ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 № 2а-1557/10/2370

31.05.2010 р.                                                                                    м. Черкаси  

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді          -          Гайдаш В.А.

при секретарі                    -          Гришанові Д.Є,

за участю представника позивача –Дорош М.Г. (за довіреністю), відповідача –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 334 грн. 75 коп.

Свій позов обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого  державним нотаріусом першої Черкаської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_4.

Громадянином ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області 27.03.2007 р. подано декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 р., де в розділі 1 п. 1.2 –доходи - зазначив: отримання у спадок майнового паю, сума нарахованого доходу –2575 грн. 00 коп., сума утриманого доходу –334 грн. 75 коп. На підставі поданої відповідачем декларації та керуючись пп. «г»пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі за текстом Закон № 2181-III), ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV(далі за текстом Закон  № 889-IV) державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області було прийнято податкове повідомлення від 25.04.2007 р. № 0000241700/0, яким визначена сума податкового зобов’язання в розмірі 334 грн. 75 коп. Дане податкове повідомлення направлено поштою з повідомленням про вручення та 12.05.2007 р. отримано відповідачем особисто, про що свідчить підпис на корінці поштового повідомлення. Відповідач у встановлені терміни податкові зобов’язання не сплатив. Враховуючи, що відповідачем самостійно не сплачена узгоджена сума податкових зобов’язань, державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області на адресу відповідача були направлені податкові вимоги: перша вимога від 29.02.2008 р. № 1/45 (отримано платником податків 07.03.2008 р.); друга податкова вимога від 09.04.2008 р. № 2/90, яка у зв’язку з тим, що за зазначеною адресою платник податків не знаходиться повернута позивачу. Тому, згідно акту від 19.05.2008 р. № 30 податкові вимоги розміщені  19.05.2008 р на дошці податкових оголошень держаної податкової інспекції у Черкаському районі. На час розгляду справи суму 334 грн. 75 коп. податкового боргу відповідачем не погашено.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

          Суд, вислухавши представника позивача, розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, які мають значення  для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  дійшов  наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2  отримав після смерті свого батька ОСОБА_3  спадщину за законом у вигляді права власності на ?  частину майнового паю в АПВ «Медведівська»с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області,  відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами АПВ «Медведівська»від 03 січня 2002 р., вартістю 2575 грн. 00 коп., що належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЧЕ-XVII № 000528, виданого Медведівською  сільською радою 27.10.2006 р. ОСОБА_2  видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що відображено ним у річній декларації про доходи від 27.03.2007 р.

27.03.2007 р. відповідачем подано річну податкову декларацію, в якій зазначено, що ним отримано у спадок майновий пай  вартістю  2575 грн. 00 коп. На підставі вказаної декларації державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області відповідачу визначено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету –334 грн. 75 коп., про що виставлене податкове  повідомлення –рішення від 25.04.2007 р. № 0000241700/0, яке направлене відповідачу поштою. В зв’язку з несплатою податкового зобов’язання  29.02.2008р. відповідачу надіслано першу податкову вимогу за № 1/45, а 09.04.2008 р. –другу податкову вимогу за № 2/90.

          Згідно п.п. 4.2.14 п. 4.2 ст.4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу відноситься дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткування цим податком згідно з нормами ст. 13 цього Закону.

У відповідності до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України до майна як особливого об’єкту відносяться речі, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкував позивач, засвідчує його право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведену норму та положення ст. 181 Цивільного кодексу України з метою оподаткування може бути віднесено до нерухомого майна.

Відповідно до п. 17 Розділу Х Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай), не є цінним папером в розумінні ст. ст. 1, 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»

У відповідності до ст. 63 ГК України можуть діяти підприємства, у тому числі,  діючі на підставі колективної власності. У розумінні цієї статті, колективне сільськогосподарське підприємство є корпоративним підприємством.

Відповідно до ч.1 ст. 167 ГК України (із змінами та доповненнями)  корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та майнового характеру, а зокрема: право приймати участь в управлінні справами товариства, право учасника товариства на одержання інформації про діяльність товариства, право вийти у встановленому порядку з товариства, право приймати участь у формуванні статутного фонду товариства, право розпоряджатися своїми корпоративними правами та інше.

Пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено заборону до 1 січня 2007 р. щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

З огляду на викладене та виходячи з положень наведених норм законодавства,  право на земельну частку (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об’єктом комерційної власності, оскільки воно не визначає права такого власника  на частку у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством і на отримання частки прибутку.

Тому доводи державної  податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області  про те, що право на земельну частку (пай) –це право корпоративне, є помилковими.

Відповідно до п. 13.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV об’єкти спадщини платника податку з метою оподаткування поділяються на :

а) об’єкт нерухомого майна;

б) об’єкт рухомого майна, зокрема:

предмет антикваріату або витвір мистецтва;

природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

інші види рухомого майна;

в) об’єкт комерційного власності, а саме –цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;

д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Відповідно до п.п. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону  № 889-IV в редакції закону, що діяла  на час прийняття відповідачем спадщини  за законом,  при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, але не є членом його подружжя, - об’єкти спадщини мають оподатковуватися за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР ( із змінами та доповненнями)  вбачається, що корпоративні права – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи,  а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи або в інших організаційно-правових формах.

На підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»від 14.02.1992 року № 2114-ХІІ (далі за текстом Закон № 2114-XII) об’єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно підприємства  належить на праві спільної часткової власності його членам.

Частина 2 зазначеної статті визначає, що суб’єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

У відповідності  до ч.1 ст. 9 Закону України № 2114-XII  члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Право члена КСП на пайовий фонд майна оформляється майновим паєм без виділення в натурі (на місцевості).

У відповідності з ч.2 ст. 9 Закону № 2114-XII пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України  та статуту підприємства.

Згідно  з п.п. 1.20.4 п.1.20 ст. 1 вказаного Закону членами  сім’ї  фізичної особи  першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти, як такої фізичної особи так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновленні ними діти.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом  ОСОБА_2 отримав спадщину від батька, тобто члена сім’ї  першого ступеня споріднення.

Таким чином, оподаткування   спадкового майна (майнового паю) у даному випадку має здійснюватися за нульовою ставкою.

За таких обставин, суд вважає протиправним нарахування відповідачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 334 грн. 75 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 159, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 334 (триста тридцять чотири) грн. 75 коп. –відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    В.А. Гайдаш