АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого судді Кононенко Н.А.
суддів Гайворонського С. П., Сегеди С. М.
при секретарі Тухтарянові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та встановлення порядку користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2009 року, -
встановила:
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та встановлення порядку користування жилим приміщенням.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вселена ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1.
Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погоджуючись із названим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Справа № 22ц- 2583\2009
Доповідач Кононенко Н.А. Категорія ЦП 42
АДРЕСА_1 була ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 9) - мати ОСОБА_3 чоловіка позивачки та батька відповідача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Починаючи з 1964 року позивачка знаходилась в зареєстрованому шлюбі з батьком відповідача та з 1964 р. проживала у вище зазначеному житловому будинку.
З 27.04.1978р. позивачка була зареєстрована у вказаному будинку, що підтверджується домовою книгою та штампом у її паспорті (а.с. 7, 31). Також, з вказаної домової книги вбачається, що з 1998 р. у вказаному будинку був зареєстрований відповідач (а.с. 34).
Частиною 1 та 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власниками будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу
Згідно із ст. 157 ЖК України, членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, підставно прийшов до висновку, що відповідач дійсно перешкоджав позивачці користуватись спірним житловим будинком, не пускав її у житло, змінив замки, влаштовував сварки при спробі позивачки зайти у будинок і це стало причиною зміни нею місця проживання.
Посилання апеляційної скарги на те, що між позивачкою і відповідачем у Овідіопольському районному суді Одеської області розглядається спір про поділ спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5, у тому числі і спірного будинку, і саме через це відповідач не допускає позивачку у будинок так як вважає, що позивачка не є власником будинку чи його частини, висновків суду про необхідність задоволення позову не спростовують, оскільки право позивачки на проживання у спірному будинку виникло як у члена сім"ї покійної ОСОБА_5 та покійного чоловіка позивачки ОСОБА_6, з якими вона тривалий час постійно проживала та вела спільне господарство.
Суд прийняв до уваги, що позивачка змінила місце проживання не з власної волі, а у зв"язку з неправомірною поведінкою відповідача, котрий не пускав її у спірний будинок, принижував і ображав, влаштовував сварки, створюючи умови неможливі для проживання позивачки у спірному будинку.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
КЕРУЮЧИСЬ: ст. 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.