Справа № 199/7014/20

                                                                       (2/199/866/21)

РІШЕННЯ

іменем України

19.05.2021

м. Дніпро

справа №199/7014/20

провадження № 2/199/866/21

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання кредитного договору частково недійсним, -

за відсутності учасників справи,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 30.10.2018 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22039000092815, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 154 000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в строк до 30.10.2022. Умовами кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту – 1,99% від суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом – 0,001%, на прострочену заборгованість за кредитом – 56,0% річних.

У порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 02.10.2020 становить 170 425,15 грн., з яких: залишок простроченого кредиту – 131 404,01 грн.; залишок прострочених відсотків – 11 439,74 грн.; залишок прострочених комісій – 27 581,4 грн.

Окрім того, 27.02.20119 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено ще один договір №26205000409852, відповідно до умов якого банк надає позивальнику грошові кошти у розмірі 84 678,04 грн. зі строком повернення до 26.02.2021. згідно умов кредитного договору, строк кредиту становить 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні на ступні 12 місяців. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом – 48% річних, на прострочену заборгованість за кредитом – 56% річних.

У порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 02.10.2020 становить 143 643,16 грн., з яких: залишок простроченого кредиту – 84 678,04 грн.; залишок прострочених відсотків – 58 065,12 грн.; залишок прострочених комісій – 900,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальна заборгованість ОСОБА_1 по двом кредитним договорам становить 314 068,31 грн., з яких загальна заборгованість по кредитному договору №22039000092815 – 170 425,15 грн.; загальна заборгованість по кредитному договору №26205000409852 – 143 643,16 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі (а.с.1-3).

Відповідач ОСОБА_1 не погодившись з первісними позовними вимогами звернулася до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання кредитного договору частково недійсним.

В обґрунтування позову зазначила, що дійсно 30.10.2018 між сторонами було укладено кредитний договір №22039000092815, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 154 000,00 грн., строком до 30.10.2022, цільове призначення – на споживчі потреби. Зазначила, що умови кредитного договору, якими передбачено її обов`язок платити на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за обслуговування кредиту є незаконними та суперечать вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду.

Так, Пунктом 1.2. Договору їй фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування». Також ОСОБА_1 вважає, що оскільки їй було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, вказані вище положення кредитного договору є несправедливими, а дії відповідача за зустрічним позовом при укладенні спірного кредитного договору суперечили вимогам чинного законодавства, а відтак просила суд визнати окремі положення кредитного договору №22039000092815 від 30.10.2018 недійсними, а також зобов`язати АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» здійснити перерахунок заборгованості по зазначеному договору та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) (а.с.49-52).

Ухвалою суду від 06 листопада 2020 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.27).

Ухвалою суду від 18 лютого 2021 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання кредитного договору частково недійсним, об`єднавши їх в одне провадження, а також вирішено перейти на розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.61).

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.84).

19 травня 2021 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.76).

Відповідач за первісним позовом у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, представник відповідача адвокат Казанцев С.В. надав у судове засідання заяву про розгляд справи за його відсутності, зустрічний позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, при цьому у задоволенні первісного позову просив відмовити (а.с.86).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.10.2018 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22039000092815, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 154 000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в строк до 30.10.2022. Умовами кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту – 1,99% від суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом – 0,001%, на прострочену заборгованість за кредитом – 56% річних (а.с.5-6).

Відповідно до п. 1.3. Договору Банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 до цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, комісії, вартості супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.

Розділом 4 Договору передбачено графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором на споживчі потреби, з якого вбачається, що з 30.10.2018 по 30.10.2022 погашення кредиту буде здійснюватися шляхом щомісячних платежів у розмірі 3 208,27 грн., однак за весь строк кредитування ОСОБА_1 має як повернути отриману суму кредиту у розмірі 154 000,00 грн. та відсотки за користування ним у розмірі 3,14 грн., так і сплатити суму комісії за обслуговування цього кредиту, а саме за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 147 100,80 грн.

Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредит встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

-        доходи кредитодавця у вигляді процентів:

-        комісії кредитодавця пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

-        інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

- платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;

-        платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

У частинах 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлю-: у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборе ч коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведе:-.:.: операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживач, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація передбачена договором про споживчий кредит.

При цьому, статтею 20 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено вичерпний перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця та кредитного посередника наявності такого), за які банк має право отримувати (стягувати) комісію що пов`язані і отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відтак, положеннями цієї статті передбачено, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб.

Кредитодавцю забороняється пов`язувати укладення договору про споживчий кредит з вимогою укладення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг із конкретною третьою особою.

У кредитному договорі, укладеному між сторонами зазначено, що терміни, які використовуються в даному договорі, вживаються в значеннях, наведених в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» із змінами та доповненнями, затвердженому відповідним Рішенням Правління Банку та розміщений на сайті www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО), до якого Клієнт приєднався шляхом підписання Заяви-згоди №5092765 від 30.10.2018.

Так, підпунктом 6.9.3. пункту 6.9. «Загальні умови кредитування» Розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» версія 13.0, затвердженого протоколом Комітету з бізнесу фізичних осіб AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 15.08.2018 № 48.6, в редакції, що діяла на момент укладення договору, встановлено, що банк здійснює обслуговування Кредиту (здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS-повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення Клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою Клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості тощо) та стягує плату за обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії.

Отже, згідно загальних умов кредитування, визначених самим АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» в своєму УДБО, обслуговування кредиту це фактично нагадування (інформування) про дату сплати чергових платежів та про стан заборгованості позичальника по кредиту.

Таким чином, оскільки надання інших послуг за вказану щомісячну плату умовами договору не передбачено, пунктом 1.2. договору на споживчі потреби ОСОБА_1 фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 с. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, вказані вище положення кредитного договору є несправедливими та порушують вимоги ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №686/5078/18, від 16.08.2019 у справі №357/14311/17, від 01.04.2020 у справі №583/3343/19.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорі споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

З вищезазначеного рішення вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам, держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також у судовому засіданні встановлено, що позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором на споживчі потреби замість розрахунку заборгованості надано документ, який містить лише дані щодо наявного на думку позивача загального залишку заборгованості станом на 02.10.2020 та перерахований графік погашення станом на цю ж дату.

Доказів того, що на час звернення до суду ОСОБА_1 мала заборгованість в розмірі 170 425,15 грн. не надано. Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості, складеного в довільній формі, з одного боку прослідковується погашення у березні 2020 року ОСОБА_1 в повному обсязі тіла кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та комісії за його обслуговування, а з іншого часткове погашення простроченої заборгованості, залишок якої не відповідає зазначеній банком сумі.

Також, у судовому засіданні встановлено, що дії АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» при укладанні спірного кредитного договору суперечили вимогам чинного законодавства України, а саме Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», а відтак розрахована позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором №22039000092815 від 30.10.2018 не може бути задоволена судом, так як є незаконною та не повинна містити у своєму складі нараховані суми щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, а отже має бути зменшена на суму у розмірі вже сплачених відповідачем коштів в рахунок цієї незаконної комісії.

Суд також констатує, що встановлена у п.1.2. Кредитного договору №22039000092815 від 30.10.2018 плата за обслуговування кредитної заборгованості містить одночасно ознаки як і недійсного так і нікчемного правочину, оскільки Банк встановив плату за надання інформації не зважаючи, що безплатність надання такої інформації чітко передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживе кредитування".

Окремо стаття 19 Закону України "Про захист прав споживачів" наголошує про заборону нечесної підприємницької практики, що включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Частина 3 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлює перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману споживача послуг перелік яких не є вичерпним.

Суд вважає, що умови кредитного договору, що встановлюють плату за обслуговування кредитної заборгованості є також надуманими, оскільки вводить в оману споживачів послуг (позичальників) по кредитах та відповідно до ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" і містить ознаки нечесної підприємницької (банківської) практики з боку Акціонерного товариства "Ідея Банк".

Судом встановлено, що позичальник сплачувала кошти за обслуговування кредитної заборгованості, що стверджується розрахунком Банку, що додана і до матеріалів справи. Тому, як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов`язати позивача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахувати сплачену відповідачем суму в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №22039000092815 від 30.10.2018, що з позиції суду, буде повністю відповідати нормам чинного законодавства, принципу верховенства права, та поняттю справедливості.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічних позовних вимог.

Судові витрати вирішено у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на позивача.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання кредитного договору частково недійсним – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним п.1.2. та розділ 4 Кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 1,99 % від суми кредиту, загальний розмір якої за весь період кредитування дорівнює 147 100 (сто сорок сім тисяч сто) грн. 80 коп.

Визнати недійсним п.1.2. та розділ 4 Кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних.

Зобов`язати Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» здійснити перерахунок заборгованості по Кредитному договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по Кредитному договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2021 року.

Позивач Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ЄДРПОУ 14352406, місце знаходження – вулиця Жилянська, будинок 32, м. Київ, 01033.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

       Суддя                                                                                             О.Б.Подорець