Номер провадження: 22-ц/813/4891/21

Номер справи місцевого суду: 947/21017/19

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року, ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1  про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 зазначила, що 03.07.2018 року між сторонами було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач отримала від позивача 15000,00 дол. США та взяла на себе зобов`язання повернути борг у розмірі 18000,00 дол. США, тобто 3000,00 дол. США складають проценти за вказаним договором. Окрім того, 03.07.2018 року між сторонами також був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримала від позивача 35000,00 дол. США та взяла на себе зобов`язання повернути борг до 03.07.2019 року, на підтвердження чого була складена відповідна розписка. Однак у визначені строки відповідач гроші не повернула та до теперішнього часу ухиляється від виконання зобов`язання. Стороною позивача зроблено розрахунок 3% річних від суми позики, які позивач також просить стягнути з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року позовні вимоги  ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики – задоволено.

Стягнуто з  ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь  ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 03.07.2018 року у розмірі 18000,00 доларів США /вісімнадцять тисяч доларів США 00 центів/.

Стягнуто з  ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь  ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 03.07.2018 року у розмірі 533,00 долари США /п`ятсот тридцять три долари США 00 центів/.

Стягнуто з  ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь  ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 03.07.2018 року у розмірі 35000,00 доларів США /тридцять п`ять тисяч доларів США 00 центів/.

Стягнуто з  ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь  ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 03.07.2018 року у розмірі 164,00 долари США /вісімнадцять тисяч доларів США 00 центів/.

Здійснено нарахування 3% річних на непогашені суми заборгованості, які виникли на підставі двох розписок від 03.07.2018 року, до моменту виконання рішення суду по даній справі.

Стягнуто з  ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь  ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 9989,20 грн. /дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 20 копійок/.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року в частині стягнення заборгованості за договором позики від 03.07.2018 року у розмірі 35000,00 доларів США, 3% річних у розмірі 164,00 доларів США та прийняти нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судове засідання, призначене на 03.06.2021 року з`явився представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , відповідач у справі ОСОБА_1 та її представник до суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що вбачається з матеріалів справи, а саме розписки представника ОСОБА_2 та відмовою від отримання повістки ОСОБА_1 .

Крім того, з метою належного повідомлення про час і місце судового розгляду відповідача ОСОБА_1 , апеляційний суд шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці суду, здійснив повідомлення про виклик відповідача у судове засідання, призначеного до розгляду на 03.06.2021 року о 13 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).   Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2018 року між сторонами  було укладено договір позики, про що суду надано власноручно написану розписку відповідача ОСОБА_1 про отримання 15000 доларів та зобов`язання повернути до 03.09.2018 року 18000 доларів США. На теперішній час боргові зобов`язання відповідачем не виконані.

Судом також встановлено, що розписка ОСОБА_1 на суму 35000 доларів США містить умови отримання позичальником в борг грошових коштів в сумі 35000 доларів із зобов`язанням її повернення 03.07.2019 року та дати отримання коштів - 03.07.2018 року.

Задовольняючи позовну заяву, районний суд виходив з того, що доводи позивача щодо укладення договору позики на суму 35000,00 грн. та зобов`язання щодо повернення боргу у розмірі 18 000 дол. США підтверджені матеріалами справи та не спростовані стороною відповідача належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог закону.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Припиняється зобов`язання частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

В правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №712/14562/17-ц, зазначено, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1  – ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення не була встановлена справжня природа правовідносин сторін, оскільки, як зазначає представник апелянта, ОСОБА_1 була змушена написати боргову розписку від 03.07.2018 року із зобов`язанням сплатити ОСОБА_3 борг в розмірі 35 000 доларів США до 03.07.2019 року під тиском та загрозами фізичного насильства позивача.

На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що апелянт в апеляційній скарзі визнає факт написання боргової розписки, однак стверджує про тиск з боку позивача при написанні розписки, при цьому жодним чином не підтверджує вказане належними та допустимими доказами.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 442/158/18: «Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного з в 'язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється».

Жодних доказів того, що розписка складена під тиском, або ж під час її складення відповідач не розумів значення своїх дій, до суду не надано. Крім того жодних звернень ОСОБА_1 з приводу здійснення на неї тиску до правоохоронних органів в матеріалах справи не містяться. Таким чином, доводи апелянта, що вказана розписка була написана під психологічним тиском належними та допустимими доказами відповідно до ст. ст. 77, 78 ЦПК України не підтверджені.

В поданій апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що категорично заперечує, що отримувала у позику кошти у розмірі 35 000 доларів США від ОСОБА_3 та повинна повернути їй борг у цьому розмірі, оскільки зазначає, що з розписки не вбачається, що відповідач дійсно отримала дані кошти, що виключає задоволення позову у цій частині. При цьому представник відповідача зазначає, що розписка на суму 35000 доларів США не містить усіх необхідних умов.

На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 від 13.12.2017 року, у справі № 309/3458/14-ц, постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 143/280/17 від 10.12.2018, у справі № 319/1669/16-ц від 27.06.2018, у справі № 712/14562/17-ц.

Дослідивши розписку відповідача на суму 35000 доларів США, апеляційний суд встановив, що вказана розписка містить умови отримання позичальником в борг грошових коштів з сумі 35000 доларів із зобов`язанням її повернення 03.07.2019 та дату отримання коштів - 03.07.2018, тобто підтверджує факт укладення договору позики з дотриманням всіх істотних умов договору, що передбачені ст. 1046 ЦК України.

Узгодження сторонами істотних умов договору позики, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується змістом розписки, яка власноручно нею складена. Відповідач не довів, неотримання коштів , як і не доведений факт застосування фізичного чи психічного впливу під час складання розписки відповідачем.

Таким чином, установивши, що укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами боргового зобов`язання.

На підставі вказаних обставин, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову і стягнення з відповідача суми позики та процентів від суми позики за ст.625 ЦК України.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про стягнення боргу за договором позики – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.06.2021 року.

Головуючий                                                                Т.В. Цюра

Судді:                                                                Л.А. Гірняк

С.М.Сегеда