Р І Ш Е Н Н Я

                            іменем      України           справа № 2-1166/10

      1 червня 2010 р.                                              м.Ялта

    Ялтинський міський суд АРК у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Бойко З.О., з участю представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю,  

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3   має у власності квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 13 грудня 1993 року.  

Позивач звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю. У судовому засіданні свій позов  підтримала і суду пояснила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 21 березня 2003 року по 18 лютого 2009 року. Шлюб був розірваний у судовому порядку, дітей від шлюбу не було. На підставі договору міни  від 13.12.1993 року позивачці, а також її сину, інваліду дитинства першої групи квартира належить у рівних частках. Після розірвання шлюбу відповідач залишився у квартирі, проживає у єдиній житловій кімнаті,   зловживає спиртними напоями і погано поводиться до неї та до її сина. Вона неодноразово зверталась в органи міліції, ОСОБА_2 неодноразово попереджався про неприпустимість плохої поведінки в побуту, але він свої зобов’язання не виконує, внаслідок чого сумісне з ним проживання стає неможливим. Просила суд виселити його з квартири.  Зараз вона з сином вимушена проживати у підсобному приміщенні на горищі.  

Відповідач  позов не визнав і суду пояснив, що в період шлюбу вони разом з позивачкою збільшили загальну площу квартири, але ця реконструкція була зроблена без відповідного дозволу і без реєстрації. Разом з тим, позивачка та її син проживають у приміщенні, яке можливо визнати житловим, в нього іншого житла не має, у зв’язку з чим  просив суд відмовити у задоволенні позову.  

Третя особа ОСОБА_3 підтвердив пояснення матері-позивача.

Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і підлеглим задоволенню по наступним підставам. Згідно  зі   ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Право власності позивача та її сина на вказану квартиру підтверджується договором міни від 13 грудня 1993 року, який був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації 21.12.1993 року (а.с.15). Це право виникло за десять років до того часу, як з’явився відповідач, з яким вона зареєструвала шлюб у 2003 році.   Перешкоди власнику при здійсненні ним права користування квартирою надає відповідач, який зайняв єдину житлову кімнату і своєю антигромадською поведінкою робить неможливим проживання з ним в однієї квартирі. Цей факт був встановлений при перевірці заяв і скарг ОСОБА_1 на адресу органів міліції. Всі ці факти були викладені у постановах про відмову у порушенні кримінальної справи від 02.02.2009 року (а.с.25), від 27.10.2009 року (а.с.27), від 09.11.2009 року (а.с.29). ОСОБА_2 був попереджений про недопустимість антигромадської поведінки у лютому місяці 2009 року (а.с.24). Але, як свідчить позивачка, його поведінка і ставлення до неї не змінилися і він продовжував вести антигромадський спосіб життя. У жовтні місяці 2009 року вона потрапила до лікарні зі струсом головного мозку і з іншими тілесними ушкодженнями, які були завдані їй відповідачем. У лікарні вона знаходилася до листопада 2009 року (а.с.30).

Суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача про можливість проживання позивачки разом з її сином в інших приміщеннях, які можуть бути використаними як житлові, оскільки вони не зареєстровані, збудовані без належного дозволу і відповідного догляду. Разом з тим, суд не може залишити відповідача у спірній квартирі, оскільки, відповідно до плану квартири і експлікації, які були надані органами БТІ, квартира має одну єдину житлову кімнату площею 17,5 кв. метра, яка є власністю позивача та її сина-інваліда.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідач не навів суду доказів про можливість спільного проживання з позивачем та її сином у спірній квартирі.  

Разом з тим доводи позивача та третьої особи заслужують на увагу.

Відповідно до ст.157 ЖК України членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого приміщення. Відповідач є колишнім членом сім’ї власника квартири, у зв’язку з чим на нього поширюється ця вимога закону. Якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення – ч.1 ст.116 ЖК України.  

Судом було встановлено, що відповідач систематичним порушенням правил співжиття робив неможливим для інших, а саме позивача та її сина-інваліда, проживання з ними в одній квартирі, у зв’язку з чим він підлягає виселенню без надання іншого приміщення. Судом також було встановлено, що заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Разом з тим, суд приймає до уваги і права власника, які передбачені ст.391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Судом було встановлено, що власники квартири ОСОБА_1 та її син-інвалід першої групи ОСОБА_3 позбавлені права користуватися своїм майном у вигляді спірної квартири, оскільки відповідач займає єдину жилу кімнату у цієї квартирі, а спільне проживання разом з ним в однієї кімнаті є неможливим з наведених обставин.

У судовому рішенні слід також зобов’язати відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб при ЯГУ ГУ МВС України в АРК зняти з реєстрації ОСОБА_2, 1964 року народження за адресою: АДРЕСА_1.          

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, ст.116 ч.1, 157 ЖК України.      

                     В и р і ш и в :

Позов   ОСОБА_1  - задовольнити.  

Усунути перешкоди  ОСОБА_1 в користуванні  квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення   ОСОБА_2, який систематичним порушенням правил співжиття робив неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі - з вказаної квартири.  

Зобов’язати відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб при ЯГУ ГУ МВС України в АРК зняти з реєстрації ОСОБА_2, 1964 року народження за адресою: АДРЕСА_1.          

Рішення може бути оскаржене в  апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.          

Суддя