ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.06 р. Справа № 22/215а
Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.
при секретарі судового засідання Прядці І. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка
до: Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.09.2005 р. № 0000122352/1
за участю
прокурора:
представників сторін:
від позивача: Гайдаржиєв О. А., Кузьміна Г. М. – за довір.
від відповідача: Петросян Г. М. – за довір.
третя особа
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Державне підприємство “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.09.2005 р. № 0000122352/1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:
- форма спірного податкового рішення не відповідає вимога чинного законодавства;
- протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів);
- податковий орган вийшов за межі прав, наданих йому п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого податкові органи наділені правом застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
02.09.2005 р. Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією було прийняте податкове рішення № 0000122352/1/728, яким до Державного підприємства “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка були застосовані передбачені Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 155 113,31 грн.
Підставою для прийняття зазначеного податкового рішення став акт планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державними підприємством “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка за період з 01.10.2003 р. по 31.12.2004 р. від 18.07.2005 р. № 185/23-111-1/14310945, яким зафіксований факт порушення підприємством вимог п. 2.3, п. 2.12, п. 2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72:
- проведення розрахунків баз подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів на суму 35 грн.;
- здійснення виплат, що пов’язані з оплатою праці в сумі 155 014,23 грн., з виручки при наявності податкового боргу ;
- неповернення залишку невикористаних готівкових до каси підприємства на суму 256,32 грн.
06.12.2002 р. господарським судом Донецької області у відношенні Державного підприємства “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка була порушена справа про банкрутство № 33/221 б та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалами суду від 22.03.2004 р. та від 12.01.2005 р. по справі № 33/221 б була введена процедура санації та затверджений план санації.
Підприємство не оспорює самого факту порушення вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.
За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що Державному підприємству “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка у задоволенні позову повинно бути відмовлено за наступними підставами.
Стосовно посилання позивача на дію мораторію у межах справи про банкрутство суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство (абзац 1 ч. 4 ст. 12 цього Закону).
Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів ).
Грошові зобов’язання в розумінні ст. 1 Закону - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.
Суд зазначає, що застосовані в межах спірних відносин штрафні (фінансові) санкції не є відповідальністю в межах цивільного законодавства України. Зазначені санкції застосовані в межах публічно-правових відносин, які не є наслідками зобов’язань суб’єкта підприємницької діяльності, похідними від добровільно взятих на себе зобов’язань.
Визначені спірним податковим рішенням штрафні (фінансові) санкції не є також санкціями, пов’язаними зі сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), оскільки вони не визначені розділом 2 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ.
Суд вважає, що відповідно до преамбули Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності – боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Нормами зазначеного Закону передбачений режим спеціальних умов господарювання для боржника, але вважати , що протягом дії мораторію цей боржник взагалі повинен знаходитися за межами державного контролю та нагляду за господарською діяльністю є недоцільним.
Суд не приймає до уваги ствердження позивача про перевищення податковим органом своїх повноважень при прийнятті спірного податкового рішення, оскільки єдиним нормативно – правовим актом, який встановлює відповідальність за порушення касової дисципліни є Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. № 436/95.
Статтею 2 цього Указу передбачено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Крім того, відповідно до ст. 3 цього Указу контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють, серед інших, органи державної податкової служби.
Суд погоджується з доводами позивача щодо невідповідності форми прийнятого податковим органом податкового рішення вимогам чинного законодавства, але вважає, що це не є достатньою підставою для визнання недійсним спірного податкового рішення.
Суд також зазначає, що станом на 02.09.2005 р. чинне законодавство не містило форми документу, яким до суб’єктів господарювання повинні були застосовуватися штрафні (фінансові) санкції, встановлені Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.
Лише 05.09.2005 р. набрав чинності наказ Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Змін та доповнень до наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 “Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами), та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого цим наказом” від 10.08.2005 р. № 328, яким Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків був доповнений розділом сьомим “Порядок складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах”, а також затверджена форма рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За цих обставин, оскільки можливість реалізації контролюючим органом своїх прав щодо застосування до суб’єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій не поставлена в залежність від наявності форми документу, яким ці санкції застосовуються, а відсутність законодавчо встановленої форми такого документу не позбавляє суб’єкта господарювання обов’язку дотримуватися вимог чинного законодавства, зокрема Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, суд вважає, що підстави для визнання недійсним спірного податкового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Державному підприємству “Горлівський хімічний завод” м. Горлівка у задоволенні позову до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.09.2005 р. № 0000122352/1 відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова підписана 03.08.2006 р.
Суддя Волошинова Л.В.