Справа № 2--178/2010

                                                    Р І Ш Е Н Н Я  

                                            І М Е Н Е М    У К Р А І Н И

   01 червня  2010 року                                                                  смт.Голованівськ  

                       Голованівський районний суд   Кіровоградської області

в складі головуючого судді -                                 Конякіна С.М.

при секретарі судового засідання -                      Корніцькій Л.В.

розглянувши  в відкритому  судовому  засіданні  в залі  суду  цивільну    справу  за позовом   ОСОБА_1 до      Управління      Пенсійного  Фонду України в Голованівському районі про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

                                                          в с т а н о в и в:

Позивач  звернувся до суду з  зазначеною заявою  і вказав , що   він є дитиною війни,  про що має відмітку в своєму пенсійному посвідченні.

    Відповідно до положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції від 18.11.2004 року), має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені законом, зокрема статтею 6 зазначеного Закону, згідно до якої «Дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком» , але зазначена соціальна гарантія у вигляді доплати мені на виплачується в повному обсязі.

    Закон України «Про соціальний захист дітей війни», згідно прикінцевих положень Закону, набрав чинності з 1 січня 2006 року, відповідно вступили в дію всі його положення щодо надання пільг та соціальних гарантій дітям війни, крім того відповідальних державних органів зобов’язано, по суті, реалізувати закріплені положення.

    Тобто передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», соціальна допомога у вигляді підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, повинна нараховуватися мені, починаючи з 1 січня 2006 року

    Але не зважаючи на викладене, він котрий рік зустрічається з бездіяльністю Пенсійного фонду України в особі УПФУ в Голованіському районі щодо реалізації гарантій наданих мені Державою, закріплених у Законі та гарантованих Конституцією України.

Його неодноразові запити, звернення до УПФУ в Голованіському районі залишалися та залишаються безрезультатними,  на що він тільки отримував відповідь про відсутність механізму реалізації, відсутність коштів закладених у державному бюджеті України та зокрема зупинення  дії  зазначеного положення. Тому у лютому 2009 року  я був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Постановою Голованіського районного суду  від 18 березня 2009 року ( справа № 2-а-81/2009 ) та Ухвалою колегії Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року ( справа 2а-81/09/1104) було визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голованіському районі Кіровоградської області, щодо не нарахування мені суми недоотриманої пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язано провести відповідний перерахунок по 31 грудня 2008 року включно. Суд розібрався в положеннях чинного законодавства і встановив, що:

Статтею 77 (п.17) Закону України № 3235-ІУ від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», та ст.71 (п.12) Закону України №489 –У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Але Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 року визнав положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в зазначеній частині, таким, що відповідає Конституції України. В ст.22 Конституції України, закріплено, що при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Крім того, в ч.2 статті 3  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено: «державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами».

Наступною спробою обмежити встановлену статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» соціальну гарантію дітям війни, було прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» №107-ІУ від 28.12.2007р., а саме підпункту 1 п.41 розділу ІІ, яким змінено положення зазначеної статті, але знову ж таки, дане положення визнано не конституційним згідно рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Але незважаючи на викладене, незважаючи на постанову суду першої та ухвалу апеляційної інстанції,  УПФУ в Голованіському районі продовжує зволікати щодо виконання даного Закону з 01 січня 2009 року. Бездіяльність відповідача грубо порушує його законні права та продовжує позбавляти права щомісячної доплати до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування його, та відповідно, правами громадян з боку УПФУ в Голованіському районі.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення мене, як громадянина України, а він відповідно до спеціального закону – є дитиною війни.

Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України « Про прожитковий мінімум » від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Отже, прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч.3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої вони не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначається Законом України « Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7  Закону України « Про соціальний захист дітей війни » фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року, до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій, допомог на поховання та інших виплат, які , згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України 3 121/2001 від 01.03. 2001 р. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Оскільки, згідно із Законом України « Про соціальний захист дітей війни » дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, то саме органи Пенсійного фонду України мають виплачувати підвищення пенсії відповідно до статті 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни » .

Вважаю, що посилання УПФУ в Голованіському районі на відсутність коштів, як причину невиконання встановленої гарантії – є нікчемними, і  лише додатковим доказом  грубого порушення мого права. На мою думку та виходячи з практики, реалізація права особи, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, наприклад, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов’язань

Прошу суд звернути увагу на те, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципи юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvjnne van Duyn v.Home Office (case 41/74 van duyn v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті,

який не має автоматичної прямої лінії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному  випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться таким, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рішення пенсії і щомісячного грошового утримання) зміст прав і свобод – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Тому звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників, використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, я наділений державою відповідним статусом дитини війни, даний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема закріплене ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» право на отримання надбавки до пенсії.

А, держава, наділивши мене зазначеною соціальною гарантією взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити мені, як дитині війни, належний матеріальний рівень.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня – 470,0 грн., з 01 квітня – 481,0 грн., з 01 липня – 482,0 грн., з 01 жовтня – 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік» (ст.54) прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, залишено в розмірі, який діяв в грудні 2008 року (498грн.).

Виходячи з розрахунку: 5976 грн. (сума щомісячних прожиткових мінімумів за 2009 рік) х 20 % = 1195,2 грн., розмір невиплаченої відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» пенсії за 2009 рік складає 1195,2 грн.

В 2009 році мені виплачували 10% мінімального розміру пенсії за віком.

Прошу Суд, при розгляді справи по суті, взяти до уваги те, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» «нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів».

Необхідно також зазначити, що рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції.

Його законні права обмежувалися неодноразово шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України про державний бюджет України. Мої неодноразові звернення до відповідача з проханням зробити перерахунок та доплату до пенсії як «дитині війни» були залишені без уваги. Мені важко за станом здоров’я постійно слідкувати за змінами законодавства. Пенсіонерам постійно говорять, щоб ми не звертались до органів Пенсійного фонду  за перерахунком пенсії, оскільки там самі працівники автоматично здійснюють перерахунки при зміні пенсійного законодавства. Я вважаю, що все, що передбачено чинним законодавством України щодо пенсійного забезпечення, повинно виконуватись в повному обсязі органами пенсійного забезпечення незалежно від звернення громадян.

Просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Голованівському районі на його користь передбачену ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком з урахуванням норм ч.1 ст. 28 ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування « за період 0 01 січня 2009року по 31 грудня 2009року та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

    Позивач   ОСОБА_1   належним чином  повідомлений  про  час, місце  і дату  розгляду  справи , на  попередній  розгляд  справи  не з»явився , надав  заяву про  слухання  справи  в його відсутність , позовні  вимоги  задовольнити  в  повному  обсязі.

    Представник  відповідача -  Управління Пенсійного Фонду  України в Голованівському  районі  Кіровоградської області  позов  не визнав , надав  суду  заперечення,  в якому  зазначив , що   ОСОБА_1   є дитиною війни  і іншими  пільгами  не  користується . В 2009 році , відповідно  до Закону України  «Про  Державний бюджет України  на 2009 рік» , діяв  прожитковий  мінімум для осіб ,що втратили  працездатність , в розмірах, що діяли  в грудні 2008 року , тому  позивачу  в 2009 році  виплачувалась  надбавка  в розмірі  49 грн. 80 коп. щомісячно.

Управління  ПФУ в Голованівському  районі  є виконавчим  органом , який діє на підставі   законодавчих актів та  нормативних документів.

В зв»язку з тим , що механізм  реалізації положень ст. 6 Закону  України № 2195 відсутній , підстав для  визнання  дій  УПФУ в Голованівському районі з невиплати  позивачу доплати до пенсії як дитині  війни неправомірними  немає.

Просить  в задоволенні  позову  відмовити  в повному обсязі . Справу  слухати  без участі представника  УПФУ  в Голованівському  районі Кіровоградської  області .

Враховуючи , що від сторін надійшли  заяви  про розгляд  справи  без їх участі , суд вважає можливим  справу  розглянути  без участі  сторін.

Суд , дослідивши матеріали  справи  в їх сукупності дійшов до висновку , що позов  підлягає задоволенню  .  

            Приписами ст. 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитина війни, це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

           Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,  відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку  в УПФ України в Голованівському районі Кіровоградської області ,  має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах цивільної  справи: паспортом серії , посвідченням   з відміткою «дитина війни»,  тобто на нього   розповсюджуються всі  пільги та соціальні  гарантії , передбачені  Законом України «Про соціальний захист дітей війни» .

    Згідно ст. 61 ЦПК України дана  обставина доказування не потребує . як така , що визнається  сторонами,суд не має сумнівів щодо достовірності  цієї обставини та добровільності  її визнання .

    В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком  встановлено ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»  № 1058-У1 від 09.07.2003 року, відповідно до якого  за наявності достатнього  страхового  стажу  мінімальний  розмір пенсії за віком  встановлюється  у розмірі  прожиткового  мінімуму для осіб , які втратили  працездатність.

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний  захист  дітей  війни»  фінансове забезпечення  соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється  за рахунок  коштів Державного бюджету .

Відповідно до  ч. 2 ст. 95 Конституції України  виключно законом  про Державний бюджет  визначаються  будь-які  видатки  держави  на загальносуспільні  потреби , розмір  і цільове  спрямування  цих видатків .

П.п. 3, 4  ст. 22  , ст. 23 Бюджетного кодексу України  встановлено , що  Управління Пенсійного Фонду , як головний  розпорядник  коштів  місцевого бюджету , отримує бюджетні  призначення  шляхом  їх затвердження  у Законі  про Державний бюджет України  чи  рішенні  про місцевий бюджет  і може  здійснювати  з бюджету  будь-які  бюджетні  зобов’язання  та платежі  лише  за наявності  відповідного бюджетного  призначення , яке  встановлюється  Законом  про Державний  бюджет  чи рішенням  про місцевий бюджет .

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету  Міністрів України  надано  право  у 2009 році  встановлювати  розміри соціальних  виплат , які  відповідно до  законодавства  визначаються  залежно від розміру  мінімальної заробітної плати , в  абсолютних сумах  у межах  асигнувань, передбачених  за відповідними бюджетними  програмами.

Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних  сумах  розмірів лише  тих виплат , вихідним  критерієм  розрахунку  яких є розмір  мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія  не  поширюється  на  спірні  відносини, оскільки  розмір  зазначених  соціальних виплат  згідно  із Законом  України «Про  соціальний  захист дітей  війни»  залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування  та  виплата  у 2009 -2010 рр дітям  війни  підвищення  до пенсії  або щомісячного грошового  довічного утримання  чи  державної соціальної допомоги, що виплачується  замість  пенсії повинні здійснюватися  відповідно до норм ст. 6 Закону  України «Про соціальний  захист  дітей війни» .

Судом встановлено , що позивач перебувала  на обліку  в УПФУ в Голованівському районі  і відповідач  в 2009 році    виплачував  позивачу  підвищення  до  пенсії як дитині війни  в розмірі  10% мінімальної пенсії за віком , тобто діяв  неправомірно.

Таким чином , вимоги позивача щодо  стягнення з  відповідача  на її  користь  невиплаченої   соціальної  допомоги – підвищення  до пенсії як  дитині  війни  в розмірі   30 %  мінімальної пенсі за віком   відповідно до вимог  ст. 6  Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» підлягають задоволенню.  

Управлінню  Пенсійного фонду України в Голованівському  районі  належить  здійснити  перерахунок  пенсії  позивача за 2009 рік  , за січень-грудень 2009 р.  та  виплатити   йому  підвищення  до пенсії  в розмірі  30%  мінімальної пенсії  за віком  з урахуванням  10% доплат ,які були  виплачені   йому  в цей період.

Відповідно до  ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

В ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції,зазначено , що  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до  якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Розмір мінімальної пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами, передбаченими  частиною першою  статті  28  Закону  України  "Про   загальнообов'язкове   державне  пенсійне  страхування". Іншого нормативно-правового  акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір,  немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з  якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно  для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом,  оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови  в  реалізації  позивачу  конституційної  гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.    

    В 2009 році  позивач щомісячно отримував державну соціальну допомогу в розмірі 10%, що складало 49 грн. 80 коп. Невиплачена щомісячна державна допомога дітям війни складає 20 %  в грошовому визначенні з 01.01. 2009р. до 31.10. 2009 року становить 996грн. ( 149,40-49,8х10) та з 01.11.2009року по 31.12.2009року – 244,20 грн. ( 171,9-49,8х2).

    Загальна сума недоплаченої соціальної допомоги за період   2009 року становить 1240грн. 20 грн..

    Відповідно до ст. 10 ЦПК України  цивільне судочинство  здійснюється на засадах  змагальності  сторін. Сторони , які беруть участь  у справі, мають рівні права  щодо  подання  доказів . їх дослідження  та  доведення  перед  судом  їх переконливості. Кожна сторона  повинна довести ті обставини , на які  вона  посилається , як  на підставу  своїх  вимог  або заперечень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги  як дитині війни за 2009 рік відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни» , тобто  в розмірі  30% мінімальної  пенсії за віком , право  позивача  на зазначені  виплати  підлягає  відновленню , а позов – задоволенню в повному обсязі.

Доводи  відповідача  в частині  неврегульованості  на законодавчому  рівні  порядку  здійснення доплат  особам , які мають статус дітей війни  не може бути  підставою  для не здійснення  таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .

Відповідно  до п.1, п.3 , п. 15 положення  про Пенсійний Фонд України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним  органом  виконавчої влади , діяльність  якого спрямовується  і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністра праці  та соціальної політики , одним з основних завдань якого є забезпечення  своєчасного  і в повному  обсязі фінансування  та виплати пенсій , допомоги  на  поховання , інших виплат , які згідно  із законодавством  здійснюється  за рахунок  коштів Пенсійного Фонду  України та інших джерел , визначених  законодавством . Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження  безпосередньо та через утворенні  в установленому  порядку головні управління  Фонду  в Автономній Республіці Крим , областях , м. Києві    та Севастополі, управління  в районах , містах  і районах у містах.

Згідно ст.. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія  призначається  та перераховується  відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.

Позивачем пред’явлено  позовні вимоги  до управління Пенсійного Фонду України  в Голованівському  районі  Кіровоградської області .

Судом встановлено , що позивач  перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в  управлінні  Пенсійного Фонду  України в Голованівському районі Кіровоградської області .

Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті   позивачу  державної соціальної допомоги , передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» покладено  на УПФУ в Голованівському районі Кіровоградської області.

Відповідно  до ст. 88 ЦПК України  стороні , на користь якої ухвалено рішення . суд  присуджує з другої сторони  понесені  нею і документально  підтверджені  судові  витрати.

    Задовольняючи   вимоги  позивача   про стягнення  з  відповідача  на її користь  невиплаченої  державної  соціальної  допомоги  як дитині війни  згідно ст. 6 зазначеного  закону   в сумі 1484 грн. 40 коп. , суд вважає , що    витрати позивача  по оплаті  державного мита  необхідно  стягнути  на  її  користь  з Державного бюджету України , по оплаті  ІТЗ – з  відповідача  УПФУ в Голованівському  районі . Вимоги  позивача  щодо  стягнення  витрат  на  правову  допомогу необхідно залишити  без задоволення  в зв»язку  з тим , що  позивач  не надав  суду  розрахунок  витрат часу , необхідного  для  надання  допомоги .

Керуючись  ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 10,11,60,61,84,88, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про  соціальний захист  дітей війни» від 18.11.2004 р  № 2199-1У , ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне  пенсійне  страхування» ,від 09.07.2003 р  № 1058-У1,Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р»,  Рішенням  Конституційного  Суду України № 26рп/2008 від 27.11.2008 року , суд, -

в и р і ш и в  :

Позовну  заяву   ОСОБА_1   -  задовольнити.

                             Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Голованівському  районі Кіровоградської області ,смт. Голованівськ  , вул.. Леніна 48, розрахунковий рахунок 256083021235, банк   ВАТ «Державний ощадний банк  України»   , МФО 323475,  Код ЄДРПОУ 20650027  на користь  ОСОБА_3  невиплачену  їй  державну  соціальну  допомогу  відповідно до  ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з   01січня  2009 року  по    31 грудня 2009 року   включно   в сумі 1240(одна тисяча  двісті сорок) грн. 40 коп.  .  

    Стягнути з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_1   витрати по оплаті  інформаційно-технічного забезпечення  розгляду  справи  в суді  в сумі 37 (тридцять сім) грн..    

               Рішення може бути  оскаржено  до апеляційного суду Кіровоградської області  через Голованівський районний суд   протягом 20  ( двадцяти ) днів  після подання  заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження  може бути  подана   протягом 10( десяти  )  днів з дня проголошення  рішення, а в разі  проголошення  в судовому засіданні  вступної та резолютивної частини рішення в такий же строк  з дня   складання  повного рішення   .

                    Рішення  суду набирає  законної сили  після  закінчення  строку подання заяви про апеляційне  оскарження , якщо таку  заяву не було подано.

    Якщо було  подано заяву про апеляційне оскарження , але  апеляційна скарга не була  подана  у строк ,  рішення   суду першої інстанції набирає  законної сили після  закінчення  цього строку .

    У разі подання  апеляційної скарги  рішення  суду , якщо його  не скасовано , набирає законної сили після  закінчення  апеляційного розгляду справи .

СУДДЯ: