, адвокат Доля Г. О. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач з вини відповідача втратила у доларовому еквіваленті суму, за яку можливо придбати квартиру; стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність боржника, однак не враховує всіх втрат стягувача; різниця у вартості квартири є її збитками, оскільки з вини відповідача вона не змогла забезпечити себе житлом; суд апеляційної інстанції позбавив позивача права на отримання компенсації втраченого майна, яке належало їй після поділу та залишилося у будинку, до якого в неї не має доступу, а відповідач не вчинив жодних дій для передачі речей позивачу та умисно ухилився від виконання рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та поділ майна подружжя, визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25 вересня 2007 року щодо житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнано право спільної сумісної власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , загальною вартістю 547 713,00 грн, кожному; визнано право спільної сумісної власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається з гаражу, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , загальною вартістю 8 532,00 грн, кожному; визнано право спільної сумісної власності на 1/2 частину рухомого майна: набору корпусних меблів; матрацу « Венета »; газової плити «Арістон»; кухонної витяжки; духовки «Арістон»; мийки; набору меблів для кухні; 5 світильників для спальні за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за кожним.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя: передано ОСОБА_1 у власність спальний гарнітур: набір корпусної меблі, оцінений позивачем, вартістю 7 500,00 грн та матрац «Венета», вартістю 4 000,00 грн., загальною вартістю 11 500,00 грн; домоволодіння у складі будівлі гаражу, що розташоване на земельній ділянці на АДРЕСА_2 , вартістю 8 532,00 грн, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 Ѕ частину вартості цього майна, в сумі 11 516,00 грн; передано ОСОБА_2 у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 547 713,00 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості цього будинку, в сумі 273 856,50 грн.

Визнано спільною сумісною власністю рухоме майно, що складається з: газової плити «Арістон»; духовки «Арістон»; мийки; набору меблів для кухні; 5 світильників для спальні, у розмірі по 1/2 частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кожному, залишивши їх у спільній частковій власності сторін (т. 1 а. с. 9-13).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 березня 2012 року, яке набрало законної сили, рішення суду першої інстанції змінено в частині визнання права спільної сумісної власності по Ѕ частині будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 - на 2/3 частини цього ж будинку.

Рішення суду в частині поділу будинку АДРЕСА_2 скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ цього будинку відмовлено, у зв`язку з цим рішення суду в частині розміру компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 змінено, зменшено компенсацію з 11 516,00 грн до 5 750,00 грн.

Змінено рішення суду в частині визначення компенсації за передачу ОСОБА_2 у власність будинку АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/3 частину цього житлового будинку в сумі 172 529,50 грн (т. 1 а. с. 14-15).

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду щодо сплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/3 частину житлового будинку в сумі 172 529,50 грн, передачі ОСОБА_1 у власність спального гарнітуру загальною вартістю 11 500,00 грн, позивач звернулась 31 березня 2016 року з заявою про примусове виконання рішення суду до Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду відкрито державним виконавцем 04 квітня 2016 року (т. 1 а. с. 111, 112), в цей же день подано позивачем позов до суду про стягнення ринкової вартості майна (стягнення втрат від знецінення майна (т. 1, а. с. 2-5).

Згідно з поданням старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 23 березня 2017 року про надання дозволу на примусове входження до будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований боржник ОСОБА_2 , під час здійснення виходу державним виконавцем 30 листопада 2016 року за місцем проживання боржника, встановлено зі слів сусідів, що ОСОБА_2 не проживає в будинку (т. 1 а. с. 104-106, 117).

Відповідач є пенсіонером по інвалідності та до 01 січня 2018 року мав 2 групу інвалідності, з 01 січня 2018 року - 3 група інвалідності (т. 1 а. с. 129, 130). У зв`язку зі станом здоров`я відповідач не проживає у належному йому житловому будинку, знаходиться у родичів, які здійснюють за ним догляд.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинна довести також, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Встановивши, що позивач, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначати позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2011 році звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя шляхом стягнення, зокрема з відповідача на її корить компенсації вартості належної їй в будинку частки у валюті України - гривні, погодилась з тим, що рішенням суду про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості частки будинку визначено грошового зобов`язання у грошовій одиниці України - гривні, визнала і погодилась, що саме 172 529,50 грн є повною компенсацію за 1/3 частину спірного житлового будинку та рішення суду, яким ці кошти стягнуто з боржника у національній валюті, набрало законної сили, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині стягнення різниці у грошовій вартості частини будинку за рішенням суду та ринкової вартості, а також упущеної вигоди.

Доводи касаційної скарги про те, що стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність боржника, однак не враховує всіх втрат стягувача, є необґрунтованими, оскільки відповідальність за порушення грошового зобов`язання регулюється статтею 625 ЦК України, проте позовні вимоги з цих підстав позивачем не заявлялись.

Відмовляючи у позові в частині стягнення вартості розукомплектованого та пошкодженого набору меблів, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вказаний спальний гарнітур був виготовлений на замовлення у 2006 році, на час поділу майна він був вживаним, сторони користувались ним протягом п`яти років, за домовленістю визначили його вартість 11 500,00 грн, що підтверджується рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2011 року, яке набрало законної сили.

На підтвердження позову позивач надала акт державного виконавця від 28 листопада 2017 року про те, що спальний гарнітур розукомплектований, матрац та двоспальне ліжко в незадовільному стані, однак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначений акт держаного виконавця складено у відсутність відповідача, питання про те, де може знаходитись відсутнє майно не з`ясовувалось. Доказів того, що спірне майно дійсно відсутнє в натурі, матеріали справи не містять, оскільки сама по собі відсутність речей в будинку не підтверджує цього факту, а позивач до цього часу зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , не позбавлена права користування вказаним будинком. Докази того, що відсутність частини речей спального гарнітуру є наслідком неправомірних дій відповідача, який також, як підтверджується матеріалами справи в будинку не проживає відсутні і суду не надані.

Крім того, відшкодуванню може підлягати лише вартість майна, яка визначена судом при здійсненні поділу майна подружжя, проте такі вимоги позивачем не заявлялись, а тому правові підстави для стягнення вартості нового спального гарнітуру відсутні.

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що позивач з вини відповідача втратила у доларовому еквіваленті суму, за яку можливо придбати квартиру, а тому різниця у вартості квартири є її збитками, оскільки, як правильно дійшов висновку суд апеляційної інстанції курсова різниця не є її збитками та не може бути упущеною вигодою, так як кредитор міг і не отримати такі доходи, а коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції позбавив позивача права на отримання компенсації втраченого майна, яке належало їй після поділу та залишилося у будинку, до якого в неї не має доступу, а відповідач не вчинив жодних дій для передачі речей позивачу та умисно ухилився від виконання рішення суду, є безпідставними, оскільки докази того, що відсутність частини речей є наслідком неправомірних дій відповідача, а також того, що спірне майно відсутнє, матеріали справи не містять.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Долі Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська