АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-596/2009     Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст.  191  ч. 3 КК     Горячківська Л.В.

України     Доповідач в апеляційній інстанції

Кекух В.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"3" листопада 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Ільченка А.М.

суддів     Кекух В.Ф., Колодницького Е.Й.

за участю прокурора     Гришанової Н.Д.

адвоката     ОСОБА_3

засудженої     ОСОБА_5

розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_5, та прокурора м. Умані Резніка Р.Б. на вирок Уманського міськрайсуду від 17 вересня 2009 p.,

встановила:

Зазначеним вироком суду І інстанції

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше, 22.07.2009 p., судиму цим же судом за ч. 2 ст. 191, ст. 75 КК України на 1 рік обмеження волі з однорічним іспитовим строком,

знову засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання їй частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком цього суду від 22.07.2009 р. у вигляді 1 місяця обмеження волі і визначено остаточне покарання - 3 роки 1 місяць обмеження волі.

Вирішено питання про долю речових доказів у справі.

Згідно вироку ОСОБА_5 засуджено за те, що вона, працюючи на посаді бухгалтера авто гаражного кооперативу «Зірка», являючись службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції, а саме : згідно розділу 2 ст. 8 Посадової інструкції бухгалтера нараховує зарплату, веде розрахунки з фізичними та юридичними особами, а також має право згідно ст.3 п. 6 інструкції перевіряти надходження внесків, реєстри, вести касові книги, особові облікові картки, - діючи з корисливою метою, 13.02.2009 p., отримала грошові кошти в сумі 2704 грн. для оплати : поточних нарахувань на зарплату, відрахувань

 до пенсійного фонду України, послуг Уманських електромереж тощо, з яких 1317 грн. 99 коп. привласнила.

Вона ж, 28.02.2009 p., отримавши в касі АГК 582 грн., якими малась оплатити вартість спожитої електроенергії АГК, такої оплати не здійснила, а вказану суму коштів привласнила.

В своїй апеляції засуджена ОСОБА_5 зосереджує увагу на відсутності в її діях рецидиву злочинів, т. я. вони були охоплені єдиним умислом, способом, на одному і тому ж підприємстві і посаді, а тому кваліфікація їх за ч. 3 ст. 191 КК України є невірною із-за вчинення нею продовжуваного, а не повторного злочину. Вказує і на невірне застосування до неї положень ст. 71 КК України.

Також зазначає про вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (тяжко хвора матір потребувала операції), що не було враховано судом; про повне відшкодування збитків тощо.

Вона просить змінити вирок і застосувати до неї положення ст. 75 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор м.Умані Резнік Р.Б. в апеляції ставить питання про скасування вироку суду, направлення справи на новий розгляд із-за неправильного застосування матеріального закону, зокрема, що ОСОБА_5 необхідно було призначати покарання в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, тобто, за сукупністю злочинів, а не за сукупністю вироків, як це зробив суд, оскільки інкримінований їй нинішній злочин скоєно до винесення попереднього вироку від 22.07.2009 р.

Вказує і на не конкретизацію додаткового покарання, призначеного судом засудженій.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора про підтримання апеляції Резніка Р.Б., захисника ОСОБА_3, засуджену ОСОБА_5 в підтримку своєї апеляції, перевіривши справу, обміркувавши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до слідуючого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, працюючи на посаді бухгалтера авто гаражного кооперативу «Зірка», окрім інкримінованого їй злочину, що вчинювався 13.02. та 28.02.2009 p., також вчинила в період з 15.05. по 25.05.2009 р. злочин аналогічного характеру з привласненням 1306 грн. 04 коп., за що вироком Уманського міськрайсуду від 22.07.2009 р. була засуджена за ч. 2 ст. 191 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади на 1 рік із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України з однорічним іспитовим строком.

Суд І інстанції даного факту не врахував і прийшов до помилкового висновку при призначенні покарання за новим вироком від 17.09.2009 р за сукупністю вироків в порядку ст. 71 КК України, хоча в такому випадку він повинен був діяти, виходячи з положень ч. 4 ст. 70 КК України, і призначати покарання за сукупністю злочинів, а не за сукупністю вироків. Таке неправильне застосування кримінального закону тягне за собою скасування судового рішення, що регламентовано ст. 371 КПК України.

В цій частині апеляція засудженої підлягає до часткового задоволення.

Звертаючи увагу на апеляцію прокурора Резніка Р.Б., колегія суддів приходить до висновку про її неспроможність , т. я. останній обвинувального висновку по даній справі не затверджував ( це зробив в. о прокурора Мельниченко СВ.), участі в судовому розгляді справи не брав ( участь брав ОСОБА_7), а тому Резнік Р.Б. не є тією особою, яка має право подати апеляцію в порядку ст. 348 ч. 1 п. 8 КПК України.

Виходячи з цього, йому слід відмовити в прийнятті цієї апеляції до розгляду із закриттям апеляційного провадження в цій частині.

Крім того, перевіряючи дану справу в апеляційному порядку, колегія суддів встановлює факт порушення органом досудового слідства вимог ст.ст. 132, 223 КПК України. Так, а ні в постановах про порушення кримінальної справи, про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_5, а ні в обвинувальному висновку ст. слідчий прокуратури м. Умані Павленко Р.І не зазначив про місце вчинення злочинів та спосіб їх вчинення , зокрема, по епізоду  від 13.02.2009 р. Наведені   процесуальні порушення залишились поза

 увагою суду, що призвело до формулювання неконкретного обвинувачення в мотивувальній частині вироку, визнаного судом доведеним, і порушення вимог ч. 1 ст. 334 КПК України.

За таких обставин вирок суду є юридично неспроможним, він підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування, в ході якого слід усунути перелічені вище процесуальні порушення, а також перевірити доводи ОСОБА_5 про вчинення продовжуваного злочину.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Прокурору м. Умані Резніку Р.Б. відмовити в прийнятті апеляції на вирок Уманського міськрайонного суду від 17.09.2009 р. щодо ОСОБА_5, апеляційне провадження в цій частині закрити.

Апеляцію засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Уманського міськрайонного суду від 17 вересня 2009 р. відносно ОСОБА_5 скасувати, кримінальну справу повернути прокурору м. Умані Резніку Р.Б. для проведення додаткового розслідування і усунення процесуальних порушень, відмічених у мотивувальній частині ухвали.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити той же, - підписку про невиїзд.