Справа № 22ц-21569/2009                 Головуючий в суді першої

Категорія № 26 (1)                      інстанції - Грищенко Н.М.

Доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Барильської А.П.,

суддів - Карнаух В.В., Савіної Г.О.,

при секретарі - Узловій Н.П.,

за участю - представника позивача ОСОБА_3,

представника Відділення Фонду Бершадської

Людмили Станіславівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача 100000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків.

Рішенням Дзержинського районного суду -м. Кривого Рогу від 30 червня 2009 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 15 000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд необгрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту моральної шкоди, не врахував, що на 2006-2007 роки зупинено, а з 01 січня 2008 року припинено відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується винною особою, а оскільки актом П-4 винним визнано підприємство, то Відділення Фонду безпідставно притягнуто до участі у справі в якості відповідача; позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також судом не застосовано тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював на шахті ім. Леніна Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» прохідником 4-го розряду. 24 лютого 2004 року під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок, про що складено акт за формою Н-1 № 1 від 28 лютого 2004 року. Внаслідок нещасного випадку позивач отримав травму: зашиблену-рвану рану правого предпліччя, разможення м'яких тканин та від слойка шкіряного покрову. Відкритий оскольчатий перелом 4-ї п'ястної кістки, ураження сухожилля 2-го пальцю.

Висновком МСЕК від 26 травня 2004 року ОСОБА_4 встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3-тю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом. При наступних переоглядах 14 червня 2006 року, 13 червня 2007 року та 08 жовтня 2008 року відсоток втрати професійної працездатності не змінювався. При огляді МСЕК 13 травня 2009 року позивачеві встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково, група інвалідності знята.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст.21, 28, 34 Закону України " «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з нещасним випадком під час виконання трудових обов'язків встановлений в судовому засіданні та підтверджується самим фактом трудового каліцтва.

У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спричинення позивачу моральної шкоди є безпідставними.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди також є необґрунтованими.

Безпідставні і доводи відповідача про те, що судом не враховані положення ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»,  згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», оскільки позивачеві втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2004 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.

У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не ґрунтуються на законі.

При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України

протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили