Справа № 191/1331/21

Провадження № 2-а/191/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року                                                                м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді -Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря- Куцевол Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Шайко Сергія Олександровича про скасування постанови серії ЕАН №4143669 від 30.04.2021 про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Шайко Сергія Олександровича про скасування постанови серії ЕАН №4143669 від 30.04.2021 про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.04.2021 року відносно нього інспектором відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Шайко С.О. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН №4143669, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн. Відповідно до вищевказаної постанови, він 30.04.2021 року о 19 годині 51 хвилин 48 секунд в м. Кам`янському по проспекту Перемоги, 25 зупинив автомобіль HYUNDAI ACCENT, державний номер НОМЕР_1 ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9.е ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

З зазначеною постановою не згоден та вважає її незаконною з наступних підстав.

Положеннями ч.3 ст. 258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.

Таким чином, щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Стаття 258 КУпАП вказує на те, що працівник поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Фактично, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин відповідної справи.

Разом з тим, відповідач виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

Вищевказане підтверджується самою постановою. Так в п. 5 оскаржуваної постанови вказано шо правопорушення скоєно 30.04.2021 року о 19 годині 51 хвилин 48 секунд, а постанова складена 30.04.2021 року о 19 годині 57 хвилин 57 секунд, тобто через 6 хвилин 9 секунд після скоєння правопорушення.

Постанова серії ЕАН № 4143669 від 30.04.2021 року (п.7 оскаржуваної постанови), взагалі не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, протокол про адміністративне правопорушення тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

З огляду на зазначене виявляється, що працівник поліції в обов`язковому порядку повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, але чомусь це не зробив, не надав копії протоколу правопорушнику, не дав можливість правопорушнику надати свої пояснення та записати їх в протоколі тощо. Про факт відсутності складеного протоколу свідчить сама постанова, п. 7 якої взагалі не містить посилань на жодні належні та допустимі докази.

Таким чином, відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, свідчить про відсутність в його діях правопорушення.

Просить скасувати постанову інспектора відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Шайко Сергія Олександровича серії ЕАН № 4143669 від 30.04.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Зробити розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 до початку судового розгляду надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився за невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у розгляді справи, в судове засідання не з`явилися, розгляд адміністративної справи здійснюється без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи,  перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом  передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція, відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Постановою інспектора відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Шайко Сергієм Олександровичем серія ЕАН №4143669 від 30 квітня 2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно постанови серії ЕАН №443669 від 30.04.2021 ОСОБА_1 30.04.2021 о 19:51:48 в м. Кам`янське проспект Перемоги, 25, керуючи транспортним засобом HYUNDAI ACCENT, державний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9.е ПДР.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених  Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.9 ПДР особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.15.9.е ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.

Згідно ст.ст. 258, 283 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В постанові серії ЕАН №4143669 від 30 квітня 2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеній інспектором відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Шайко Сергієм Олександровичем, відсутні докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, графа постанови: «до постанови додаються …» - взагалі не заповнена.

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля в неналежному місці.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Належним доказом вчинення правопорушення за п. 15.9.е ПДР є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення для підтвердження факту зупинки автомобіля позивача ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Відповідачем не надано належних допустимих доказів щодо вимірювання відстані на місці вчинення адміністративного правопорушення від транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT, державний номер НОМЕР_1 , до посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів по проспекту Перемоги, 25 в м. Кам`янське.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім оскарженої постанови, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, який  міститься у постанові Верховного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН N4143669 від 30.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи, а саме розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, а не місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі, передбачених ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року N 5-рп/2015 з приводу місця розгляду справи про адміністративне правопорушення є помилковими з огляду на те, що після його прийняття норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги частини четвертої ст. 258 КУпАП, а саме: постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 17.05.2018 року у справі N 759/12872/16-а. При цьому, процедура розгляду поліцейськими справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція).

Як зазначено у п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, Інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи за місцем, де було вчинено таке адміністративне правопорушення.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення суд вважає необґрунтованими.

Згідно із пунктом 1 частини першою статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 284 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1  цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки суду не було надано доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та ураховуючи, що місцевий загальний суд як адміністративний має повноваження щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 122, 222, 251, 258, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 72-77, 79, 139, 205, 217, 219-220, 242, 255, 286 КАС України,суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Постанову серії ЕАН №4143669 від 30 квітня 2021, винесену інспектором відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Шайко Сергієм Олександровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. Ю. Костеленко