А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Вавшка В.С.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, Липовецької районної ради Вінницької області, Липовецького районного територіального медичного об’єднання про поновлення на посаді, усунення перешкод по виконанню обов’язків головного лікаря Липовецького РТМО, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Липовецької районної державної адміністрації, Липовецької районної ради, Липовецького районного територіального медичного об’єднання про поновлення на посаді, усунення перешкод по виконанню обов’язків головного лікаря Липовецького РТМО, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Попереднім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 червня 2004 року, залишеним без змін судами апеляційної інстанції від 02 вересня 2004 року та касаційної інстанції від 27 січня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначене рішення суду першої інстанції скасовано ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 листопада 2009 року в зв’язку з нововиявленими обставинами.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення та неправильне застування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації №26 від 29.06.1993 року ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря Липовецького районного територіального медичного об’єднання.
Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 19.03.1993 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній формі власності» із зазначеною категорією осіб, а саме із керівниками державних підприємств, установ, організацій, передбачено укладення контракту.
31.12.1999 року між Липовецькою районною державною адміністрацією в особі голови Здора А.С. та ОСОБА_1 було укладено контракт із строком дії з 01.01.2000 року по 01.01.2004 року, який підписаний обома сторонами та погоджений з управлінням охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації відповідно до вимог п.8 чинного на час підписання контракту Типового положення про управління охорони здоров’я обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1946 від 10.12.1998 року. (т.1 а.с. 9-11).
Згідно з ч.3 ст. 21 КЗпП України (чинною на час підписання контракту 31.12.1999 року) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року під словом «законодавство» вжитим у ч.3 ст. 21 КЗпП України слід розуміти, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, на момент підписання контракту з ОСОБА_1 сфера застосування контракту у розумінні ч.3 ст. 21 КЗпП України визначалася законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 року №597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності»; від 29.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності»; від 09.06.1997 року «Про внесення змін до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності».
З вищенаведеного слідує, що з ОСОБА_1 як головним лікарем Липовецького РТМО повинен був бути укладений контракт.
Пунктом 4.1 рішення Липовецької районної ради 8 сесії 23 скликання від 26.04.2000 року про розмежування об’єктів спільної власності територіальних громад, надано право голові районної ради в межах чинного законодавства у міжсесійний період призначати і звільняти своїм розпорядженням керівників об’єктів спільної власності територіальних громад з подальшим затвердженням на сесіях районної ради.
Згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 1 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Розпорядженням Голови Липовецької районної державної адміністрації від 31.12.2003 року № 121-рк ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря Липовецького РТМО у зв’язку із закінченням строку дії контракту за п.2 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с. 16).
Звільнення ОСОБА_1 було погоджено з управлінням охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації 17.01.2004 року.
До прийняття рішення Липовецької районної ради від 26.04.2000 року питання щодо передачі Липовецького РТМО в управління Липовецької районної ради не було визначено. При цьому рішення, яке надавало право голові районної ради призначати та звільняти з посади керівників об’єктів спільної власності, і зокрема головного лікаря Липовецького РТМО було прийнято після підписання контракту з позивачем.
Згідно із положенням ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому рішення Липовецької районної ради від 26.04.2000 року не поширює свою дію на укладений 31.12.1999 року контракт з ОСОБА_1
З наведеного слідує, що для припинення контракту з позивачем Липовецькій районній державній адміністрації не були потрібні делеговані повноваження районної ради.
При цьому, з умовами контракту ОСОБА_1 був ознайомлений з 31.12.1999 року та в період його дії з 01.01.2000 року по 01.01.2004 року працював відповідно до нього. Із заявою про оспорення умов контракту та факту його укладення, останній в строк, встановлений ст. 233 КЗпП України не звертався.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача з посади головного лікаря Липовецького РТМО на підставі розпорядження голови Липовецької райдержадміністрації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, правильно визначився щодо правовідносин, які виникли між сторонами, та норм матеріального права, які підлягають до застосування при вирішені даного спору, надав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: