ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 травня 2021 року                             м. Черкаси                    справа № 925/266/21                    

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Сахно І.В., за участю представників сторін:

від позивача: Севастянова А.В. – адвокат,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради

до Обслуговуючого кооперативу «Торговий центр «Хрещатик»

про стягнення 814 219,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Торговий центр «Хрещатик» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 451 від 28.12.2012 у сумі 814 219,13 грн, з яких: 749 788,61 грн основний борг, 32 499,63 грн пеня, 22 201,92 грн інфляційні втрати, 9 728,97 грн три відсотки річних та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором на поставку теплової енергії на забезпечення потреб  опалення приміщення підземної частини торгового центру по вул. О. Дашковича, 19, відповідно до умов якого позивач поставляв відповідачу теплову енергію.

Ухвалою від 21.01.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначив на 06.04.2021; відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження суд запропонував надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, позивачу   не пізніше 05.04.2021 надати суду відповідь на відзив на позов.

Відповідно до частин 1, 8    статті 252 Господарського процесуального кодексу України  (також по тексту ГПК України)  розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.  При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

05 квітня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із складною епідемічною ситуацією, що призвела до неможливості направити представника в судове засідання.

Ухвалою від 06.04.2021 Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву відповідача про відкладення розгляду справи; розгляд справи відклав на 22 квітня 2021 року.

19 квітня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацією, із захворюванням його представника, що призвело до неможливості направити представника в судове засідання.

22 квітня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з її участю у розгляді іншої справи, що розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси.

Ухвалою від 22.04.2021 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи; відклав розгляд справи на 27 травня 2021 року.

Сторони були повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином (а.с. 40).

26 травня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із складною епідемічною ситуацією, що призвела до неможливості направити представника в судове засідання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала розрахунок заборгованості, розрахунок штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних донарахувань.

У судовому засіданні 27.05.2021 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Відповідно до  ст. 13 ГПК України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1  статті 73 ГПК України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3  статті 74 ГПК України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до  статті 76 ГПК України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1  статті 77 ГПК України  обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до  статті 78 ГПК України  достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України   наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2  статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив таке.

28 грудня 2012 року  між сторонами було укладено договір № 451 купівлі-продажу теплової енергії (далі – Договір, а.с. 8-9), відповідно до умов якого Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (постачальник за Договором, позивач у справі) зобов`язався поставити теплову енергію Обслуговуючому кооперативу «Торговий центр «Хрещатик» (споживач за Договором, відповідач у справі), який зобов`язався оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором  режиму її використання, а також  забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовуються (п.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачу теплову енергію для опалення (вентиляції) на потреби підземної частини торгівельного центру «Хрещатик» за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 19.

Відповідно до пункту 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору на такі потреби: опалення – в опалювальний період, гаряче водопостачання – протягом року.

Відповідно до пункту 5.4. Договору зняття показників приладів обліку проводиться споживачем за встановленою формою; відомість обліку теплової енергії та довідка про спожиту  гарячу воду надаються  в теплову інспекцію постачальника  згідно затвердженого графіка.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється  у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів  на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У п. 6.4. Договору встановлено, що за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно 736,87 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору споживач несе відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов`язань, передбачених п. 6.2. Договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи  день оплати.

Відповідно до п. 10.1., п. 10.2. Договору договір набуває чинності з 01 грудня 2012 року та діє до 1 грудня 2013  року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання умов Договору позивач регулярно поставляв відповідачу теплову енергію, однак відповідач в порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 17.01.2000 «Про забезпечення дисципліни розрахунків за спожиті природний газ, теплову та електричну енергію» та умов Договору розраховувався за поставлену теплову енергію частково та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 31.12.2020 утворилась заборгованість за період з січня 2020 року по грудень 2020 року в сумі 749  788,61 грн, що й стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

За порушення встановленого п. 6.2 Договору остаточного строку оплати поставленої теплової енергії позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 7.2.3. Договору пеню у сумі 32 499,63 грн за період з 10.07.2020 по 10.01.2021, а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 22  201,92 грн та три проценти річних у сумі 9  728,97 грн.   

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Предметом спору у справі є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Укладений правочин щодо купівлі-продажу теплової енергії за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач, відповідно до умов Договору, не виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленої йому позивачем теплової енергії, чим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлену теплову енергію.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 22 201 грн 92 коп. інфляційних та 9  728,97    грн 3 % річних. 

Відповідно до   ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2  статті 625 Цивільного кодексу України    інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

Отже, виходячи з встановлених судом обставин та враховуючи наведену норму, перевіривши заявлені позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення у заявленому позивачем розмірі.

Позивач заявив до стягнення 32  499,63 грн  пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України  виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3  ст. 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши розрахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку про її обґрунтованість у заявленій сумі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову в сумі 12  213,39 грн відповідно до положень  статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Торговий центр «Хрещатик» (18002, вул. О. Дашковича, 19, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37852986) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (1800, вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 02082522) заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 451 від 28.12.2012:

749 788,61 грн основний борг,

32 499,63 грн пеня,

22 201,92 грн інфляційні втрати,

9 728,97 грн три відсотки річних,

12  213,39 витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 08 червня 2021 року.

Суддя                                                                                            О.В. Чевгуз