Копія        

Справа № 2-581/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 квітня 2010 року                                     м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді             Березюка О.Г.

при секретарі                 Каправчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення підвищення до пенсії, посилаючись на те, що має статус «дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, всупереч вимогам ст.ст. 3,6  зазначеного закону дані норми відповідачем протягом 2008-2009 років не виконувались в повному обсязі, чим порушено її гарантовані Конституцією України права, а тому, просила суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заборгованість державної соціальної допомоги до пенсії в період з 01.01.2008р. по 31.12.2009 р. в сумі 2449,4 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши подані суду позовні заяви, заперечення, письмові докази, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже, ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідчені № 109696 від 17.08.1993 року та паспортом позивача. Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Що стосується дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІV у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що  діяла в період  до внесення змін  пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а  мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягає, спростовуються наведеним нижче.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2008р.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 470грн. – в період з 01.01.по 31.03.2008р.; 481грн. – в період з 01.04. по 30.06.2008р.; 482грн. – в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498грн. – в період з 01.10. по 01.12.2008р.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 гривні та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до  ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 71 Закону України  «Про державний бюджет на 2009 рік» Кабінету міністрів України надано  виключно право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними державними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком .

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли в грудні 2008р. Розміри соціальних державних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» у 2008 році мінімальний розмір пенсії, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, становить: з 1.10.2008р. - 498 грн.

Як вбачається із довідки управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області про виплату пенсій ОСОБА_1 за № 1818/05 від 22.03.2010 р. позивач не отримувала підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мала на це право.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Обрахування конкретної суми надбавки відповідно до ч.5 п.4. Постанови віднесено до виключної компетенції  органів пенсійного фонду.

Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

За таких обставин саме відповідач – Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка  Хмельницької області  зобов’язане виплатити позивачу заборгованість по виплаті підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області провести нарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно ОСОБА_1, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із урахуванням проведених виплат.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору в розмірі 8грн. 50коп. та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано заяву про його апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Протягом десяти днів  з дня проголошення рішення може бути подано заяву про його апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:             підпис

    Копія вірна:

Суддя Шепетівського міськрайонного

суду Хмельницької області                         О.Г.Березюк