КОПІЯ

                                                Справа № 2-1403/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 року         Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                головуючого судді         - Парахіної Є.В.,

                при секретарі             - Салівон В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

    В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Тепловозоремонтний завод", в якому посилаючись на те, що перебував з відповідачем в трудових відносинах, був звільнений 29.04.2009 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, проте не отримав розрахунку при звільненні, просить стягнути заборгованість з заробітної плати станом на день звільнення 5067 грн. 72 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку  станом на 05.05.2010 року в сумі 22723 грн. 05 коп., а всього 27790 грн. 77 коп.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі з наведених в ньому підстав.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, не заперечувала проти стягнення з ВАТ "ТРЗ" заборгованості з заробітної плати в розмірі 5067 грн. 72 коп., позовні вимоги щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково в сумі 10135 грн. 44 коп.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ВАТ "Тепловозоремонтний завод" та згідно записів трудової книжки звільнений 29.04.2009 року з посади керівника проектів та програм матеріального (нематеріального) виробництва за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу ВАТ "ТРЗ" № 851 від 29.04.2009 року.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Між тим, як встановлено в судовому засіданні ВАТ "Тепловозоремонтний завод" не здійснило повний розрахунок з ОСОБА_1 при його звільненні, на час розгляду справи судом розмір заборгованості становить 5067 грн. 72 коп., що підтверджується також довідкою ВАТ "Тепловозоремонтний завод" № 70-15/552 від  14.04.2010 року.

Відповідно до довідки ВАТ "Тепловозоремонтний завод" № 70-15/3758 від  03.12.2009 року середній заробіток ОСОБА_1 становить 1871 грн. 24 коп.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Між тим, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує, що з позовом до суду він звернувся через 1 рік після звільнення й непроведення з ним розрахунку, при цьому, позивач не надав суду жодних доказів того, що він не мав можливості звернутись до суду за захистом порушеного права раніше, в період з травня 2009 року по квітень 2010 року звертався до підприємства з вимогою про проведення розрахунку, тобто вживав заходи для відновлення своїх трудових прав, а відтак не довів в судовому засіданні, що його дії не були спрямовані на отримання виплат, передбачених ст. 117 КЗпП України, в збільшеному розмірі. Виходячи з наведеного та з урахуванням положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про опталу праці" № 13 від 24.12.1999 року щодо співвідношення розміру відшкодування за час затримки розрахунку порівняно із середнім заробітком, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволенні позовних вимог в цій частині та стягнення з ВАТ "ТРЗ" на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 11227 грн. 44 коп.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

    За змістом статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати; якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплату судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (р/р 26009170399067 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПО 13962568) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 5067 грн. 72 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11227 грн. 44 коп., а всього 16295 (шістнадцять тисяч двісті дев’яносто п’ять) грн. 16 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на користь держави судовий збір в сумі 162 грн. 95 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн. 00 коп.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави                                     Є.В. Парахіна