Справа № 522/7828/20

Провадження № 2/522/4765/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою позовну заяву ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» (Одеська обл., ч. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3) про визнання недійсним правочину, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» (Одеська обл., ч. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3) про визнання недійсним правочину, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 19.05.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року заяву представника Позивача про заміну сторони Позивача правонаступником задоволено. Було залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» (Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3) про визнання недійсним правочину, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії, правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

20.05.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити в повному обсязі.

У судовому засідання представник ТОВ «Добробуд ЛТД» адвокат Чукітова В.В. заперечувала проти задоволення позову.

Судом були долучені до матеріалів справи усі докази, які сторони вважали за необхідним надати, розглянуті усі клопотання подані сторонами протягом розгляду справи.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Відповідно до позовної заяви та матеріалів справи між ОСОБА_1 та ТОВ «Добробуд ЛТД» були укладені договори:

-        договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №Г1/Д-181 від 28.03.2008р.;

-        договір викупу емітентом цільових облігацій №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.;

-        договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.;

-        договір про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог №1/21-22-23-176/з від 25.03.2010р.

Також був укладений договір купівлі-продажу облігацій №Б-234/03;184-П від 28.03.2008р., між Позивачем та ТОВ «Паралелі», що діяло від імені та в інтересах ТОВ «Компанія з управління активами «Юг-Інвест», що в свою чергу, діяло від імені, в інтересах та за рахунок пайового закритого не диверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду «Перспективний» ТОВ «КУА «ЮГ-ІНВЕСТ», згідно якого ОСОБА_1 зобов`язалась оплатити та прийняти Облігацію у власність на умова договору купівлі-продажу облігацій №Б-234/03;184-П від 28.03.2008р. Характеристика Облігації: Емітент ТОВ «Добробуд ЛТД» (код ЄДРПОУ 32146472), іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску – бездокументарна, номінальна вартість облігації 293987, 48 грн., базовий актив Облігації квартира № НОМЕР_1 загальною проектною площею 128,22 у багатоповерховому жилому комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №Г1/Д-181 від 28.03.2008р. передбачено що ТОВ «Добробуд ЛТД» зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 . Пай, а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти Пай і передати в обмін на пай Підприємству Облігацію у власність.

Пай - безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання Об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Пайовика) стає правом власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість. Об`єкт будівництва - багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 . Новозбудоване майно – квартира будівельний номер АДРЕСА_2 розрахунковою площею 128,22 кв.м., розташована на 21-22 поверсі жилого будинку АДРЕСА_3 Об`єкту будівництва. Право власності на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість Пайовик не має права розпоряджатися Новозбудованим майном як нерухомістю. Характеристика Облігації: Емітент ТОВ «Добробуд ЛТД» (код ЄДРПОУ 32146472), іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску – бездокументарна, номінальна вартість облігації 293987,48 грн., базовий актив Облігації квартира № НОМЕР_1 загальною проектною площею 128,22 у багатоповерховому жилому комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору викупу емітентом цільових облігацій №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. ТОВ «Добробуд ЛТД» здійснило викуп Облігації у ОСОБА_1 за ціною 293987,48 грн.

Тим самим було припинено Договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №Г1/Д-181 від 28.03.2008р.

25.03.2010 року був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176, згідно яким ТОВ «Добробуд ЛТД» зобов`язалось передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після введення об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок ОСОБА_1 стає правом власності ОСОБА_1 на Новозбудоване майно, як на нерухомість. Обєкт будівництва – багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 \1 (ЖК «Гагарін Плаза – 1»). Новозбудоване майно - квартира будівельний номер №176 на момент підписання цього Договору розрахунковою площею 139,4 кв.м., розташована на 21-22-23 поверсі жилого будинку АДРЕСА_3 Об`єкту будівництва. Право власності на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Позивач, зі свого боку зобов`язалась сплатити Інвестицію та прийняти Новозбудоване майно. Розмір інвестиції визначався в порядку визначеному Розділом 5 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.

Відповідно до договору про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог №1/21-22-23-176/з від 25.03.2010р. договір викупу емітентом цільових облігацій №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. припинився повністю, а за        договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. у ОСОБА_1 є грошове зобов`язання перед ТОВ «Добробуд ЛТД» у розмірі 133321,50 грн., а у ТОВ «Добробуд ЛТД» зобов`язання передати їй новозбудоване майно, зазначене у Договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. №1/21-22-23-176 після сплати ОСОБА_1 133321,50 грн.

29.03.2010р. на виконання умов договору про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. ОСОБА_3 сплатила на користь ТОВ «Добробуд ЛТД» 133321,50 гривень, відповідно до банківської квитанції №174-111Т/1.

Також судом встановлено, що п. 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. у випадку прострочення ОСОБА_1 внесення щомісячних членських внесків до Громадської організації «Асоціація інвесторів «Гагарін Плаза» (ЄДРПОУ 36502834), ТОВ «Добробуд ЛТД» має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку. У такому випадку Договір вважається припиненим з моменту одержання Інвестором відповідного письмового повідомлення ТОВ «Добробуд ЛТД». У випадку, якщо з причин, що не залежать від ТОВ «Добробуд ЛТД», таке повідомлення неможливо вручити ОСОБА_1 , цей Договір вважається припиненим з моменту одержання ТОВ «Добробуд ЛТД» повторного (другого) повідомлення підприємством зв`язку про неможливість вручення відповідного повідомлення ОСОБА_1

ТОВ «Добробуд ЛТД» отримало лист Громадської організації «Асоціація інвесторів «Гагарін Плаза» (ЄДРПОУ 36502834) від 26.03.2015р. в якому зазначено, що ОСОБА_1 була виключена із членів Громадської організації «Асоціація інвесторів «Гагарін Плаза» у зв`язку із несплатою членських внесків з червня 2012 року. На підставі цього ТОВ «Добробуд ЛТД» 27.03.2015р. склало повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. на підставі п. 7.3. Договору та направило його ОСОБА_1 27.03.2014р., та повторно направило його 01.04.2015р.

Згідно листа кур`єрської служби від 06.04.2015р. зазначені поштові відправлення не були доставлені ОСОБА_1 з причин відсутності ОСОБА_1 за зазначеною адресою. Адреса відправлення листів буда вказана відповідно до адреси вказаної в Договорі.

Тобто, Договір купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року було розірвано на підставі його пункту 7.3 - у зв`язку з несплатою позивачем членських внесків на користь ГО «АІ «Гагарін Плаза». ТОВ «Добробуд ЛТД» у порядку визначеному п. 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року використало своє право на одностороннє розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року, шляхом направлення відповідного повідомлення позивачу, та повторним його не врученням позивачу (із поверненням цього повідомлення 03 квітня 2015 року) із причин, що не залежали від ТОВ «Добробуд ЛТД».

Законодавством (ст. 651 ЦК) передбачено правило: "Розірвання договорів здійснюється за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором".

Принцип свободи договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов`язки, у тому числі щодо односторонньої відмови від договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 651 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовим наслідком односторонньої відмови від зобов`язання частково або в повному обсязі згідно з ч. 3 ст. 615 ЦК є відповідно зміна умов зобов`язання або його припинення.

У ч. 3 цієї статті також зазначено, що в разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Сторони договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. передбачили певні випадки, коли ТОВ «Добробуд ЛТД» має право в односторонньому порядку розірвати Договір, також передбачений чіткий порядок реалізації такого права. ТОВ «Добробуд ЛТД» маючи усі законні підстави для одностороннього розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. використало таке своє право в порядку передбаченому зазначеним Договором.

Тобто з 03.04.2015р. з моменту повторного повернення повідомлення кур`єрської служби про неможливість здійснити доставку поштових конвертів ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. є розірваним. Тому за зазначеним договором у ОСОБА_1 не може виникнути жодних прав, щодо отримання нею Новозбудованого майна.

До односторонніх правочинів можна віднести: видач та скасування довіреності; прийняття чи збереження зробленої речі; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності; пропозицію про продаж майна; публічну обіцянку винагороди за віднайдення загубленої речі; складення, зміну та скасування заповіту; прийняття спадщини і відмову від неї тощо.

Необхідно проаналізувати використання терміна «недійсність» у цивільному законодавстві, оскільки у суддів та учасників процесу виникають певні труднощі в його розумінні. Зокрема, у ЦК цей термін застосовується до: визнання прав інтелектуальної власності недійсними (статті 469, 479, 499); недійсності заборони відступлення права грошової вимоги (ст. 1080); визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301); недійсності права вимоги (статті 197, 519); недійсності зобов`язання (статті 198, 548, 565); недійсності акта (ст. 882); недійсності чека (ст. 1102) тощо.

Це становище невиправдано розширює поняття «недійсність», підстави його застосування та правові наслідки. Зокрема, некоректним є застосування цього терміна до нормативно-правових актів — у цьому випадку може йтися про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність), а також до документів, якими оформлюється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним — воно або є, або ні.

Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об`єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Зазначена позиція підтверджується Узагальнення Верховного суду України від 24.11.2008.

За змістом ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, заповіт). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, ТОВ «Добробуд ЛТД» направивши повідомлення про розірвання договору лише реалізувало своє право, яке було закріплено двосторонньою угодою – Договором. Саме положення 7.3. Договору й зумловило обов`язок для Позивача виконувати Договір, та право ТОВ «Добробуд ЛТД» його розірвати у разі недотримання його Позивачем. Тому суд не погоджується із твердженням Позивача, щодо визначення розірвання договору, як одностороннього правочину.

Суд також встановив, що це є не перший судовий спір між цими ж сторонами з цих же правовідносин. Так, Позивачка вже зверталась до суду із позовом до ТОВ «Добробуд ЛТД» з іншими позовними вимогами, але з цих же обставин та правовстановлюючих документів.

Так, в справі 522/1029/18 в постанові Великої палати Верховного суду в постанові від 18.12.2019р. були встановлені наступні обставини.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Добробуд ЛТД» у порядку визначеному п. 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року використало своє право на одностороннє розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року, шляхом направлення відповідних повідомлень позивачу, враховуючи, що останнє повторне повідомлення не було вручено позивачу із причин, що не залежали від ТОВ «Добробуд ЛТД». Отже, з 03 квітня 2015 року - з дати повторного повернення повідомлення кур`єрської служби про неможливість здійснити доставку поштових конвертів ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року є розірваним на підставі ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що розірвання договорів здійснюється за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. (п. 121 Постанови від 18.12.2019р.).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно, без посилання на норми права було констатовано нікчемність пункту 7.3 договору купівлі-продажу від 25 березня 2010 року, зокрема в контексті вимог законодавства, та співвідношення обставин щодо сплати інвестором ОСОБА_1 щомісячних членських внесків до ГО «АІ «Гагарін Плаза» до відповідних прав та обов`язків сторін по вказаному договору купівлі-продажу від 25 березня 2010 року, оскільки мотивувальна частинапостанови Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року не містить аналізу вимог ЦК України або іншого законодавства релевантного до таких спірних правовідносин. (п. 122 Постанови від 18.12.2019р.)

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ОСОБА_1 не було доведено і ті обставини, що вона належним чином виконала вищевказані зобов`язання за договором купівлі - продажу майнових прав від 25 березня 2010 року в частині щодо оплати у повному обсязі інвестиції пропорційно збільшенню розміру площі спірного нерухомого майна - в контексті вирішення питання щодо набуття відповідного майнового права щодо спірного нерухомого майна. (п. 128 Постанови від 18.12.2019р.)

Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення на підставі ст. ст. 625, 653 ЦК України із позовом про відшкодування завданих їй збитків. (п. 129 Постанови від 18.12.2019р.)

Тобто, Позивач просить суд переглянути обставини справи, рішення по якій вже набрало законної чинності.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими" не доводяться при розгляді справи.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. (Постанова Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) від 17.12.2015 у справі №923/694/15)

Між тим необхідно вказати, що преюдиційним може бути судове рішення, навіть для учасників провадження, де суб`єктний склад сторін не є повністю тотожнім, однак чітко стосується конкретного учасника або встановлює певну обставину (Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-490цс17).

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду. Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на те, що єдиною підставою позову є договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., який є розірваним (припиненим) з 03.04.2015.р., позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та з урахуванням визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог.

Керуючись: ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 242, 247, 258-273, 354-355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» (Одеська обл., ч. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3) про визнання недійсним правочину, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя:

03.06.2021