Єдиний унікальний № 243/5865/21

Провадження № 2-о/243/837/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Гончарова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кіфарець А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю: представника заявника, адвоката Врублевського Віктора Вікторовича, заінтересованої особи - Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , за участю: представника заявника, адвоката Врублевського Віктора Вікторовича, заінтересованої особи - Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи.

Із заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Макіївка Донецької області на непідконтрольній території померла матір заявника - ОСОБА_2 , про що свідчать лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті, свідоцтво про смерть та інші, надані заявником, документи.

Оскільки документи, які підтверджують смерть особи, видані на тимчасово окупованій території України є незаконними та не створюють правових наслідків на території України відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті особи окрім як через суд, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт смерті її матері, громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Макіївка Донецької області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши датою її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті - Кіровський район м. Макіївки Донецької області, Україна, причиною смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.

Заявник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника заявника надійшла заява з проханням розглядати справу без їх участі, заявлені вимоги підтримали.

Представник заінтересованої особи, Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від заінтересованої особи надійшло клопотання, в якому просять суд розглянути справу про встановлення факту смерті в певний час без участі представника відділу та постановити рішення згідно діючого законодавства.

Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Так, судом встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заявник ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , що об`єктивно підтверджується свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_1 від 06.04.1962 року та свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 19.06.1982 року, а таким чином ОСОБА_1 є належним заявником у даній справі.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 48 від 13.02.2021 року та довідки про причину смерті до форми № 106/у № 48 від 13.02.2021 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , причина смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13.02.2021 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у Кіровському районі м. Макіївки Донецької області.

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, встановлення такого факту вирішується в судовому порядку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.

Як вбачається із заяви та доданих да неї матеріалів, заявник ОСОБА_1 не зверталась до органів реєстрації актів цивільного стану з метою отримання свідоцтва про смерть матері українського зразку, та відповідно до положень ст. ст. 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Питання особливостей здійснення провадження у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України визначені положеннями статті 317 ЦПК України, які не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. При цьому слід зважати, що згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цим органом, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, з огляду на їх законність та обґрунтованість, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участю: представника заявника, адвоката Врублевського Віктора Вікторовича, заінтересованої особи - Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Макіївка Донецької області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши датою її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті - Кіровський район м. Макіївки Донецької області, Україна, причиною смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова