ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.06 р. Справа № 22/220а
Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.
при секретарі судового засідання Прядці І. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка
до: Державної податкової інспекції у м. Макіївці
про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 19.05.2006 р. № 0000342340/0/1068/10/23-113 на суму 128 915,42 грн., № 0000332340/1069/10/23-113 на суму 9 762,61 грн., № 0000322340/0/1067/10/23-113 на суму 15,67 грн.
за участю
прокурора:
представників сторін:
від позивача: Гладкова Л. М. – за довір.
від відповідача: Дроздова А. В., Ілясова О. В., Головко О. А. – за довір.
третя особа
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Державне підприємство “Макіїївугілля” м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 19.05.2006 р. № 0000342340/0/1068/10/23-113 на суму 128 915,42 грн., № 0000332340/1069/10/23-113 на суму 9 762,61 грн., № 0000322340/0/1067/10/23-113 на суму 15,67 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що приписи Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на правовідносини, пов’язані із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати земельного податку, не поширюються.
Відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
19.05.2006 р. Державною податковою інспекцією у м. Макіївці були прийняті податкові повідомлення – рішення:
- № 0000342340/0/1068/10/23-113 на суму 128 915,42 грн.;
- № 0000332340/0/1069/10/23-113 на суму 9 762,61 грн.;
- № 0000322340/0/1067/10/23-113 на суму 15,67 грн., якими до Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка застосовані передбачені п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань.
Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень – рішень став зведений акт комплексної документальної перевірки Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2004 р., з 01.06.2005 р. по 31.12.2006 р. від 28.04.2006 р. № 221/23-4/32442295, яким зафіксований факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно узгоджених податкових зобов’язань по земельному податку за 2005 рік (в тому числі по структурним підрозділам, які відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 р. № 238 включені до складу Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка).
За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка підлягає задоволенню за наступними підставами.
Проблемою даного спору є правильність застосування норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” по відношенню до термінів сплати плати за землю, виходячи з місячного звітного податкового періоду.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, серед іншого, порядок визначення податкового зобов’язання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 17.1 статті 17 зазначеного Закону передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом.
Статтею 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що під терміном “податкова декларація”, у розумінні цього Закону, є окрім самої декларації також “розрахунок”.
Порядок узгодження сум податкового зобов’язання визначений статтею 5 цього закону, де під самостійним узгодженням податкового зобов’язання розуміється подання платником податку до податкового органу податкової декларації з визначенням в ній податкового зобов’язання. Податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (розрахунку).
Відповідно до ч. 1 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).
Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, для цілей цього підпункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування. Тобто, період у якому платник податку зобов’язаний звітувати перед податковим органом шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов’язань.
Для земельного податку таким законом є Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. № 2535-12 (із наступними змінами та доповненнями), стаття 14 якого визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Відповідно до п. 2 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26.10.2001 р. № 434, розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власником землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.
Базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, в розумінні підпункту “в” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, передбачає подання податкової декларації протягом 60-ти календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. № 2535-XII (зі змінами та доповненнями) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Таким чином, граничні терміни сплати податку на землю визначені Законом України “Про плату за землю” і не є граничними строками, встановленими Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Тобто, граничний строк сплати позивачем земельного податку за 2005 рік, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, припадав би на 10 березня 2003 року.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування штрафу стала несвоєчасна, на думку відповідача, сплата земельного податку за 2005 рік, яка повинна була здійснюватись щомісячно частками.
Судом при розгляді даної справи враховано, що у законодавстві по різному визначені строки сплати земельного податку, що припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податку щодо сплати цього податку.
Підпунктом 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 25 Закону України “Про плату за землю” передбачена відповідальність за порушення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інших санкцій не передбачено.
Таким чином, у податкового органу відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов’язань на спірні правовідносини.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка до Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 19.05.2006 р. № 0000342340/0/1068/10/23-113 на суму 128 915,42 грн., № 0000332340/1069/10/23-113 на суму 9 762,61 грн., № 0000322340/0/1067/10/23-113 на суму 15,67 грн. задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення від 19.05.2006 р. № 0000342340/0/1068/10/23-113 на суму 128 915,42 грн., № 0000332340/1069/10/23-113 на суму 9 762,61 грн., № 0000322340/0/1067/10/23-113 на суму 15,67 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня підписання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова підписана 03.08.2006 р.
Суддя Волошинова Л.В.