Справа № 2-160-2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
,,15” квітня 2010 року м. Слов’янськ
Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий – суддя Лаптєв М.В.
при секретарі - Хміль О.М.
Моїсеєвої О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Слов’янську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» про скасування рішення адміністрації та профсоюзного комітету, притягнення до відповідальності посадових осіб санаторію та відшкодування моральної шкоди та за позовом Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» до ОСОБА_2, Слов’янського МВ ГУМВС Донецької області, треті особи: Донецька обласна рада профспілок, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у гуртожитку,-
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обгрунтування заявлених вимог пояснив, що він був зареєстрований в гуртожитку, де йому була надана житлова площа в секції 9а, що було засвідчено ордером. 05 жовтня 2009 року від адміністрації санаторію «Святі гори» він отримав листа № 377, в якому було вказано, що на підставі Рішення адміністрації та профспілкового комітету від 17 вересня 2009 року робітнику ОСОБА_3 надана житлова площа в секції 9а.
Відповідно до ст. 129 Житлового Кодексу Української РСР та пункту 10 Постанови № 208 від 03 червня 1986 року ,,Про затвердження Примірного положення про гуртожитки” єдиною підставою для вселення до гуртожитку є ордер, який видається на вільну жилу площу. Розмір площі визначається п. 12 Постанови та становить не менше 6 метрів на одну особу.
Відповідно до виписки із протоколу № 2 від 13 лютого 2006 року його переселено із секції 25 до кімнати 9а площею 14,9 кв.м. А його власні заміри площі кімнати показали 11,8 кв.м.
З усної розмови з ОСОБА_3 йому стало відомо, що він не зареєстрований в кімнаті гуртожитку 9а, де фактично проживає, а це є порушенням пункту 10 Постанови Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03 червня 1986 року ,,Про затвердження Примірного положення про гуртожитки”. Порушення полягає в незаконній видачі ОСОБА_3 ордера на проживання, а якщо вселення було проведено без видачі ордеру, то дані дії є порушенням статті 129 Житлового кодексу Української РСР. А тому вважає дане Рішення адміністрації та профсоюзного комітету № 9 від 17 вересня 2009 року недійсним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім цього вважає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 1000,00 грн., яка полягає в наступному.
З вересня місяця 2009 року він почав займатися питанням приватизації гуртожитку та написав листа Головному лікарю санаторію ОСОБА_4 щодо його передачі територіальної громаді міста Святогірська, після чого отримав листа, що до нього у кімнату підселять чоловіка. Фактично ОСОБА_3 почав проживати разом з ним у кімнаті з середини жовтня 2009 року. Оскільки він не звик проживати з посторонньою особою у кімнаті та беручи до уваги те, що він постійно курив, внаслідок чого в кімнаті постійно був присутний запаз тютюну та диму. Одного разу він прийшов у кімнату та відкрив кватирку, щоб провітрити кімнату від запаху диму, потім на деякий час відійшов. Згодом йому зателефонувала комендант гуртожитку ОСОБА_7 та почала кричати, що викличе робітників та заб’є кватирку, якщо вона буде відкрита. При усній розмові з юристом та комендантом санаторію йому почали задавати питання про те, яке він має моральне право проживати в гуртожитку, якщо він не працює у санаторії, а його мати, яка працювала, вже померла.
У своєму позові ОСОБА_2 просив скасувати Рішення адміністрації та профспілкового комітету № 9 від 17 вересня 2009 року, зобов’язати санаторій “Святі гори» відшкодувати йому судові витрати, які включають витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати, пов’язані з явкою до суду, стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн. /Одна тисяча гривень 00 копійок/ та притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб санаторію за неправомірну видачу ордеру ОСОБА_3
В січні 2010 року Установа охорони здоров’я санаторій «Святі гори» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Слов’янського МВ ГУМВС Донецької області, треті особи: Донецька обласна рада профспілок, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у гуртожитку, в обгрунтування заявлених вимог пояснили, що Установа охорони здоров’я санаторій «Святі гори» тримає на своєму балансі гуртожиток, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Згідно з приписом прокурора м. Слов’янська ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за ордером від 15 травня 2001 року було надано право на заселення до секції гуртожитку № 25. У лютому 2006 року ОСОБА_5 виселилась з гуртожитку. Згідно з рішенням адміністрації та профспілкового комітету санаторія «Святі гори» від 13 лютого 2006 року, ОСОБА_2 був переселений до кімнати 9а гуртожитку. Згідно з доповідними коменданта гуртожитку ОСОБА_2 тривалий час не перебував у гуртожитку. Рішенням адміністрації та профспілкового комітету санаторія «Святі гори» від 17 вересня 2009 року № 9 в кімнаті 9а гуртожитку, робітнику санаторію ОСОБА_3 було надане житлове приміщення. На теперішній час ОСОБА_2 не проживає у гуртожитку, оскільки проживає у будинку свого батька ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 та володіє однією другою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3
У своєму позові Установа охорони здоров’я санаторій «Святі гори» просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщення у гуртожитку санаторію на АДРЕСА_1, зобов’язати СГІРФО Слов’янського МВ УМВС України в Донецькій області зняти з реєстрації ОСОБА_2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, позовні вимоги Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» не визнав у повному обсязі та поянив, що в 2006 році Слов’янським міськрайонним судом Донецької області та Апеляційним судом Донецької області вже розглядалась справа за позовом Санаторію «Святі гори» до нього щодо визнання втратившим право користування житловою площею. Результатом цього стало рішення Апеляційного суду Донецької області, відповідно до якого в позові Санаторію «Святі гори» було відмовлено, а вимоги визнані незаконними. 27 червня 2008 року Санаторій «Святі гори» знову звертався до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом про визнання його таким, що втратив право на житлову площу. Згодом даний позов був відкликаний позивачем.
У даному позові Санаторій «Святі гори» посилається на ст. 107 ЖК Української РСР. Він вважає, що ця стаття не може застосовуватися до відносин, що розглядаються, так як там йдеться про найм житла на підставі договору найма, а єдиною підставою для проживання в гуртожитку відповідно до ст. 129 ЖК Української РСР та пункту 10 Постанови № 208 Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року ,,Про затвердження Примірного положення про гуртожитки” є ордер.
Дані, на які посилається Санаторій «Святі гори» відносно його права власності на 1/2 жилого будинку в АДРЕСА_3, не відповідають дійсності, оскільки згідно з Договором купівлі-продажу від 26 січня 2008 року їй належить лише ј частина будинку , тим більше слід брати до уваги те, що даний будинок побудований з деревини більш ніж 50 років назад, а амортизація таких будівель становить 2% на рік.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_10 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, а позов Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, суду пояснив, що ОСОБА_2 вибув з гуртожитку санаторія та проживає за адресою: АДРЕСА_2. Даний факт підтверджується Актами ЖБК гуртожитку санаторія та Актом про встановлення місця проживання ОСОБА_2 від 15.01.2010 року. Крім цього ОСОБА_2 тривалий час ( більше року) не здійснює оплату за комунальні послуги у гуртожитку санаторія.
Рішенням адміністрації та профсоюзного комітету санаторія ,,Святі гори” від 17 вересня 2009 р. № 9 у кімнаті № 9а гуртожитку санаторія по АДРЕСА_1 надана жила площа робітнику ОСОБА_3 та виданий ордер. Згідно п. 12 ,,Примірного положення про гуртожитки”, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208 житлова площа у гуртожитках надається у розмірі не менше 6 м.кв. на одну людину. Розмір кімнати № 9а гуртожитку санаторію згідно інвентаризаційної справи складає 12 кв. м. Крім цього ОСОБА_2 тривалий час не проживав у гуртожитку санаторія.
Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Представник СГІРФО Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області у судове засідання не з’явився, але начальник СГІРФО Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області надала суду заяву, просили справу слухати у відсутність їх представника.
Представник 3-ої особи Донецької обласної ради професійних спілок у судове засідання не з’явився, але Донецька ОРПС надала суду заяву, просили справу слухати у відсутність їх представника.
У судовому засіданні 3-я особа - ОСОБА_3 пояснив, що він проживає у кімнаті 9а гуртожитку санаторія «Святі гори» по АДРЕСА_1, де йому була надана житлова площа оскільки він є працівником санаторію. Також пояснив, що ОСОБА_2 у гуртожитку не проживає вже тривалий час.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що комендант гуртожитку неодноразово доповідав про відсутність ОСОБА_2 у гуртожитку. При цьому ОСОБА_2 не був працівником санаторію «Святі гори». ОСОБА_3 потребував отримання місця проживання, і оскільки він є працівником санаторію, а вільною на той момент була кімната №9а, його було заселено до цієї кімнати.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що оскільки вона постійно проживає у гуртожитку, помітила, що ОСОБА_2 у гуртожитку не проживає, а проживає разом з його батьком.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні вказала на те, що про переселення ОСОБА_2 був повідомлений, у кімнаті № 9а гуртожитку фактично не проживає. При цьому ОСОБА_3 постійно проживає у зазначеній кімнаті.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а також не підлягають задоволенню позовні вимоги Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» м. Святогірськ з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку та перебуває на балансі Установи охорони здоров’я Санаторію “Святі гори». ОСОБА_2 був вселений до кімнати № 25 вказаного будинку на підставі ордеру, виданого 15.05.2001 його сестрі ОСОБА_5 на склад сім’ї з 2-х осіб, враховуючи ОСОБА_2 Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були вселені до кімнати № 25 гуртожитку у зв’язку зі смертю їх матері, яка проживала у гуртожитку та була працівником санаторію. У лютому 2006 року ОСОБА_5 виселилась з гуртожитку.
Згідно з постановою профкому санаторію «Святі гори» від 13 лютого 2006 року у зв’язку з отриманням за Рішенням Святогірського виконкому однокімнатної квартири ОСОБА_5 вирішено виписати з гуртожитку та зняти з квартирного обліку, а ОСОБА_2 переселити до кімнати 9а гуртожитку, що було засвідчено ордером.
На підставі Рішення адміністрації та профспілкового комітету від 17 вересня 2009 року за № 9 робітнику ОСОБА_3 надана житлова площа в секції 9а на підставі ордеру № 18 від 12.10.2009 року.
Необхідність надання житлової площі ОСОБА_3 вмотивована тим, що він є працівником cанаторія ,,Святі гори” та перебував у черзі для отримання житла у гуртожитку. Ордер ОСОБА_3 на кімнату № 9а видано.
Відповідно до повідомлення № 4236/0.82 від 04.12.2009 року, наданого КП ,,БТІ” м. Слов’янськ, площа кімнати № 9а у гуртожитку по АДРЕСА_1 складає 12,0 кв. м.
Відповідно до ст. 128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Процедура видачі ордеру ОСОБА_3 та вселення його до кімнати № 9а у гуртожиток по АДРЕСА_1 адміністрацією та профспілковим комітетом санаторію «Святі гори» дотримана та виконана у межах діючого законодавства.
Згідно Постанови Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. № 208 ,,Про затвердження Примірного положення про гуртожитки”, розділом 2 п. 12 було затверджено положення та принципи надання житлової площі в гуртожитках. В даному пункті зазначено, що: ,,Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6,0 квадратних метрів на одну особу”.
Суд, з огляду на вищевикладене, набуває висновку щодо правомірності винесеного Рішення № 9 від 17 вересня 2009 року адміністрацією та профсоюзним комітетом Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори», а тому вважає що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у гуртожитку не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовий режим користування гуртожитком врегульовано главою 4 ЖК Української РСР. Згідно зі ст. 130 ЖК Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством. Згідно із ст. 131 ЖК Української РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами та відомствами.
Відповідно до ст. 132 ЖК Української РСР, особи, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього кодексу, можуть бути виселені лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Оскільки, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_13 , яка була працівником санаторію, він зареєстрований у кімнаті № 9а у гуртожитку по АДРЕСА_1 на законних підставах.
Главою 4 ЖК Української РСР та примірним положенням про гуртожитки не передбачено порядку визнання особи такою, що втратила право користування жилою площею у гуртожитку. При вселенні у встановленому законом порядку у гуртожиток виникає право не постійного, а тимчасового користування жилою площею, зазначеною у ордері. Тобто, статтею 132 ЖК Української РСР та розділом VІІ Примірного положення про гуртожитки передбачено лише виселення із гуртожитків без надання іншого жилого приміщення та з наданням іншого жилого приміщення.
А тому суд набуває висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» у зв’язку з їх необгрунтованістю, безпідставністю та невідповідністю діючому законодавству.
На підставі викладеного та керуючись розділом 2 п. 12 Постанови Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. № 208 ,,Про затвердження Примірного положення про гуртожитки”, ст.ст. 128, 130, 131, 132 ЖК Української РСР, ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» про скасування рішення адміністрації та профсоюзного комітету, притягнення до відповідальності посадових осіб санаторію та відшкодування моральної шкоди- відмовити.
У задоволенні позовних вимог Установи охорони здоров’я санаторій «Святі гори» до ОСОБА_2, Слов’янського МВ ГУМВС Донецької області, треті особи: Донецька обласна рада профспілок, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у гуртожитку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачи у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення постановлено та підписано у нарядчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Слов’янського міськрайонного суду М.В. Лаптєв