Ухвала

04 червня 2021 року

м. Київ

справа № 648/1718/19

провадження № 61-8591ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Білозерського районного суду Херсонської області

від 07 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2018 року на перехресті Миколаївської та Херсонської вулиць у селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області за участю автомобілів марки ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 ,

та Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 ,

під керуванням ОСОБА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 25 жовтня

2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження

від 06 вересня 2018 року розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки Volkswagen Passat, державний номерний знак

НОМЕР_2 , становить 47 896,83 грн.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд стягнути:

- з МТСБУ матеріальну шкоду, завдану майну, в сумі 47 869,83 грн, шкоду, спричинену здоров`ю, - 24 177,73 грн та моральну шкоду - 1 208,88 грн;

- з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 187 785 грн та 1 660 грн внесків до медичних закладів, а також понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, витрати на поштову кореспонденцію та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року (у складі судді Строілова С. О.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 24 177,73 грн в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої здоров`ю, 47 869,83 грн - відшкодування матеріальної шкоди та 1 208,88 грн - відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 92 683,62 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 24 грн в рахунок відшкодування витрат на поштову кореспонденцію та 2 000 грн - відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 грн в рахунок відшкодування витрат на поштову кореспонденцію, 1 791 грн - відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 6 000 грн - відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року

(у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. В.) рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката змінено, зменшено визначену судом суму з 6 000 грн до 2 000 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

20 травня 2021 року МТСБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білозерського районного суду Херсонської області

від 07 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 27 квітня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначила у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 262 701,44 грн (47 869,83 грн + 24 177,73 грн + 1 208,88 грн + 187 785 грн + 1 660 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 =

567 500 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою МТСБУ немає.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08,).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року

до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук