ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2616/19

провадження № 22-ц/819/836/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» червня 2021 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя – доповідач)Кузнєцової О.А.

суддів:Вейтас І.В.,

Радченка С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О.В. від 18 лютого 2021 року у справі позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що з метою отримання банківських послуг відповідачем було підписано заяву № б/н від 07 грудня 2010 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 25 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладено на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Оскільки Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_2 неналежним чином виконував зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на 27 січня 2019 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 21 932,31 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита – 10 598,00 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом – 3 363,50 грн.; пені – 6 450,22 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) – 1 020,59 грн., Банк просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати в розмірі 1 921,00 грн..

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 лютого 2021 року позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 грудня 2010 року в розмірі 10 598,00 грн. та судовий збір в сумі 998,92 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог, а також на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував та не взяв до уваги ті обставини, що 02 липня 2017 року ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість за наданим кредитом шляхом внесення на рахунок грошових коштів в сумі 7 200,27 грн. Разом з тим, 05 липня 2017 року через платіжну систему «Приват24» з карткового рахунку ОСОБА_2 невстановленою особою, без його згоди та відома було здійснено зняття грошових коштів в сумі 8 500,00 грн. двома платежами - 7 000,00 грн. та 1 500,00 грн. отримувач ОСОБА_3 .. Після цього на ім`я зазначеної особи було здійснено регулярний платіж, на підтвердження якого оператор АТ «КБ «ПриватБанк» зателефонував відповідачу, проте останній відхилив зазначений платіж, повідомивши як банк, так і правоохоронні органи про крадіжку грошових коштів з карткового рахунку. Наразі триває досудове розслідування по даному факту, що підтверджується витягом з ЄРДР від 06 липня 2021 року. Таким чином, оскільки відповідачем було повідомлено позивача та правоохоронні органи про несанкціоноване зняття грошових коштів з його рахунку, стороннім особа ім`я (логін) та пароль (ПІН) до системи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ним не передавалися, ідентифікація клієнта була здійснена без дзвінка та вводу SMS-паролю, який приходить на особистий телефон власника карткового рахунку, вхід до системи «Приват24» із використанням паролю та імені ОСОБА_2 як безумовне твердження списання коштів відповідачем є припущенням, що є не припустимим, тому вимоги позивача про стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, пені та штрафів на зазначену ним суму є необґрунтованими, незаконними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Банк вчиняв дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку, не встановлено, у який спосіб відбулося списання, з використанням яких ресурсів, чи відбулося списання з повідомленням про це на певний номер телефону та на який саме, чи операцію було здійснено з використанням особистих даних відповідача. Про результати службового розслідування за вказаним фактом Банк також не надав даних суду, хоча відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

У письмовому відзиві на скаргу Банк, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити, а позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконав умов укладеного з Банком кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, тому заявлені до нього вимоги про стягнення кредитної заборгованості, розмір якої станом на 27 січня 2019 року становить 10 598,00 грн., підлягають задоволенню. При цьому суд вважав, що безпідставними твердження відповідача про доведення обставин зняття коштів невстановленими особами та належне повідомлення Банку про втрату картки.

Колегія суддів вважає, що в оскаржуваній частині суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не в повній мірі дослідив і оцінив надані сторонами докази, не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 грудня 2010 року сторони по справі уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку (а.с.11).

Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_2 виявив бажання відкрити на своє ім`я платіжну карту та погодився, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_2 та відмітка про те, що він ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними. Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору.

Згідно наданого Банком розрахунку, станом на 27 січня 2019 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 932,31 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита – 10 598,00 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками – 3 363,50 грн.; пені – 6 450,22 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) – 1 520,59 грн. (а.с.7-10).

Заперечуючи проти стягнення заборгованості за тілом кредиту, представник відповідача зазначав, що 02 липня 2017 року ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість за наданим кредитом шляхом внесення на рахунок грошових коштів в сумі 7 200,27 грн. Разом з тим, 05 липня 2017 року через платіжну систему «Приват24» з карткового рахунку ОСОБА_2 невстановленою особою, без його згоди та відома було здійснено зняття грошових коштів в сумі 8 500,00 грн. двома платежами - 7 000,00 грн. та 1 500,00 грн. отримувач ОСОБА_3 .. Після цього на ім`я зазначеної особи було здійснено регулярний платіж, на підтвердження якого оператор АТ «КБ «ПриватБанк» зателефонував відповідачу, проте останній відхилив зазначений платіж, повідомивши як банк, так і правоохоронні органи про крадіжку грошових коштів з карткового рахунку. Наразі триває досудове розслідування по даному факту. Таким чином, оскільки відповідачем було повідомлено позивача та правоохоронні органи про несанкціоноване зняття грошових коштів з його рахунку, стороннім особа ім`я (логін) та пароль (ПІН) до системи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ним не передавалися, ідентифікація клієнта була здійснена без дзвінка та вводу SMS-паролю, який приходить на особистий телефон власника карткового рахунку, вхід до системи «Приват24» із використанням паролю та імені ОСОБА_2 як безумовне твердження списання коштів відповідачем є припущенням, що є не припустимим, тому вимоги позивача про стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, пені та штрафів на зазначену ним суму є необґрунтованими, незаконними та такими, що задоволенню не підлягають.

На спростування зазначених доводів відповідача, Банк зазначав, що переказ спірних коштів було здійснено шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Приват24». Вхід в систему «Приват24» було здійснено під авторизацією відповідача. При даній процедурі клієнт вводить своє ім`я користувача і пароль та входить в Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього в Банк надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Дану дію можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації відповідача. Відповідно особа, яка отримала грошові кошти, мала в наявності фінансовий телефон та іншу інформацію відповідача. Враховуючи те, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з карткою, та зважаючи на відсутність доказів звернення відповідача в Банк із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, а також будь-яких звернень відповідача про втрату картки, заперечення відповідача не можуть прийматися судом до уваги як обгрунтовані.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12017230040003620 вбачається, що 05 липня 2017 року до реєстру внесено відомості стосовно вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, з тих підстав, що 05 липня 2017 року близько 13-00 год. невстановлена особа, без згоди ОСОБА_2 , зняла з рахунку у ПАТ "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 8 500.00 грн., про що він дізнався з смс-повідомлення, яке надійшло на номер його мобільного телефону (а.с.45).

Відповідач не втратив інтересу щодо встановлення особи, яка незаконно зняла з його карткового рахунку грошові кошти 05 липня 2017 року в загальній сумі 8 500,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора щодо закриття кримінального провадження №12017230040003620 (а.с.219-220).

Із наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 27 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 02 липня 2017 року дійсно вніс на свій картковий рахунок 7 200,27 грн. і станом на 03 липня 2017 року заборгованість за його картковим рахунком станови 0,00 грн., тобто була погашеною. Після цього, 05 липня 2017 року з його карткового рахунку було знято 7 062,26 грн. В подальшому відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, здійснючи відповідніі платежі та періодично поповніючи свій картковий рахунок (а.с.7-10).

Також, як вбачається з наданої Банком виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 , яка вважається належним доказом на підтвердження руху коштів та здійснення відповідних фінансовим операцій по картковому рахунку, 05 липня 2017 року було здійснено два грошових перекази з карткового рахунку відповідача на картку ПриватБанку через додаток Приват24 в сумі 1 500,00 грн. та 7 000,00 грн. (а.с..152-176, 89-142).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем – особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 7, 8, 9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, передбачено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на те, що при перегляді в апеляційному порядку даної справи предметом дослідження є обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені, а також здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 500,00 грн. з огляду на те, що Банком не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 05 липня 2017 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів у загальному розмірі 8 500,00 грн, що є підставою для притягнення саме його до цивільно-правової відповідальності.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 311/634/18-ц (провадження № 61-1837св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 214/2867/18 (провадження № 61-22931св19), від 27 січня 2021 року у справі № 210/1242/18 (провадження № 61-1556св20).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Як свідчать обставини справи відповідач невідкладно повідомив Банк про незаконне списання грошових коштів з його карткового рахунку та того ж дня звернувся до правоохороних органів з приводу виникнення данного факту. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості чи пояснення позивача стосовно того, що Банком було вчинено дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача, не встановлено, у який спосіб та з використанням яких ресурсів відбулося списання. Жодних відомостей щодо проведення Банком службового розслідування за даним фактом відповідачем також не надано.

На підставі наведеного, встановивши, що ОСОБА_2 не причетний до зняття кредитних коштів в сумі 8 500,00 грн. з його картки 05 липня 2017 року, а позивач не надав суду доказів того, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платежі операції по його картці, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 598,00 грн.

В матеріалах справи наявний розрахунок кредитної заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 598,00 грн., яка містить в собі розмір незаконно списаних з картки коштів в сумі 8 500,00 грн. (з усіми нарахуваннями на дану суму). Будь-якого іншого розрахунку заборгованості за тілом кредиту без урахування незаконно списаних коштів, Банком суду не надано. Таким чином апеляційний суд позбавлений можливості вирішити вимоги Банку щодо стягнення з відповідача можливої заборгованості за тілом кредиту з урахуванням вищевстановлених обставин справи.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку з ухваленням по справі нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 грудня 2010 року в розмірі 10 598,00 грн. та судового збору в сумі 998,92 грн. відмовити із вищенаведених підстав.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обгрунтованості.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381-384,390  ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №б/н від 07 грудня 2010 року в розмірі 10 598,00 грн. та судового збору в сумі 998,92 грн. відмовити .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                       О.А.Кузнєцова

Судді:                     І.В.Вейтас     

                                                             С.В.Радченко