АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Щолокової О.В.
Суддів: Міхасішина І.В., Вавшка В.С.,
При секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Вінниці апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4655,90 грн.
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі протиправною, в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 21 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 21 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок державного бюджету України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
В своїй апеляційній скарзі УПФ України в Гайсинському районі Вінницької області просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що дані скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №130450 (а.с. 6).
Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.
Її дію відновлено Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінет Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 року №3551- XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
При цьому, на виконання вимог п.2 ч.1 ст. 161 КАС України судом першої інстанції було вирішено питання щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 21.09.2008 року та оцінивши докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, визнано причину пропуску строку звернення до суду неповажною, та задоволено вимоги позивачки за період з 21.09.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з того, що позивачка звернулася до суду 21.09.2009 року.
Таким чином, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ України в Гайсинському районі Вінницької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, відповідач у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводив, а тому висновок суду першої інстанції про визнання дій відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними є обґрунтованим.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що дії УПФ України в Гайсинському районі щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірними та з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України та вимог ч.2 ст. 99 КАС України такий перерахунок пенсії відповідно до вимог вищезазначеного закону повинен бути проведений з 21.09.2008 року по 31.12.2008 року.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області відхилити.
Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: