Справа №524/10281/18

Провадження №2/524/361/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Кулинич М.М., представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Шайдук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Полтавської обласної прокуратури, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19.09.2014 він звернувся із заявою до прокуратури м.Кременчука із повідомленням про кримінальне правопорушення в порядку ст.214 КПК України за фактом його незаконного затримання. Прокуратурою Полтавської області було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. На даний час кримінальне провадження триває. Ухвалами слідчих суддів були скасовані неодноразові постанови про закриття кримінального провадження. Своїми діями Прокуратура Полтавської області перешкоджала йому реалізувати свої плани щодо особистого розвитку. Він не міг сконцентруватись на роботі, оскільки був вимушений відволікатись з метою доведення обґрунтованості заявлених ним клопотань старшому слідчому та у слідчого судді. У нього часто піднімався тиск від перевтоми та від морально-психологічного напруження. Вважає, що Прокуратура Полтавської області не захистила його право на належний, об`єктивний, неупереджений розгляд його заяви-повідомлення про кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

В своєму відзиві відповідач Полтавська обласна прокуратура зазначила, що проти задоволення позову заперечує. Вважає, що висновки позивача про встановлення неправомірності дій відповідача та заподіяння моральних страждань на підставі процесуальних рішень, постановлених у кримінальному провадженні не ґрунтуються на вимогах ст.82 ЦПК України і підлягають доведенню на загальних підставах. Відповідач звертав увагу на те, що процедура розгляду скарги та форма прийнятого слідчим суддею рішення не передбачає встановлення у ньому протиправності поведінки та вини органу досудового розслідування, тобто усіх складових деліктної відповідальності. Вважає, що порушень розумності строків розслідування кримінального провадження не допущено, а належних доказів відносно цього не надано. На даний час відсутні рішення судів у межах кримінального провадження, де встановлено порушення органом досудового розслідування розумних строків розслідування. Відповідач звертав увагу на те, що доказів спричинення моральних страждань позивачем надано не було, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Справа надійшла до Автозаводського районного суду м.Кременчука після скасування судового рішення для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 14.09.2020 відкрито провадження по справі.

09.11.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Визначено відповідачем Полтавську обласну прокуратуру.

21.12.2020 постановлено ухвалу про витребування доказів, призначено судово-психологічну експертизу. Провадження зупинено.

14.04.2021 провадження поновлено. Підготовче провадження закрито.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В провадженні Прокуратури Полтавської області перебувало кримінальне провадження 42014170000000256 від 25.09.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.356 КК України, за заявою ОСОБА_2 за фактом його незаконного затримання.

Ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2015, 27.04.2016, 17.11.2017, 16.05.2018 були скасовані постанови про закриття кримінального провадження 42014170000000256 від 25.09.2014(т.1, а.с. 11-12,15-17, 19-20).

НОРМИ ПРАВА

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою»

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Суд відзначає, що подані позивачем докази, зокрема листи органу досудового розслідування та ухвали слідчих суддів підтверджують факт тривалої, в період з 25.09.2014, протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_2 про злочин, а також надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою. На переконання суду, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, що підтверджується висновками слідчих суддів про неповне проведення досудового розслідування, підтверджує факт спричинення особі моральної шкоди.

Суд враховує посилання відповідача на практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування. Разом із тим, суд наголошує на тому, що в даній справі підставою відшкодування шкоди є не факт скасування постанови про закриття кримінального провадження, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви ОСОБА_2 ..

Аналогічні за змістом висновки навів Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 квітня 2020 року по справі справа № 638/14009/17(провадження № 61-766св20)

Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, та приймаючи до уваги характер вчиненого порушення, суд вважає, що відповідним і достатнім буде визначення моральної шкоди в сумі 5000 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 50 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки в судовому засіданні представником позивача було повідомлено про його подальше звернення до суду із заявою про подання додаткових доказів понесення судових витрат, питання розподілу судових витрат на правничу допомогу судом не вирішувалось.

Керуючись ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Полтавської обласної прокуратури, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Сягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи 02910060, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок 7 на користь держави судовий збір в сумі 50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.06.2021

Суддя                                Д.Д.Андрієць