Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.05.10Справа №2а-1332/10/2770
м. Севастополь
15 год. 43 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
з участю: представника позивача - Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Кухарєнко Віри Миколаївни, посвідчення № 18 від 31.12.2010р.;
Представників відповідача - Приватного підприємства "Автолан-плюс"- Лисікової Лідії Іванівни, довіреність № б/н від 17.05.2010р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 12.10.1999 року;
Політової Вероніки Павлівни, довіреність № б/н від 09.11.2009р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 30.08.1996 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Автолан-плюс" про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Автолан-Плюс” про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4483,34 грн. та пені в сумі 28,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні в частині недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів у 2009 році.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, надав суду пояснення.
Представники відповідача - Приватного підприємства “Автолан-Плюс” – з позовом не погодилися, з підстав викладених у відзиві на позов (а.с. 16 – 17), надали суду доказі, та пояснили, що на підприємстві працює 9 осіб та відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємством було створено робоче місце для інваліда, але підприємство яке виконує вимоги законодавство щодо працевлаштування інвалідів, самостійно їх розшуком не займається.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, вважає позов не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частки 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 8 Закону № 875 встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я та органами місцевого самоврядування.
Згідно з пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 вересня 2002 р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, а саме:
- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики утворюються територіальні відділення Фонду.
Згідно пунктів 1, 12 Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 01.03.2007р., Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів України, що утворюється для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики, та підзвітне і підконтрольне Фонду, відділення є юридичною особою.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" № 2694 від 14.10.1992р., державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Відповідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 від 21.03.1991р. (далі – Закон № 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно статті 20 Закону № 875, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим часткою 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Часткою 3 статті 18 Закону № 875, визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, цією статтею чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно пунктів 3, 14 Положення про робоче місця інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядоохоронпраці, громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Відповідно до п. 5 цього Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Зокрема передбачено, що підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. затверджена форма статистичної звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", яка подається підприємствами, установами та організаціями щорічно відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У судовому засіданні встановлено, що 17 лютого 2010 року ПП «Автолан-плюс» до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів був наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, згідно якого норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Крім того, у матеріалах справи є копія наказу ПП «Автолан-плюс» від 28.12.2007р. про створення робочого місця для працевлаштування інваліда, а також копія акту про створення робочого місця для інваліда (а.с. 18 – 19). Відповідачем надані доказі, що на підприємстві на створеному робочому місці для інвалідів працювала громадянка ОСОБА_4, але звільнилася по стану здоров’я (а.с. 21).
Так, відповідачем надано суду докази того, що ним систематично надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання Звітів (форма № 3-ПН), у яких зазначено вакансії для працевлаштування інвалідів. Також відповідачем подавався позивачу щорічний звіт за формою № 10-ПІ (а.с. 20).
При цьому, відповідачем задавались звіти про наявність вакансій та потребу в працівниках (форма № 3-ПН) до Севастопольського міського центру зайнятості (а.с. 24 – 34).
До того ж, слід зазначити, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування, і цю правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004р., 11.01.2005р., 25.01.2005р. по аналогічній категорії справ.
Крім того, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".
Таким чином, встановлені такі обставини: - створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; - інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); - спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; - причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.
Така позиція викладено у Рекомендаціях Президії Вищого Адміністративного Суду України від 14.04.2008 р. № 07.2-10/2
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Суд не погоджується із ствердженням представника позивача про наявність обов’язку ПП «Автолан-плюс» щодо пошуку та працевлаштування інваліда, оскільки цей обов’язок покладений на Севастопольський міський центр зайнятості, з підстав викладених вище.
Враховує викладене, аналізуючи законодавство, дослідивши надані доказі, суд дійшов висновку, що Приватним підприємством «Автолан-плюс» виконані усі вимоги чинного законодавства щодо виконання нормативу працевлаштування інваліда, ним надавалися відповідні звіти за формою № 3-ПН про наявність вільної вакансії для працевлаштування інваліда до Севастопольського міського центру зайнятості, а також надавалися щорічні звіти за формою № 10-ПІ до Севастопольського міського відділення Фонду захисту інвалідів, таким чином вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, текст постанови складено у повному обсязі, та постанова підписана 25.05.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Автолан-Плюс» про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько