Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 404/3332/16-ц

провадження № 61-11077св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Головановим Олександром Петровичем , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровоград від 27 січня 2020 року у складі судді Іванової Н. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Черненка В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) про захист прав споживачів та стягнення збитків.

Позов мотивований тим, що 22 червня 2012 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку в іноземній валюті - долари США. Відкрита карта НОМЕР_1 в Криму. Відповідно до умов договору, відповідач прийняв на поточний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 50 125,59 доларів США.

Відповідач з 10 жовтня 2014 року відмовляється обслуговувати рахунок й видавати належні позивачеві гроші. Неодноразові усні та письмові звернення з приводу повернення грошей залишено без розгляду та отримані формальні відповіді.

Наведене завдає істотної моральної й майнової шкоди позивачу, оскільки позбавляє його та родину всіх засобів для існування, порушує звичайний уклад життя. Водночас, відповідач протиправно використовує гроші позивача, всупереч його волі для отримання прибутку й власного збагачення.

Крім того, позивач зазначив, що мав би можливість розмістити зазначені кошти на депозиті в іншому банку й отримувати гарантований прибуток. Пропозиції стабільних банків України щодо депозитів у доларах США свідчить, що мінімальна доходність складає 7,5 % річних.

Позивач просив стягнути суму залишку грошових коштів 50 125,59 доларів США, з урахуванням трьох процентів річних за весь час прострочення в розмірі 246,12 доларів США, а також - 7,5 % річних за фактичну кількість днів неправомірного користування грошима - 5 694,27 доларів США, а загалом 56 065 доларів США, та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів на підтвердження укладення між позивачем і відповідачем договору, зарахування коштів на рахунок позивача та наявності вказаних грошових коштів на зазначеному у позовній заяві рахунку позивачем не надано. Оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних, 7,5% річних та відшкодування моральної шкоди є похідними вимогами від позовної вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 50 125,59 доларів США, в задоволенні якої суд відмовив, вони також не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що судом не встановлено факту зарахування коштів на рахунок позивача, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», та наявності будь яких грошових коштів на вказаному рахунку, доказами чого можуть бути витяги, роздруківки з карткового рахунку Приват 24, квитанції, чеки, тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Голованова О. П. , у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що протягом тривалого часу позивач не міг самостійно отримати дані щодо залишку та руху коштів по рахункам, відкритих ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк». Мотивуючи відмову надати інформацію про залишок коштів та проводити відповідні операції по картковому рахунку, відповідач зазначив про відсутність доказів про залишок коштів на картковому рахунку позивача. Відповідачем не було спростовано факт приєднання позивача до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», шляхом підписання заяви у 2012 році до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які є загальнодоступними та викладені на сайті. На підставі даних заяв позивач є клієнтом банку та отримує послуги банку на підстав та умовах, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, в тому числі отримання платіжних карток, випущених/емітованих банком. Відповідачем не спростований факт наявності у позивача вищевказаної картки та здійснення за ними транзакцій, на які позивач вказав у позовній заяві. Відповідно до умов публічної оферти, до якої був приєднаний позивач шляхом імітування платіжної картки, грошові кошти з закритих рахунків направлялись на рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» з кодом НОМЕР_3 . Таким чином валютні кошти з Кримського відділення «ПриватБанк» (МФО 384436) відповідач (МФО 305299) отримав на відповідний рахунок з кодом 2909 у листопаді 2014 року. На думку позивача, відповідач безпідставно та умисно не надав інформацію про залишок коштів на рахунку клієнта, чим порушив вимоги частини першої статті 1066 ЦК України. Суди зробили помилковий висновок про недоведеність позивачем факту існування між ним та відповідачем договору банківського вкладу, оскільки добросовісність володіння ОСОБА_1 платіжною карткою не спростована ні відповідачем, ні судами. Відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування норм права у правовідносинах, коли кошти потрібно стягнути не з депозитного рахунку, а карткового рахунку, відкритого в банківській установі. Судом першої інстанції не повно досліджено письмовий доказ, а саме, лист № 001-ак-ар від 13 травня 2019 року компанії «Марлоу Навігейшен Ко» (Кіпр), який містить інформацію про суми зарахування валютних коштів на відповідний рахунок, відкритий в банку та зазначено прізвище відповідного бенефіціара, отримувача валютних коштів. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення коштів, належних позивачу та отриманих ним від «Марлоу Навігейшен Ко».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 404/3332/16-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року матеріали цивільної справи № 404/3332/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17; від 03 липня 2019 року у справі № 761/6875/15)

Ухвалою Верховного суду від 10 червня 2021 року відзив АТ КБ «ПриватБанк», який підписаний представником Куценком О. В., залишено без розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я голови Правління ЗАТ КБ «Приватбанк», в якій просив надати інформацію про залишок коштів на рахунках та можливі варіанти користування даними коштами. Відповідь просив надіслати на адресу: АДРЕСА_1 .

У відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 01 жовтня 2015 року, наданої на вказану заяву ОСОБА_1 , зазначено, що банк не може задовольнити вимоги та надати інформацію по рахунку, який було відкрито на території АР Крим, та повідомлено, що у своїй діяльності банк керується насамперед вимогами чинного законодавства України. Через політичні події в країні виникли складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях ПАТ КБ "Приватбанк". Окупація території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя зробила неможливою роботу банківської системи в регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банків. Подальше функціонування банків в умовах окупації порушує законодавство України у зв`язку з неможливістю виконання банками вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку. Враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання і нагляд, валютний контроль та державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, і відповідно до постанови Правління Національного банку України № 260 від 06.05.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" припинив свою діяльність в Криму. Запровадження Національним банком України надзвичайного режиму роботи в Автономній республіці Крим та місті Севастополі ще більш обмежує можливість проведення банківських операцій. Банк робить все можливе для врегулювання ситуації і вирішення юридичних питань з виплати вкладів, у тому числі в міжнародних судах.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено аркуш формату А-4, в якому російською мовою викладено інформацію про карту НОМЕР_1 , відкриту в Криму, баланс на картці 50 125,59 дол, де відсутня інформація про особу чи установу, яка видала вказаний лист, дата та вих. номер, печатка підприємства, не зазначена особа, на ім`я якої видано вказану картку.

Крім того, позивачем подано до суду аркуш формату А-4, на якому друкованим способом викладено російською мовою інформацію щодо закриття заявки № 4371099 та повідомляється про відмову у перебранчуванні карти Крима, містяться дані про ІНН ОСОБА_1 , про карту НОМЕР_1 , відкриту в Криму, баланс 50125,59 дол, проте також відсутня інформація про особу чи установу, яка видала вказаний лист, дата та вих. номер, печатка підприємства, інші реквізити для ідентифікації документа.

У довідці ПАТ КБ «ПриватБанк» від 17 січня 2018 року № 1 зазначено, що окупаційна влада ще з травня 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». У зв`язку з цим відповідач не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи та території АРК, не мав доступу до договірів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. Були арештовані також права за зобов`язаннями банку, у тому числі і права вимоги, і борги за всіма зобов`язаннями. Доступ АТ КБ «Приватбанк» до первинних документів клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на даний час є обмеженим. Разом з тим на даний час АТ КБ «Приватбанк» докладаються усі можливі зусилля для відновлення доступу до інформації за рахунками клієнтів Кримської філії,що була розташована на тимчасово окупованій території АР Крим.

У листі Національного Банку України від 19 червня 2018 року № 18-0007/33792 зазначено, що зважаючи на те, що Національний банк України не є стороною договорів, про які йде мова, а також функції Національного Банку України, статтями 6 та 7 ЗУ «Про Національний банк України», у банку відсутні копії документів на відкриття рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому, згідно із законодавством України, на Національний банк України не покладено обов`язок вести реєстр власників рахунків. Зважаючи на вказане у Національного банку України відсутня запитувана в ухвалі суду інформація, а також документи, щодо рахунків відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач надав для огляду дві пластикові картки: ПриватБанк Миттєва VIZA electron № НОМЕР_1 термін дії до 09/14, та ПриватБанк для виплат «Віза Бонус плюс» № НОМЕР_5 термін дії до 09/19, на яких відсутні дані про держателя та підпис, фотокопія цих карток міститься у матеріалах справи.

Згідно наданих на запит адвоката Голованова О. П. копій записів про виплату працівникові ОСОБА_1 (з 27 березня 2013 року по 21 січня 2014 року) Кіпрською компанією "Марлоу Навігейшн" проводились виплати працівникові ОСОБА_1 в доларах США на рахунок № НОМЕР_1 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).

Згідно з договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини 1, 3 статті 1066 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції № 492, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин,).

Згідно з пунктом 1.14 Інструкції № 492, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, днем відкриття поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунка в розділі «Відмітки банку».

У пункті 1.18 Інструкції № 492, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунка клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Встановивши відсутність належних та допустимих доказів зарахування коштів на рахунок позивача та наявності залишку коштів, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 761/6875/15 є необґрунтованим, оскільки фактичні обставини, встановлені судом у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, є різними. Так у справі 761/6875/15 банк не заперечував щодо укладення позивачем договорів банківських вкладів, а суд апеляційної інстанції дійшов висновок, про доведеність факту внесення позивачем коштів до банку.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17; від 03 липня 2019 року у справі № 761/6875/15).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Головановим Олександром Петровичем , залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровоград від 27 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Сдді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов