Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 601/2049/18

провадження № 61-2181св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Почаївська міська рада, Почаївський міський голова, відділ освіти Почаївської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Почаївської міської ради на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Білосевич Г. С. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Почаївської міської ради, Почаївського міського голови, відділу освіти Почаївської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення міської ради, розпоряджень міського голови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 серпня 2011 року її призначено на посаду директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. За весь час роботи дисциплінарних стягнень вона не мала. У травні 2018 року у зв`язку зі зверненнями батьків учнів Почаївської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів, проведено перевірку, за результатами якої 17 травня 2018 року складено відповідний акт акт. На підставі даного акту Почаївською міською радою прийнято наказ від 22 травня 2018 року № 65 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

27 червня 2018 року міський голова підписав розпорядження за № 43 про її звільнення із займаної посади відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України на підставі рішення Почаївської міської ради від 04 червня 2018 року № 1290 «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів».

Вказує, що з 29 червня 2018 року по 13 вересня 2018 року вона проходила стаціонарне лікування в медичних закладах у м. Тернополі. 14 вересня

2018 року її ознайомлено із вказаним розпорядженням. Того ж дня, розпорядженням Почаївської міської ради № 82 внесено зміни до розпорядження № 43 від 27 червня 2018 року та зазначено, що в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю в період з 29 червня 2018 року по 13 вересня 2018 року вважати днем звільнення позивачки з посади директора -

14 вересня 2018 року.

Вважає, що у відповідача не було підстав для розірвання трудового договору, оскільки нею не допускалися систематичні порушення трудових обов`язків, підставою для накладення оскаржуваного дисциплінарного стягнення є ті ж порушення, що і для догани. Почаївська міська рада притягнула її до дисциплінарної відповідальності без проведення службової перевірки та без відібрання пояснень, без згоди профспілкового комітету, членом та головою якого вона є, а виключно на підставі суб`єктивних бачень та інтересів окремих осіб, що суперечить вимогам трудового законодавства. Почаївська міська рада не обґрунтувала своє рішення щодо тяжкості накладеного на неї стягнення у вигляді звільнення з посади.

Звертає увагу, що її незаконне звільнення, позбавлення права на відпочинок, засобів до існування, можливості проходження лікування призвело до моральних страждань і, як наслідок, до невиліковного захворювання - цукрового діабету.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Почаївської міської ради від 04 червня 2018 року № 1290 «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів», розпорядження Почаївського міського голови Бойка В. С. від 27 червня 2018 року № 43

«Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів» з 02 липня 2018 року, від 14 вересня 2018 року № 82 «Про внесення змін у розпорядження міського голови

№ 43 від 27 червня 2018 року», поновити її на посаді директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 14 вересня 2018 року, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області

від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Почаївської міської ради

від 04 червня 2018 року № 1290 «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів».

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Почаївської міської ради Бойка В. С. від 27 червня 2018 року № 43 про звільнення позивача з роботи з 02 липня 2018 року.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Почаївської міської ради Бойка В. С. від 14 вересня 2018 року № 82 «Про внесення змін у розпорядження міського голови від 27 червня 2018 року

№ 43».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 14 вересня 2018 року.

Стягнуто з Почаївської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 175 901,41 грн (з врахуванням утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто солідарно з Почаївської міської ради, міського голови Почаївської міської ради Бойка В. С. та відділу освіти Почаївської міської ради на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства, оскільки остання не допустила систематичного невиконання трудових обов`язків, як цього вимагає пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення позивача, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Почаївська міська рада просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що розпорядження про звільнення позивача з роботи є законним, оскільки допущені працівником порушення мали систематичний характер, до позивача застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, які виявилися безрезультатними. Суди не мотивували належним чином висновок про відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 5 000 грн.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 серпня 2011 року ОСОБА_1 , вчителя математики Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, призначено на посаду директора даної школи, що стверджується копією наказу № 273/к від 16 серпня 2011 року (а.с.11).

Розпорядженням Почаївського міського голови від 11 травня 2018 року № 41 створено комісію для розгляду звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Відповідно до акту перевірки діяльності директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 17 травня 2018 року та рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради від 17 травня 2018 року № 71, затверджено акт перевірки діяльності Почаївської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів від 17 травня 2018 року та рекомендовано відділу освіти Почаївської міської ради оголосити директору Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків (неналежну організацію директором господарської діяльності Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, незабезпечення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти, не забезпечення здорового способу життя здобувачів освіти).

Наказом начальника відділу освіти Почаївської міської ради від 22 травня 2018 року № 65 «Про оголошення догани» притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану директору Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх обов`язків, викладених у акті від 17 травня 2018 року

(т. 1 а. с. 85).

З рішення Почаївської міської ради від 04 червня 2018 року № 1290 «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів» та рішення сесії Почаївської міської ради від 27 червня 2018 року № 1387 «Про внесення змін в рішення сесії № 1290 від 04 червня 2018 року» вбачається, наступне: «звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів щодо відсторонення від займаної посади директора Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 взяти до відома; роботу директора Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів визнати незадовільною; звільнити ОСОБА_1 із займаної посади; доручити Почаївському міському голові розірвати з директором Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Почаївської міської ради Тернопільської області трудові відносини за пунктом 3 статті 40 КЗпП України».

Розпорядженням Почаївського міського голови від 27 червня 2018 року

№ 43, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів за систематичне невиконання та порушення без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України з 02 липня 2018 року. Підстава: рішення сесії Почаївської міської ради № 1290 від 04 червня

2018 року «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів (із змінами, внесеними рішенням сесії міської ради від 27 червня 2018 року

№ 1387).

Із розпорядження міського голови Почаївської міської ради від 14 вересня 2018 року № 82 «Про внесення змін у розпорядження міського голови № 43 від 27 червня 2018 року, слідує, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 29 червня 2018 року по 13 вересня 2018 року та розпорядженням міського голови від 27 червня 2018 року № 43, вважати днем звільнення ОСОБА_1 з посади директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 14 вересня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Почаївської міської ради здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Отже для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

Звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, а тому при звільненні з цієї підстави роботодавець зобов`язаний дотримуватись порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а також положень

статті 43 КЗПП України (отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації), якщо працівник є членом профспілкової організації.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України). При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - за таких обставин просто складається акт.

Підставою звільнення працівника за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України) є чергове конкретне порушення трудової дисципліни чи невиконання (неналежне виконання) покладених на нього трудових обов`язків, а не узагальнюючий висновок роботодавця про те, що «встановлено чисельні порушення».

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупності таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада

1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до наказу про розподіл обов`язків між адміністрацією та допоміжним персоналом школи від 31 серпня 2017 року, директор школи відповідає за: забезпечення школи кадрами, прийому на роботу і звільнення з роботи навчального, допоміжного та обслуговуючого персоналу школи; підготовку та проведення педагогічних рад, нарад за участю директора; складання річного плану роботу школи і плану її перспективного розвитку; підготовку школи до нового навчального року; належне ведення особових справ; здійснення набору учнів з 1-го та 10-го класів; дотримання єдиних педагогічних вимог у школі, режиму навчальних занять; створення сприятливих умов для підвищення професійного рівня працівників школи; організацію та якість навчально-виховного процесу серед учнів, зміцнення їх здоров`я та фізичного розвитку; забезпечення належного фінансово-господарського стану школи; забезпечення об`єктивності оцінювання знань, умінь, навичок учнів; виконання навчальних планів і програм учителями таких предметів: фізика, астрономія, математика, трудове навчання, фізкультура, захист Вітчизни, основ здоров`я, образотворче мистецтво, музичне мистецтво.

Установивши, що як у розпорядженні про звільнення позивача від 27 червня

2018 року, так і у рішення Почаївської міської ради від 04 червня 2018 року, яке стало підставою для звільнення позивача, не зазначено, за які конкретні порушення посадових обов`язків до позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а під час розгляду справи вчинення таких порушень відповідачем не доведено, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із порушенням вимог статті 40 КЗпП України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на роботі.

При цьому судами установлено, що попереднє дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано до ОСОБА_1 наказом начальника відділу освіти Почаївської міської ради від 22 травня 2018 року № 65. У цьому наказі зазначено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення є акт перевірки діяльності директора Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 17 травня 2018 року.

Підставою для звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від 27 червня 2018 року № 43 є рішення Почаївської міської ради від 04 червня 2018 року 1290 «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів».

Рішення Почаївської міської ради від 04 червня 2018 року 1290 «Про звернення батьків учнів Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів» було прийнято за наслідками звернення 15 травня 2018 року голови батьківської громади школи ОСОБА_2 до міського голови.

Отже, підставою для звільнення позивача із роботи стали порушення, викладені у зазначеному зверненні від 15 травня 2018 року, до накладення першого дисциплінарного стягнення (22 травня 2018 року), що свідчить про відсутність систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, позаяк систематичним порушенням вважається таке, яке вчинено після притягнення працівника до відповідальності та полягає у тому, що незважаючи на застосування дисциплінарного стягнення, працівник знову скоїв порушення.

Доводи касаційної скарги про те, що повторне порушення позивачем трудової дисципліни було виявлено вже після накладення на нього дисциплінарного стягнення є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приймаючи постанову про поновлення позивача на роботі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі, який визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судам необхідно врахувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суди попередніх інстанції, виходячи із встановлених обставин справи, які підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя), дійшли обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди повинен становити 5 000 грн, що буде відповідати принципам розумності та справедливості і є достатнім для відновлення попереднього стану.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Почаївської міської ради залишити без задоволення,

а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області

від 20 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 23 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович