КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/2795/2021 Головуючий у І-й інст.: Ковбель М.М.

ЄУН: 362/3503/20 Доповідач: Юденко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого: Юденко Т.М.

суддів: Васильєвої М.А., Кепкал Л.І.

секретаря судового засідання Кичігіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12016110140003023 від 31.12.2016 відносно обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зірне, Березнівського району, Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за апеляційною скаргою старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №12016110140003023 Обихвоста Д.С. на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Обихвоста Д.С.

захисників - Федура А.А., Федура А.А.

обвинуваченого - ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального Кодексу України та виправдано за недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України, як і провадження щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, закрито.

Вирішено питання речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, посилаючись на те, що 31.12.2016 близько 17 год. 15 хв. по вул. Васильківській в с. Здорівка Київської області, близько 1400 м від з`їзду з автошляху «М 95» (автодорога Київ - Одеса) ОСОБА_4 , яка керувала автомобілем марки «Mercedes-Benz GL 450», д.н.з. НОМЕР_1 , побачивши перед собою автомобіль марки «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_2 , який без увімкнених габаритних вогнів і знака аварійної зупинки знаходився на дорозі у несправному стані, через відкрите переднє ліве скло автомобіля зробила зауваження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які штовхали вказаний автомобіль в передню його частину зі сторони с. Здорівка Київської області в напрямку автошляху «М 95», у відповідь на що отримала грубу нецензурну лайку в свій бік. ОСОБА_1 в цей час сидів на передньому пасажирському сидінні салону автомобіля «Mercedes-Benz GL 450», та після виниклого словесного конфлікту попросив свою дружину, ОСОБА_4 , припаркувати автомобіль на узбіччі, що та і зробила.

Орган досудового розслідування стверджує, що в цей час ОСОБА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_3 , реалізуючи злочинний умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, дістав з кобури на ремені брюк самозарядний пістолет марки «Glock 19», який згідно дозволу на зберігання та носіння зброї № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , та направив його в сторону ОСОБА_3 , який продовжував стояти біля передньої частини автомобіля «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_2 .

Рухаючись від автомобіля «Mercedes-Benz GL 450» в сторону ОСОБА_3 , ОСОБА_1 направив пістолет дулом в бік ОСОБА_6 і голосно наказав останньому лягти на землю обличчям вниз, після чого здійснив постріл з метою подолання волі ОСОБА_3 та доведення свого злочинного умислу направленого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 до кінця.

В свою чергу ОСОБА_3 , не розуміючи вимоги ОСОБА_1 , також направився в бік останнього та з метою самозахисту скляною пляшкою вдарив ОСОБА_1 у ліву тім`яну ділянку голови.

Одночасно з цим ОСОБА_1 здійснив постріл в ОСОБА_3 з самозарядного пістолету марки «Glock 19», поціливши у ліву ногу останнього, від якого ОСОБА_3 зупинився, відійшов назад, а потім впав на землю.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 43/Е від 20.02.2017 у потерпілого ОСОБА_3 виявлено пошкодження у вигляді відкритого вогнепального (кульового) багатоуламкового перелому на протязі проксимальної середньої третини тіла лівої стегнової кістки із значним зміщенням уламків з розвитком травматичного шоку І ступеня, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Як зазначив суд 1-ї інстанції у вироку, він за результатами судового розгляду та встановлених в суді обставин, і досліджених доказів, дійшов висновку, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони, що виключає його кримінальну відповідальність згідно вимог ст. 36 КК України. При цьому суд вказав, що кожний акт поведінки ОСОБА_1 протягом конфлікту був адекватним та достатнім для відповіді на неправомірні дії ОСОБА_3 з урахуванням того, що зауваженню про вибачення передувала образа його дружини ОСОБА_4 з боку ОСОБА_3 в нецензурній формі, яка містила погрози сексуального характеру; здійсненню попереджувального пострілу передували активні дії з рухом назустріч із пляшкою в руці потерпілого; пострілу в ногу передувало посягання на життя шляхом завдання удару пляшкою по голові та подальші погрози; що другий постріл зроблено ОСОБА_1 в ногу потерпілого одразу після удару пляшкою з метою припинення зухвалих хуліганських дій та погроз життю обвинуваченого та його дружини, і що саме неправомірна поведінка потерпілого зумовила такий розвиток подій, а отже обвинувачений ОСОБА_1 цілком правомірно скористався своїм конституційним правом, передбаченим ст. 27 Конституції України, яка дає кожному право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Також суд при оцінці дій обвинуваченого ОСОБА_1 врахував факт надання ним першої медичної допомоги - перетягування ременем ноги ОСОБА_3 задля припинення кровотечі, та факт здійснення попереджувального пострілу, що не узгоджується з обвинуваченням про його намагання умисно заподіяти тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_3 , про що також свідчить і надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілому з боку обвинуваченого.

На підставі досліджених доказів, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що сформульоване обвинувачення відносно ОСОБА_1 не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред`явлене йому обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор Обихвост Д.С. просить виправдувальний вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий судовий розгляд у тому ж суді 1-ї інстанції в іншому складі суду.

Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, який підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема зазначає, що в порушення ст. 94 КПК України судом не взято до уваги та не надано оцінки висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) №29608/29609/19-35/4907/2-52 від 13.02.2020 за результатами проведення комплексної фототехнічної і автотехнічної експертизи, якою встановлено, що відомості, викладені в протоколі огляду місця події від 31.12.2016, в протоколі за результатами ряду слідчих дій та слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 від 28.02.2017, та за результатами слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 09.03.2017 та 13.03.2017 є неповними та частково помилковими.

На думку апелянта, суд 1-ї інстанції не взяв до уваги обставини, які істотно впливають на його висновки, у зв`язку з чим останні містять істотні суперечності.

Так, не взято до уваги роль обвинуваченого, як ініціатора виниклого конфлікту, оскільки на думку сторони обвинувачення після словесного конфлікту між ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_3 , він був вичерпаний; що жодних хуліганських дій потерпілий ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мав наміру вчиняти.

Вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 діяв в стані необхідної оборони, і це виключає його кримінальну відповідальність, не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки ОСОБА_1 не скористався можливістю правомірного врегулювання виниклого конфлікту шляхом виклику на місце події працівників органів внутрішніх справ, та з урахуванням того, що удар ОСОБА_3 скляною пляшкою у ліву тям`яну ділянку голови обвинуваченого був одиночною дією, вчиненою з метою запобігання протиправних дій ОСОБА_1 .

Також вважає, що суд врахував факт надання обвинуваченим першої невідкладної допомоги потерпілому, однак при цьому залишив поза увагою той факт, що ненадання такої допомоги могло бути кваліфіковано за відповідними статтями КК України, і саме уникаючи цього ОСОБА_1 надав першу невідкладну медичну допомогу.

Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність тому, що суд 1-ї інстанції міг використати право, передбачене ч.2 ст. 337 КПК України, однак не розглянув питання наявності чи відсутності в діях обвинуваченого складу іншого кримінального правопорушення.

Вважає, що суд 1-ї інстанції, надаючи оцінку належності доказу - висновку експерта № 0706/017-П від 07.06.2017 за результатами проведення судової психологічної експертизи (із застосування поліграфу), не встановив наявність оригіналу вказаного висновку, додатків до експертизи.

Вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки в ході судового розгляду 09.10.2020, суд затвердив порядок дослідження доказів, однак в порушення ч.2 ст. 349 КПК України, відповідну ухвалу не постановив і до матеріалів кримінального провадження не долучив, а крім того, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Федур А.А. та Федур А. вважають, що судом 1-ї інстанції не було допущено тих порушень, про які зазначає прокурор в апеляційній скарзі, а тим паче порушень, на підставі яких вказаний вирок підлягав би скасуванню.

Вважають, що суд 1-ї інстанції оцінив кожен доказ, наданий сторонами, з урахуванням положень ст. 94 КПК України, за наслідками чого було ухвалено вирок, який відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Обихвоста Д.С., який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1 та захисників Федура А.А. і Федура А.А., які заперечували проти її задоволення, дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, висновок суду 1-ї інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах, яким суд надав вмотивовану оцінку та поклав свої висновки в основу виправдувального вироку.

Зокрема, суд 1-ї інстанції дослідив докази надані стороною обвинувачення, такі як:

- протоколи огляду місця події від 31.12.2016 та диск з фотографіями;

- протокол огляду транспортного засобу з фототаблицею від 03.01.2017 та від 10.04.2020;

- протокол огляду та добровільної видачі від 10.01.2017;

- висновки комплексної судової експертизи зброї та експертизи продуктів пострілу №696-698/17-33/7079/17-34 від 11.05.2017, судово-медичної експертизи № 43/Е від 20.02.2017 потерпілого ОСОБА_3 , судово-токсикологічної експертизи № 11 від 06.01.2017, трасологічної експертизи № 737-739/17-33 від 29.05.2017, судово-хімічної експертизи № 1872/17-34 від 05.07.2017, комплексної судової фототехнічної, автотехнічної експертизи та експертизи відеозвукозапису № 809/17-35/2281/17-52/3752-3755/17-35/2756-3759/17-52 від 27.02.2017, судово-медичної експертизи № 8/Е від 06.02.2017, судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № 3233/17-34/9718/17-34 від 01.06.2017, вибухових речовин та продуктів пострілу № 1873/17-34/8498-8501/17-34 від 25.05.2017, комплексної судово-балістичної експертизи та експертизи нафтопродуктів № 3798/17-34/10570/17-33 від 16.06.2017, судово-медичних експертиз № 3/1 від 27.04.2017, № 56/Е від 28.04.2017 та № 2/1 від 27.04.2017, комплексних судово-медичної та криміналістичної експертиз № 6967/17-33/45К від 26.06.2017 та № 9110/9111/17-33/177-мк від 16.06.2017, експертизи вибухових речовин та продуктів вибуху (пострілу) № 8313/17-34/8314/17-31 від 18.03.2019, комплексної судової експертизи зброї та експертизи лакофарбових матеріалів і покриттів № 8446/17-33/8447/17-34 від 30.05.2017, комплексної судово-медичної експертизи та балістичної експертизи № 4284/17-33/68/К від 30.06.2017, судово-медичних експертиз №042-2026-2019 від 02.12.2019, № 071-43-2019 від 12.06.2020, № 042-2019-2019 від 16.04.2020, № 101-54-2019 від 29.11.2019, № 091-292-2019 від 07.05.2020, комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 29608/29609/19-35/4907/20-52 від 13.02.2020, судової балістичної експертизи № 126/6-19/8 від 23.04.2020;

- довідки лікаря Васильківської ВШМД від 31.12.2017 та від 28.03.2017;

- листи директора Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України № 22-5-150 від 13.01.2017, № 22/5-293 від 24.01.2017, № 22/5-661 від 21.02.2017; т.в.о. начальника ГВ БКОЗ Головного управління СБ України в Києві та Київській області № 51/7/1-3033 від 24.04.2017, начальника Департаменту превентивної діяльності № 1525/20/4/01-2017 від 22.03.2017, в.о. директора Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 31/26-2686 від 22.03.2017, начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції ГУ НП у місті Києві № 1889/125/31/5/01-2017 від 09.03.2017; супровідний лист № 1/304/109/1004/01 від 21.02.2017 та супровідний лист (без дати) з додатками;

- довідку Київського міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" № 375515 від 10.03.2017;

- протоколи проведення слідчих експериментів від 28.02.2017 за участю свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та від 22-27.03.2017 за участю свідка ОСОБА_4 ;

- протоколи огляду речей та документів від 31.03.2017 з додатком (DVD-диском); від 11.04.2017 з DVD-диском; від 11.05.2017, 18.05.2017, 23.05.2017;

- протоколи огляду відеозаписів від 04.04.2017 з додатком (DVD-диском) та від 18.05.2017 та від 27.04.2017;

- супровідний лист т.в.о. начальника ГВ БКОЗ Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області № 51/7/1-3032 від 21.04.2017 з додатками, а саме: листи Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 11.04.2017

- листи начальника Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 30.03.2017, керівника апарату Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.10.2019;

- протоколи проведення слідчого експерименту від 09-13.03.2017 , від 05-12.04.2017 та від 24.12.19-11.02.20 за участю ОСОБА_1 , а від 05-12.04.2017 р. за участю свідка ОСОБА_5 ;

- лист завідуючої підстанції № 2 центру екстреної медичної допомоги медицини катастроф "Обухівська станція екстреної медичної допомоги" № 17 від 16.05.2017 та диск з копіями записів розмов;

- копію консультативного заключення від 04.07.2017;

- матеріали АП МВС України щодо потерпілого ОСОБА_3 станом на 07.04.2017;

- побутову характеристику від 07.03.2017 на потерпілого ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_3 на обліку у нарколога не перебуває;

- лист головного лікаря психоневрологічного диспансеру № 1 від 07.03.2017;

- довідку Київського міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" № 375616 від 10.03.2017;

- копію заяви ОСОБА_3 про видачу паспорта у зв`язку із втратою;

- заяви ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілого від 23.09.2019 та від 04.10.2019;

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 19.11.2019, від 04.12.2019;

- листи: Великосолтанівського сільського голови № 359/02-12 від 11.11.2019 з додатками, начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 11.11.2019, першого заступника СБУ від 03.12.2019, начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 31.10.2019, в.о. Здорівського сільського голови від 01.11.2019 з додатками;

- протокол обшуку від 07.11.2019;

- протокол відібрання біологічних зразків ОСОБА_3 від 04.11.2019;

- протоколи огляду від 13 січня 2020 року (з додатком) від 12.12.2019;

Крім того, судом за клопотанням сторони обвинувачення досліджено речові докази, а за клопотанням сторони захисту долучено до справи та досліджено висновок експерта №0706/017-П за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп`ютерного поліграфа) від 07.06.2017, проведеної за клопотанням прокурора.

Також судом 1-ї інстанції допитано обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

Отже, довід апеляційної скарги про неповноту судового розгляду є безпідставним і таким, що спростовується матеріалами кримінального провадження, а тому задоволенню не підлягає.

Зокрема, посилання прокурора на неврахування судом висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) №29608/29609/19-35/4907/2-52 від 13.02.2020, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом 1-ї інстанції досліджено вказаний доказ за клопотанням прокурора (т. 10, а.с. 70 абз. 6) та надано йому оцінку з точки зору достатності та взаємозв`язку з іншими доказами по справі, зокрема протоколом огляду місця події від 31.12.2016, протоколом за результатами ряду слідчих дій та слідчого експерименту від 03.01.2017, за результатами проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 від 28.02.2017, за результатами слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 09.03.2017 та 13.03.2017.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на неточне відображення в наведених вище доказах кількості уламків від розбитої пляшки та їх розташування, відстані одних предметів від інших, точного положення автомобілів тощо, не є тією неповнотою, яка тягне за собою скасування вироку. Крім того, про передослідження цих доказів в апеляційній скарзі не йдеться.

Довід апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував роль ОСОБА_1 , як ініціатора конфлікту 31.12.2016, колегія суддів відкидає як безпідставний з урахуванням того, що фактично конфлікт розпочався між дружиною ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 , який у грубій нецензурній формі відповів на слушне зауваження ОСОБА_4 щодо неналежного розташування транспортного засобу на проїзній частині дороги та не облаштування місця аварійної зупинки у темну пору доби, що змусило її раптово гальмувати, а отже саме ОСОБА_3 став ініціатором конфлікту у той день (т. 10, а.с. 61-62).

Твердження прокурора про відсутність наміру у потерпілого вчиняти хуліганські дії спростовуються дослідженими судом доказами, у тому числі показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 та самого потерпілого ОСОБА_3 , який не заперечував того, що висловлював на адресу ОСОБА_4 погрози сексуального характеру, а також факту нанесення ним обвинуваченому тілесних ушкоджень скляною пляшкою по голові (т.10, а.с. 72).

Посилання в апеляційній скарзі на вичерпаність конфлікту після нанесених образ ОСОБА_4 з боку потерпілого ОСОБА_3 не може бути сприйняте судом як обґрунтоване, оскільки воно не відповідає нормам моралі, існуючим у суспільстві, а тому вимогу ОСОБА_1 про вибачення ОСОБА_3 перед його дружиною не можна вважати протиправною дією.

Як показав свідок ОСОБА_5 в суді 1-ї інстанції, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля з опущеними до низу порожніми руками, і ця обставина аж ніяк не свідчить про його умисел наносити будь-кому тілесні ушкодження. Лише після того, як потерпілий на пропозицію вибачитись, направився назустріч ОСОБА_1 зі скляною пляшкою в руках, вигукуючи нецензурні вислови та погрози фізичної розправи над ОСОБА_1 , той дістав з кобури пістолет та здійснив перший, попереджувальний постріл угору, що однак не зупинило ОСОБА_3 , який продовжуючи свої погрози в грубій формі, наніс ОСОБА_1 удар скляною пляшкою по голові, від чого той впав.

Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 , від удару з нього злетіли окуляри, в сам він впав та на мить втратив свідомість, а коли отямився, побоюючись 2-х незнайомих йому чоловіків, один з яких, ОСОБА_3 , перебував в стані алкогольного сп`яніння і поводив себе дуже агресивно, та був із «розочкою» в руках (розбите горло від пляшки), а крім того міг забрати у нього пістолет та вбити його з дружиною, він швидко зіскочив на ноги та вистрелив один раз по ногах потерпілого.

З наведеного випливає, що жодних активних дій ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 не вчиняв до моменту, коли потерпілий вдарив його скляною пляшкою по голові, завдавши тілесні ушкодження, які підтверджуються висновком судово-медичної експертизи (т. 4 а.с. 167), і саме такі дії потерпілого обвинувачений сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, задля припинення яких і здійснив постріл в ноги потерпілого, про що суд 1-ї інстанції зробив вмотивований висновок, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, і жодних підстав вважати, що ОСОБА_1 хотів покарати ОСОБА_3 за образу дружини, як про те стверджує прокурор, немає.

Отже, висновок суду про реальне сприйняття ОСОБА_1 таких дій потерпілого ОСОБА_3 як справжньої загрози його життю і здоров`ю, є правильним, і доводами апеляційної скарги не спростовується. Суд також врахував надану ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 невідкладну медичну допомогу.

Довід апеляційної скарги про те, що надання допомоги потерпілому відбувалось виключно з міркувань ОСОБА_1 уникнути в подальшому кримінальної відповідальності за ненадання такої допомоги, колегія суддів вважає надуманим судженням прокурора, а тому до уваги не бере.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не скористався можливістю правомірного врегулювання конфлікту, зокрема викликом працівників поліції, колегія суддів не вважає доказом наявності у нього умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , як про те стверджує прокурор, оскільки ОСОБА_1 шляхом вибачень з боку потерпілого вважав за можливе вичерпати конфлікт, і даних про зворотне в матеріалах справи немає. Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 , він навіть хотів допомогти виштовхати бусик на узбіччя, щоб той не заважав руху.

Твердження прокурора про те, що дія ОСОБА_3 , коли він вдарив обвинуваченого скляною пляшкою по голові, була одиночною і лише з метою запобігання вчиненню протиправних дій з боку ОСОБА_1 , на думку колегії суддів є намисленими, оскільки не відповідають встановленому у суді та діям ОСОБА_1 і тому, що другий постріл ОСОБА_1 здійснив саме після нанесення йому удару пляшкою по голові ОСОБА_3 .

Від отриманого поранення ОСОБА_3 впав, а отже за умови іншого розвитку подій потерпілий не встиг би нанести удар такої сили, коли скляна пляшка розбилася об голову обвинуваченого, а сам він впав на землю.

Що стосується доводу про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та можливу зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення судом 1-ї інстанції, то такий довід апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що суд першої інстанції свої висновки зробив та навів їх у вироку, зазначивши, що отримання удару скляною пляшкою по голові у відповідь на вимогу вибачитися, ОСОБА_1 сприйняв як загрозу для свого життя і в стані сильного хвилювання, викликаного таким суспільно небезпечним посяганням з боку потерпілого, не міг оцінити відповідність завданої ним самим шкоди небезпечності посягання і обстановці захисту, а тому підстав вважати дії ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням не вбачається.

Щодо неналежності такого доказу, як висновок судової психологічної експертизи №0706/017-П від 07.06.2017 з використанням поліграфа, про що йдеться в апеляційній скарзі, то колегія суддів знаходить його безпідставним з огляду на те, що проти долучення вказаного документа до матеріалів справи в судовому засіданні від 09.03.2021 (т. 10, а.с. 40-45) ніхто з його учасників не заперечував і належність самого документу під сумнів не ставив, а крім того, вказаний висновок зроблено за клопотанням прокурора.

Довід апеляційної скарги про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом 1-ї інстанції, на які вказав прокурор посилаючись на те, що суд прийнявши рішення стосовно порядку дослідження доказів в судовому засіданні 09.10.2020, не долучив відповідну ухвалу до матеріалів справи задоволенню не підлягає, оскільки таке рішення ухвалюється судом під час судового засідання та оголошується учасникам судового провадження на місці із зазначенням про це в протоколі судового засідання, і додаткового видалення суду до нарадчої кімнати з постановленням ухвали у письмовій формі процесуальний закон не вимагає.

Так само, на думку колегії суддів, безпідставним є довід апеляційної скарги щодо здійснення судового розгляду без участі потерпілого, оскільки це не відповідає матеріалам справи.

Так, представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Парінова М.В. 09.09.2020 за погодженням з потерпілим завернулась із клопотанням до суду про здійснення розгляду справи за відсутності потерпілого та її самої, як представника, та заявила про готовність ОСОБА_3 з`явитись до суду для надання показань. Клопотання судом задоволено. В подальшому потерпілого було викликано та допитано потерпілого в судовому засіданні. Крім того, 09.03.2021 потерпілий ОСОБА_3 самостійно звернувся до суду 1-ї інстанції із заявою про відмову від заявленого цивільного позову та своє небажання і далі приймати участь в судових засіданнях та разом зі своїм представником - адвокатом Паріновою М.В. покинули зал судового засідання. При цьому будь-яких зауважень від ОСОБА_3 стосовно порушення його права на участь в судовому розгляді на жодній зі стадій судового процесу не надходило і апеляційна скарга ОСОБА_3 не подавалась. Разом з тим, на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника потерпілого - адвоката Парінової М.В. про розгляд апеляційного скарги прокурора без її та потерпілого участі.

Висновок суду 1-ї інстанції про те, що ОСОБА_1 діяв в стані необхідної оборони, що виключає його кримінальну відповідальність на підставі вимог ст. 36 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

На переконання колегії суддів, умислу на вчинення умисного кримінального правопорушення у обвинуваченого ОСОБА_1 , як немає і необережної форми вини в його діях.

Досліджені докази у кримінальному провадженні суд 1-ї інстанції визнав належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою, і за встановлених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони, що виключає його кримінальну відповідальність згідно вимог ст. 36 КК України, і доводами апеляційної скарги прокурора цього висновку суду не спростовано.

Таким чином, за викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, колегія суддів не встановила неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли за собою скасування вироку суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді 1-ї інстанції, а отже вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 , як законний, обгрунтований та вмотивований, має бути залишений без зміни, а апеляційна скарга старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110140003023 Обихвоста Д.С. - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №12016110140003023 Обихвоста Д.С. залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді _____________ ______________ ______________

Т.М. Юденко М.А. Васильєва Л.І. Кепкал