ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
08.08.06 р. Справа № 20/256
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк
про стягнення 21237414,81 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Єнік Є.В. – за довіреністю
від відповідача Анохіна Т.І. – за довіреністю
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулася Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, із позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк, про стягнення 21237414,81 грн. за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-619-ТЕ-6 від 01.04.2005р., з яких 18705545,61 грн. – сума основного боргу, 1740289,14 – пеня, 526223,19 грн. – сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 265356,87 грн. – 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-619-ТЕ-6 від 01.04.2005р.; акт звірення розрахунків; розрахунок боргу із додатковими угодами та протоколами розбіжностей та узгодження; акти передачі – приймання природного газу.
Відповідач позовні вимоги визнав у частині основного боргу, про що надав суду відзив № юр/3178 від 08.08.2006р., у якому проти задоволення решти позовних вимог заперечив, посилаючись на неплатоспроможність основного споживача послуг відповідача – населення, неналежне бюджетне фінансування, а також на приписи Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, згідно до якого, на думку відповідача, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають. Відповідач також просив суд надати розстрочку виконання рішення на 12 місяців та продовжити строк розгляду справи на один місяць, посилаючись на можливе виділення державних коштів на погашення боргів минулих років.
Позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення.
Клопотання відповідача судом не задоволенні.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
01.04.2005р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, та Обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк, був укладений договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-619-ТЕ-6 (далі – договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність відповідача (Покупця) в 2005 році природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно із п.п. 6.1, 6.2 договору, оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання – передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Сторони домовились, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується Постачальником пропорційно вартості газу та компенсації затрат на транспортування газу територією України.
Відповідно до п. 7.2 договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно із п. 7.4 договору, неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, передав у власність відповідача в 2005 році природний газ, що підтверджується актами передачі – приймання природного газу.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 21237414,81 грн., з яких 18705545,61 грн. – сума основного боргу, 1740289,14 – пеня, 526223,19 грн. – сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 265356,87 грн. – 3% річних.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, доказів погашення зазначеного боргу на користь позивача суду не надав.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18705545,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, в розмірі 526223,19 грн., та 3% річних, в розмірі 265356,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню, тому що відповідач не надав доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, обставини, на які посилається у своєму клопотанні відповідач, а саме – тяжкий фінансовий стан, заборгованість населення за надані відповідачем послуги тощо суд не знаходить виключними.
Ствердження відповідача про те, що позовні вимоги щодо стягнення пені не можуть бути задоволені в силу ст. 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (далі – Закон) суд вважає помилковим, враховуючи наступне.
Згідно із ст. 1 зазначеного Закону, реструктуризації підлягають заборгованість, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
За змістом зазначених норм, пеня житлово-комунальним підприємствам не нараховується на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв тощо, яка склалася на дату набрання чинності Законом, тобто станом на 01.07.03р.
Основний борг відповідача на користь позивача виник у 2005р., у зв’язку з чим положення ст. 5 Закону у даному випадку не можуть бути застосовані.
Крім того, відповідачем не підтверджено документально суму, період утворення заборгованості, про реструктуризацію якої він стверджує.
Відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату природного газу передбачена п.п. 7.2, 7.4 договору, розрахунок пені відповідає приписам договору та діючого законодавства України.
Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1740289,14 грн. є обґрунтованими та також підлягає задоволенню.
Клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи судом не задоволено у зв’язку із необґрунтованістю та відсутністю необхідності у розгляді справи у строк, більший ніж передбачено ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 , ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк, - задовольнити повністю.
Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 38, поточний рахунок 26006150059331, Донецька філія „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 033371105621) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 18705545,61 грн. – основного борг, 1740289,14 грн. – пені, 526223,19 грн. – суми, на яку збільшився борг в наслідок інфляції, 265356,87 грн. – 3% річних, 25500,00 грн. – витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ у встановленому порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 08.08.06р.
Повний текст рішення підписано 10.08.06р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3. у справу
Вик. Марченко Ю.О.