Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 750/8628/18

провадження № 61-12872св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

- здійснити поділ майна подружжя, залишивши у користуванні відповідача наступне майно: холодильник Samsung вартістю 14 799 грн, телевізор LED LG 49LB620V вартістю 8 900 грн, мікрохвильову піч Samsung MW3100H з біокерамичним покриттям вартістю 4 399 грн, монітор Asus вартістю 5 499,80 грн, системний блок вартістю 3 000 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1 142 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1 200 грн, синтезатор Bravis KB-2069 вартістю 1 999,90 грн, пральну машину LG F1096ND вартістю 19 399 грн, пилосос Samsung вартістю 2 835 грн, акустичну гітару вартістю 1200 грн, ноутбук Lenovo вартістю 5 069 грн, швейну машину вартістю 330 грн;

- стягнути з відповідача на його користь 1/2 частини вартості вищевказаного майна, що становить 34 886,35 грн.

Позов мотивований тим, що з 31 травня 2014 року по 02 листопада 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 забрала вищевказані речі побутового вжитку, які були придбані у період шлюбу за спільні кошти, та вивезла їх з орендованої квартири.

Посилаючись на те, що позбавлений можливості користуватись спільним майном, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишивши його у користуванні ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частини вартості автомобіля в розмірі 62 475 грн;

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошові кошти в сумі 7 378 дол. США та 5 600 дол. США, які знаходились на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») та акціонерному товаристві «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»);

- визнати за нею право власності на 1/2 частини вищевказаних грошових коштів, а саме: в сумі 3 689 дол. США та 2 800 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 24 травня 2018 року становить 96 282,9 грн та 73 080 грн.

Зустрічний позов мотивований тим, що транспортний засіб придбаний під час перебування сторін у шлюбі, зареєстрований на ОСОБА_1 та перебуває його у користуванні.

Крім того, подружжя мало заощадження, які знаходились у банківських установах, відкритих на ім`я відповідача.

Посилаючись на те, що у період з 11 по 14 травня 2018 року ОСОБА_1 без її згоди зняв частину грошових коштів та використав їх не в інтересах сім`ї, в добровільному порядку вирішити питання розподілу автомобіля не вирішили, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 та знаходились на банківських рахунках, відкритих: в ПАТ КБ «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 ) в сумі 7 378 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становило 192 418,24 грн, та в АТ «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_3 ) в сумі 5 563,33 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 червня 2018 року становило 145 202,91 грн, всього на суму 337 621,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частки у спільному майні (грошових коштах), що складає 168 810,57 грн. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_4 , вартістю 105 361,26 грн. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_4 , вартістю 105 361,26 грн. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи первісний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що перелічені в позовній заяві предмети побутової техніки не можуть бути включені до переліку майна, яке підлягає поділу між сторонами, оскільки позивач не надав доказів, що вказане майно придбавалось подружжям у власність, існує в натурі на момент судового розгляду і перебуває на час поділу у користуванні або володінні ОСОБА_2 , яка заперечувала наявність спірних предметів побуту та їх вартість.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , місцевий суд дійшов висновку про необхідність залишення спірного транспортного засобу у спільній частковій власності сторін, зазначивши, що ОСОБА_1 не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Здійснюючи поділ грошових коштів, які знаходились на валютних рахунках ОСОБА_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції встановив, що вказані грошові кошти є доходом відповідача, отриманим ним у період перебування у шлюбі, а тому відповідно до вимог статей 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 та в частині зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів скасовано. Позов первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість частки у праві спільної власності на майно подружжя в сумі 8 199, 85 грн. В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року не оскаржувалось, а тому судове рішення в цій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.

Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позивач надав письмові докази, які підтверджують факт придбання сторонами під час перебування у шлюбі телевізора LED LG 49LB620V, монітора Asus, синтезатора Bravis KB-2069, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 70 СК України, для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості вказаного майна в сумі 8 199,85 грн.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошових коштів та їх поділ, апеляційний суд врахував, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з 06 березня 2018 року, а тому сума коштів (7 511,18 дол. США та 5 563,33 дол. США), яка була зарахована на карткові рахунки відповідача після вказаної дати є його особистою приватною власністю та поділу не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, а її зустрічний позов - задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду про припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами з 06 березня 2018 року ґрунтується на припущеннях, оскільки сторони перестали вести спільне господарство з 12 травня 2018 року після повернення ОСОБА_1 з відрядження. Суд першої інстанції на підставі банківських виписок правильно встановив, що подружжя ОСОБА_1 станом на травень 2018 року мало спільні кошти на рахунках, відкритих на відповідача, в сумі 7 378 дол. США та 5 563 дол. США, які накопичувало з метою придбання квартири.

Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прохоренко О. Є. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин саме з 06 березня 2018 року, оскільки після повернення 12 травня 2018 року ОСОБА_1 в Україну ОСОБА_2 вже орендувала разом з дитиною нову квартиру.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 750/8628/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, поділ майна подружжя призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 31 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2018 року розірваний.

У період шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі договору від 22 червня 2015 року № 214122-Y03113 ОСОБА_1 придбав транспортний засосіб - автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску. Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником вказаного автомобіля є ОСОБА_1 .

Відповідно до товарного чеку від 27 вересня 2014 року ОСОБА_1 придбав телевізор марки LED LG 49LB620V вартістю 8 900 грн.

Товарними чеками №№ 11622982 та ЧНМ-21392117 від 31 грудня 2017 року засвідчено придбання монітору Asus, вартістю 5 499,80 грн, та цифрового клавішника Bravis KB-2069, вартістю 1 999,90 грн.

Випискою за картковим рахунком клієнта за період з 29 червня 2017 року по 17 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 у відділенні АТ «УкрСиббанк» підтверджено, що наведені вище платіжні операції були здійснені з його рахунку у вказаній кредитній установі з платіжної картки.

З виписки по валютному рахунку № НОМЕР_6 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що 28 березня, 04 та 30 квітня 2018 року зняті кошти на загальну суму 7 511,18 дол. США.

З виписки по картковим рахункам ОСОБА_1 у АТ «УкрСиббанк» вбачається зняття останнім 01 червня 2018 року з карткового рахунку коштів в сумі 5 563,33 дол. США.

Згідно з довідкою УПСЗ Деснянської у м. Чернігові ради від 14 травня 2018 року ОСОБА_2 знаходилась на обліку в управлінні та отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 860 грн (листопад 2017 року - квітень 2018 року).

Довідкою Головного центру з обробки інформації Державної прикордонної служби України від 17 липня 2018 року № 0.184-29352/0/15-18 підтверджується, що 06 березня 2018 року ОСОБА_2 виїхав у відрядження за кордон.

12 травня 2018 року ОСОБА_1 виявив, що дружина з дитиною виїхала з орендованої квартири з речами, у тому числі з документами, що стало підставою для звернення до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області за фактом зникнення документів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Розглядаючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Вирішуючи первісні позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку, що в силу 60, 69, 70 СК України телевізор LED LG 49LB620V, монітор Asus та синтезатор Bravis KB-2069, які після розірвання шлюбу залишились у власності ОСОБА_2 , є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки придбані сторонами під час перебування у шлюбі, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості вказаного майна в сумі 8 199,85 грн.

В ході розгляду справи сторони не заперечували, що у період шлюбу з 2014 по 2018 роки ОСОБА_1 періодично виїздив за межі України, де працевлаштовувався та отримував заробітну плату, яка надходила на валютні рахунки, відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк» на його ім`я.

Здійснюючи поділ грошових коштів, які знаходились на валютних рахунках ОСОБА_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк», місцевий суд виходив з того, що вказані грошові кошти є доходом відповідача, отриманим ним у період перебування у шлюбі, а тому відповідно до вимог статей 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошових коштів та їх поділ, апеляційний суд вважав, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з 06 березня 2018 року, а тому сума коштів (7 511,18 дол. США та 5 563,33 дол. США), яка була зарахована на карткові рахунки відповідача після вказаної дати є його особистою приватною власністю та поділу не підлягає.

Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного суду у вказаній частині, оскільки сам лише факт перебування ОСОБА_1 у період з 06 березня 2018 року по 11 травня 2018 року за кордоном, виявлення ним наміру розірвати шлюб з ОСОБА_2 , а також переїзд останньої на початку травня 2018 року в орендовану квартиру не свідчать про припинення правового режиму спільно нажитого майна подружжя після 06 березня 2018 року.

При цьому ОСОБА_2 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, вказувала, що сторони проживають окремо з травня 2018 року, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи у відрядженні, виявив намір припинити шлюбні відносини, а тому посилання апеляційного суду, що сторони не заперечують факт припинення ними шлюбних відносин за декілька місяців до розірвання шлюбу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є помилковим.

В свою чергу, ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву також зазначав, що після повернення з відрядження 12 травня 2018 року виявив, що дружина орендувала нову квартиру та почала проживати окремо.

Апеляційний суд вищевказаного не врахував, не дослідив укладений ОСОБА_2 договір оренди квартири від 12 травня 2018 року, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про припинення фактичних шлюбних відносин між стронами з 06 березня 2018 року.

Від встановлення вищевказного залежить вирішення питання про поділ спільних грошових коштів подружжя, які знаходились на банківських рахунках ОСОБА_1 , оскільки грошові кошти на загальну суму 7 511,18 дол. США останній зняв до 12 травня 2018 року, а 5 563,33 дол. США - після.

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, не дослідив надані сторонами докази в сукупності, оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 та знаходились на банківських рахунках, та їх поділ, підлягає скасуванню, а справа - передачі в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення оскаржуваного судового рішення в цій частині без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 та знаходились на банківських рахунках, та їх поділ, є помилковими, оскільки суд не в повній мірі дослідив наявні у справі докази, надані сторонами, а оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, норми матеріального права відповідно до них не застосовані, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості усунути ці недоліки, тому справа передається в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 409, 410, 411, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна залишити без змін.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 , та знаходились на банківських рахунках,скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді : В. С. Жданова

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун