№  2-93/10 р.                    

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

      31 травня 2010 року Джанкойський міськрайонний суд АРК

у складі:головуючого - Смирновой З.П.

при секретарі  - Карпович І.М.

за участю адвоката – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди; ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення сум, стягнутих з відповідачів,

ВСТАНОВИВ:

   Позивач та його представник звернулися до суду з даними  позовами. Просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у сумі 612,07 грн., моральну шкоду — 2000 грн., суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних  від простроченої суми, - всього 862,43 грн. в рівних частках.

 Свої вимоги мотивує тім,  що в 2007 році  її дочка — позивач ОСОБА_3  звернулась до Джанкоського міжрайонного прокурору, який надав їй направлення на судово-медичне обстеження( акт № 225 от 21.02.2007 р.). У зв'язку з тим позивач  понесла витрати на залізничні квитки та ліки у сумі 612,07 грн. Окрім цього, представник позивача  просила стягнути  2000 грн.  з відповідачів за заподіяну моральну  шкоду, тому що позивач перенесла  нервовий стрес, продовжує лікування, стан її зору погіршився, відповідачки

ухиляються від виконання судового рішення.  Відповідно до вимог ст. 2 Закону України від 03.07.1991 р. № 1282-Х11 “ Про індексацію грошових прибутків населення”( в редакції до внесення змін Законом № 107 від 28.12.07р. “Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які визнані  неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.) представник позивача відносить  грошове зобов'язання  відповідачів до категорії виплат, які підлягають індексації.

  Згідно листу Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 6262-97р.”Рекомендациі щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” та  Ухвалою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових прибутків у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати” представник позивача розробив розрахунок суми індексу інфляції 179,13 грн, 3% річних — 683,3 грн. Всього представник  позивача  просить стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 борг, що утворився через несплату відповідачками сум  матеріального збитку та моральної шкоди за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2010 р. у сумі 862,43  грн.

  У суді представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Надала пояснення, у відповідності із встановленим у суді.

  Відповідачі та їх представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі. Посилаються на те, що позивач та її представник повинні були довести суду, що погіршення стану здоров'я позивачки у 2007 році  пов'язане з отриманою  травмою у 2002 році.

  Позивач не з'явилася для проведення судово-медичної  експертизи по ухвалі Джанкойського міськрайоного суду від 05 травня 2009 року, не надала  експертам свою  медичну карту. Тому  справа була повернена до суду  без  виконання  експертизи. Що до стягнення боргу у виді  суми індексу інфляції та 3% річних,  позивач не надала доказів, з якого часу утворився  борг, а також розрахунок фахівця  або  висновок експерта. Тому  відповідачі  просять відмовити у задоволенні позовів.

   З урахуванням доводів сторін, аналізу  ї оцінки доказів, суд вважає , що позови не обгрунтовані і задоволенню не підлягають.

  Приходячи до такої думки, суд виходив із наступного: позивач та його представник  просять відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, яку завдали  відповідачі, посилаючись на ст. 1166, 1167 ГК України.

  Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ст. 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

   Допитаний у суді в якості  фахівця судово-медичний експерт Тищенко С.В. пояснив, що  вказаний в акті СМЕ від 31.03.2007 року (а. с. 4) діагноз — спазм аккомодації лівого  ока, це не  тілесне ушкодження, яке було отримане позивачем 09.11.2002 року, а може  бути  наслідком травми. Для встановлення  причинного зв'язку даного захворювання з травмою, отриманою позивачем 09.11.2002 року, необхідне проведення судово-медичної експертизи. Дана експертиза була призначена ухвалою Джанкойського міськрайонного суду від 05.05.09 р. Однак проведена вона не була, т. я. позивач категорично відмовилася від проведення даної експертизи, посилаючись на те, що проведення цієї експертизи зайво, оскільки є вже результати судово-медичної експертизи від 31.03.07 р.  

  Допитаний у якості фахівця  старший помічник Джанкойського міжрайонного прокурору  Рябоконь Т.М. підтвердила, що представник позивача у 2007 році  зверталась до прокуратури зі скаргою на погіршення стану здоров'я її дочки ОСОБА_3, яка отримала травму від відповідачів в 2002 році, за що  вони були засуджені в 2004 році. Тому у справі виникли нові обставини. Представнику позивача було видано направлення на судово-медичне обстеження. Однак згідно акту СМЕ від 31.03.2007 року

ступень тяжкості тілесних ушкоджень у позивача не змінилася, тому не було засад для відміни приговору по  знов відкрившимся обставинам.

   Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не довела суду, що погіршення її стану здоров'я знаходиться у причинному зв'язку з травмою,  отриманою 09.11.2002 р. По клопотанню представника відповідачів судом була призначена судово-медична експертиза, але позивач відмовилась приїхати на огляд к експертам, а також надати експертам свою медичну карту. При таких обставинах суд вважає, що позивач не надала доказів, підтверджуючих її позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та не довела суду вину відповідачів.

   Позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми боргу, що утворився через несплату відповідачками суми матеріального збитку та моральної шкоди за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2010 р.  862,43 грн. обгрунтовані розрахунком самого позивача, який посилається на рекомендований лист Верховного Суду від 03.04.1997 р. № 62-97р. Та Ухвалу Кабінету Міністрів України від  21.02.2001 р. № 159 “ Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових прибутків у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати, а також на ст. 625 ч.2 ЦК України: “Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом”.  

  Але позивач не надав суду доказів, коли утворився борг, чому саме потрібно стягнути з відповідачів  862,43 грн. Відповідно до ст. 143 ЦПК України для прояснення обставин, маючих значення для справи та вимагають спеціального знання, суд призначає експертизу  по клопотанню осіб, приймаючих участь у справі.

  Позивач такого клопотання суду не заявляла, розрахунок фахівця суду не надала.

  Суд також не приймає до уваги посилення позивача на ч. 2 ст. 625 ЦК України, т. я. ч. 2 даної статті передбачає нарахування річних тільки у тому випадку, коли боржник користувався чужими грошами протягом певного часу.

 Суд переконаний, що к даним правовідношенням ця норма закону не застосована, т. я. відповідачі не мали перед позивачем ніяких забов’язань. .

              Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень.  

          У відповідність ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб яки беруть участь у справі.    

         Суд вважає, що позивачем в суді не доказані ті обставини, на яки вона посилалася в суді, як на підставу своїх вимог. При цьому відповідачі доказали відсутність їх провини, що є обов’язковою умовою для наступу цивільно-правової відповідальності.  

         Керуючись ст.ст.3,7,10,11,60ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167,  ЦК України, суд  

ВИРІШИВ:

  У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди; ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення сум, стягнутих з відповідачів, відмовити.

   Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Джанкойський міськрайонний суд у порядку ст. ст.294, 296 ЦПК України.

   Рішення надруковане суддею в нарадчій кімнаті.  

                 Головуючий                                                             З.П.Смирнова