АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2009р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Артеменко І.А.

Суворова В.О.

при секретарі: Ксендзюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду від 21 травня 2009р по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики, а також збитків, які він поніс від несвоєчасного повернення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008р. ОСОБА_3 звернувся в суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики, а також збитків, які він поніс від несвоєчасного повернення боргу.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він передав ОСОБА_2 кошти у сумі 50 721 гривень у борг, а ОСОБА_2 отримав вказану суму коштів і зобов’язався повернути їх до 30 грудня 2006 року, що підтверджується договором займу-розпискою, але, досі ОСОБА_2 кошти не повернув.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2009р задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 93 481, 36 грн. (дев’яносто три тисячі чотириста вісімдесят одна гривня тридцять шість копійок), також моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.(двадцяти тисяч гривень), а всього 113 481, 86 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню тридцять шість копійок).

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 134, 90грн. і виплат за інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 250 грн.

Справа № 22ц-3558/2009

Головуючий у 1 інстанції: Гранін В.Л.

Доповідач: Градовський Ю.М.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 гроші у сумі 50721грн., про що надав розписку, та зобов’язувався у строк до 30 грудня 2006р. вказану суму повернути. Проте узяті на себе обов’язки не виконав, гроші у встановлений термін не повернув. Враховуючи, що права ОСОБА_3 порушені, суд вважав необхідним стягнути на його користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних за прострочення зобов’язання. При цьому суд також стягнув завдану моральну шкоду.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак в частині відшкодування моральної шкоди не навів належних підстав для визначення зазначеної суми.

За таких підстав, судова колегія вважає відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині розміру моральної шкоди змінити.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ОСОБА_2 надав розписку про те, що він гарантує повернення позивачу грошей у сумі 50721грн. в термін до 30 грудня 2006р. (а.с. 4).

За правилами ст. 526ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З наданої до суду розписки вбачається, що між сторонами виник договір позики, згідно якого відповідач отримавши гроші узяв не себе обов’язок їх повернути у встановлений цим договором термін.

Однак, виходячи із позовних вимог та пояснень позивача, ОСОБА_2 спірну суму грошей не повернув.

Враховуючи, що позичальник у встановлений договором термін гроші не повернув, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнення з нього вказаної суми боргу, з урахуванням індексу інфляцій, 3 % річних та іншої облікової ставки.

Оскільки боржник прострочив виконання грошових зобов’язань, суд першої інстанції вважав необхідним застосувати вимоги цивільного законодавства щодо відповідальності за порушення строків виконання зобов’язань.

Так, за правилами ч.2 ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що договором розмір процентів не встановлений, суд першої інстанції виходив із вимог Закону.

Суд першої інстанції правильно провів розрахунки суму боргу з урахуванням індексу інфляції, яка складає 26577, 89грн.

Судова колегія вважає, що суд також правильного застосував та провів розрахунки сплати 3 % річних, яка складає 3627грн.

Правомірно суд першої застосував Постанову НБУ України № 207 від 6 червня 2006р. щодо облікової ставки, розрахувавши суму санкцій у розмірі 12555, 47грн.

Таким чином, з урахування суми боргу та усіх санкцій загальна сума боргу складає 93481, 56грн.

Як визначено в ст. 23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок душевних страждань, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не навів підстав, за якими він вирішив стягнути суму у розмірі 20000грн.

За таких обставин, та враховуючи ступень страждань, судова колегія вважає необхідним вказану суму змінити, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди у розмірі 3000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 309, 316ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2009р. змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3000грн.

В інший частині рішення залиши без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.