Справа №2- 462/ 2010р.

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 квітня  2010 року                                                                                     місто Миргород

                             Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

                                                    головуючої судді –   Альошиної Н.М.

                                                    при секретарі          - Сахненко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом  ОСОБА_1 до ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО – ОЗДОРОВЧИХ УСТАНОВ «МИРГОРОДКУРОРТ», ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІАЛУ «ДІЛЬНИЦІ ОЗЕЛЕНЕННЯ І БЛАГОУСТРОЮ», третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 –  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Миргородського міськрайонного суду з позовом   до ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО – ОЗДОРОВЧИХ УСТАНОВ «МИРГОРОДКУРОРТ», ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІАЛУ «ДІЛЬНИЦІ ОЗЕЛЕНЕННЯ І БЛАГОУСТРОЮ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,  в якому просила;

 відновити її на колишній роботі – прибиральницею території філії «Дільниці озеленення і благоустрою» ЗАТ «Миргородкурорт» з дня незаконного звільнення.

скасувати як незаконний наказ № 29-к від 18 січня 2010 року про її звільнення.                  Стягнути з відповідача  на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по день постановлення рішення суду з розрахунку по 63 грн. у день (на день звернення за 30 днів – 1890 грн.), компенсацію заподіяної моральної шкоди 3000 грн.

На обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що згідно наказу № 29-к від 18 січня 2010 року, підписаним головним лікарем ЗАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» вона була звільнена з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

  Позивачка вважає, що ніякого скорочення штатів або зміни в організації виробництва і праці не було. На момент її звільнення прийнято шість прибиральниць. По відношенню до неї було відверте та цинічне  зведення рахунків, вона ніколи не отримувала ні усної ні письмової пропозиції (як того вимагає закон) про свою згоду на переведення на іншу роботу – ні від адміністрації, ні від профкому, усне попередження про наступне звільнення вона отримала від начальника відділу кадрів 13.01.2010 року. тому двомісячний строк повинен закінчуватися тільки 13 березня 2010 року.

 Що стосується 16.11.2010 року її знайомили лише з наказом про скорочення штату, у якому були прізвища 13 прибиральниць.

Згода на звільнення дана президією ОПК ЗАТ «Миргородкурорт», членом якої вона не являлася. Профспілка «Дільниці озеленення і благоустрою» не делегувала президії таких прав, тому згода дана не уповноваженим органом.

Її середньомісячний заробіток на момент звільнення складав 1580 грн. на місяць, або 63 грн. на день. Вона не працювала 30 днів. Разом підлягає оплаті - 1890 грн.

 Незаконним звільненням їй заподіяна значна моральна шкода, яка виражається в тому, що повністю зруйнований весь життєвий устрій, вона залишилася практично без коштів для існування, що заподіює їй душевні і психічні страждання, вимагає прийняти термінових додаткових і дуже значних, на грані можливого, зусиль, для організації її життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначила залежно від характеру правопорушення, який вона оцінює в 3000 (три тисячі гривень)

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала та пояснила, що після неї було прийнято на роботу 6 прибиральниць - пенсіонерів.

Представник відповідачів ЗАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» та відділення філіалу «Дільниці озеленення і благоустрою» Сахно Є.В., діючий за довіреністю позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити за безпідставністю, пояснивши, що після зміненого штатного розпису – 16.11.2009 року прибиральниці на роботу не приймались. При скороченні адміністрацією приймалась до уваги продуктивність праці кожного працівника та враховувались доповідні записки начальника дільниці ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 Позивачці не пропонувалось ніякої іншої посади відповідно до її фаху, оскільки вона на їх підприємстві відсутня. Процедура скорочення позивачки відповідала діючому законодавству.

В ході попереднього розгляду до участі у справі відповідно до ухвали суду від 26.02.2010 року в якості 3х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучені – генеральний директор ОСОБА_2, та начальник відділення філіалу «Дільниці озеленення і благоустрою» ОСОБА_3

Як третя особа - начальник «Дільниці озеленення і благоустрою» ОСОБА_3 пояснив, що позивачка була прийнята на роботу в березні 2008року та має найнижчу продуктивність праці. Він ознайомив усіх прибиральниць з наказом від 16.11.2009року про попереднє скорочення. На момент звільнення ОСОБА_1 та на даний час вакантних посад немає. Всі необхідні дані про скорочених осіб були передані до центру зайнятості.

Як представник 3ї особи – ОСОБА_2- ОСОБА_5, діючий за довіреністю пояснив, що згідно штатного розпису роботодавець діяв та провів скорочення в рамках діючого законодавства. Трудова книжка видана позивачці в день скорочення. Розрахунки проведені в межах строків.

Заслухавши пояснення сторін, детально проаналізувавши матеріали справи судом встановлено;

Позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до наказу № 231 - к від 12.03.2008 року (а.с.24) була прийнята на посаду прибиральника території відділення філії «Дільниці озеленення і благоустрою» з середньомісячною заробітною платою 1004,40 грн.

Згідно зміненого штатного розпису відділення філії «Дільниці озеленення і благоустрою» (а.с.46) виключено 1 посаду прибиральника території з 16 січня 2010року та станом на 22 березня 2010року за довідкою відповідача вакантна посада відсутня( а.с.103).

 Статтею 40 п.1 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності власником або уповноваженим ним органом у випадках скорочення чисельності або штату працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу.

Наказом від 16 листопада 2009року № 1022-к  позивачка ОСОБА_1 серед інших 13 прибиральників території відділення філії «Дільниці озеленення і благоустрою» була під підпис ознайомлена про наступне вивільнення із займаної посади в зв’язку із скороченням за п.1 ст.40 КЗпП України з 18.01.2010року (а.с.36). Начальник дільниці ОСОБА_3  після отримання наказу 15.11.2009року про скорочення чисельності працівників звернувся з відповідною службовою запискою до Генерального директора ЗАТ «Миргородкурорт» ОСОБА_2 з пропозицією скорочення позивачки ОСОБА_1, так як вона має найнижчу продуктивність праці серед інших прибиральників (а.с.78) та згідно наказів № 255к від 31.03.2009року, № 827к від 29.09.2009року (а.с.90,91) лишалась грошової винагороди відповідно на 5% та 10%, тому ствердження позивачки ОСОБА_1 про те, що вона за час своєї роботи не мала ніяких зауважень – не відповідає дійсності.

               Статтею 42 КЗпП України  передбачено, що при звільненні за п. 1 ст.40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП України залишення на роботі. У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу продуктивність праці, доказами чого можуть бути документи та інші відомості про досвід трудової діяльності про виконання норм виробітку (продуктивність праці), тому роботодавцем серед інших однакових умов в порівнянні з іншими працівниками враховано продуктивність праці ОСОБА_1

              Позивачку 16 листопада 2009року було попереджено під підпис про наступне вивільнення із займаної посади у зв’язку із скороченням і це попередження виходило від особи, яка має право на прийняття і звільнення працівників, крім того їй персонально було вручене попередження про звільнення за ст.40 п.1 КЗпП України, від підпису якого вона відмовилась, про що складено акт (а.с.37,38), тому суд критично відноситься до пояснень про те, що про звільнення за скороченням штату їй стало відомо 13.01.2010року на засіданні профкому, оскільки про засідання первинної профспілкової організації  вона отримала запрошення на засідання 12.01.2010року, під розписку (а.с.102).

Судом враховано ще і те, що ОСОБА_1 є соціально захищеною особою, оскільки отримує пенсію в розмірі 1019 грн., що є  більшим, законодавчо встановленого ст.1 ЗУ « Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність. Вона не має на утриманні непрацездатних осіб (а.с 10), а зареєстрована за цією адресою дочка є повнолітньою та працездатною.

Таким чином, судом не встановлено порушень відповідачем трудового законодавства при звільненні позивачки ОСОБА_1 з роботи за скороченням штату,

а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись  ст.ст.10, 11, 88, 209,  213-215, 218, 295, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И  В:

                 В позовних вимогах ОСОБА_1 до ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО – ОЗДОРОВЧИХ УСТАНОВ «МИРГОРОДКУРОРТ», ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІАЛУ «ДІЛЬНИЦІ ОЗЕЛЕНЕННЯ І БЛАГОУСТРОЮ», третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 –  про поновлення на роботі прибиральницею території філії «Дільниці озеленення та благоустрою» ЗАТ «Миргородкурорт», скасування як незаконного наказу № 29-к від 18 січня 2010 року про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1890грн., моральної шкоди 3000грн . - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про його апеляційне  оскарження протягом 10 днів з моменту  проголошення та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Головуюча, суддя:     (підпис)                 Н.М.Альошина.

Оригіналу відповідає; суддя

Миргородського міськрайонного суду                                        Н.М.Альошина.