ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2021 р. Справа№ 910/6080/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 22.01.2021 (повний текст складено 29.01.2021) у справі №910/6080/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси"

до 1. Головного управління Національної поліції в Київській області,

2. Державної казначейської служби України,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1:

1. Національна поліція України,

2. Міністерство внутрішніх справ України,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "МастерМетсервіс"

про стягнення 504225,00 грн,

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Національна поліція України, Міністерство внутрішніх справ України, Товариство з обмеженою відповідальністю "МастерМетсервіс" про стягнення 504225,00 грн з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Метпромресурси" в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про протиправність дій слідчого СВ Яготинського ВП ГУНП в Київській області Кучми Д.О. в межах кримінального провадження № 12019110320000335 щодо неповернення вилученого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області, грошові кошти в сумі 504225,00 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області в дохід Державного бюджету України 7563,38 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними доказами підтверджено факт наявності у нього права власності на вилучений металобрухт, проте вилучивши майно у власника, відповідач-1 після закриття кримінального провадження передав майно ТОВ «Мастер Метсервіс», що свідчить про протиправність позбавлення позивача належного йому майна та завдання збитків останньому.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України не віднесено до юрисдикції господарських судів, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Водночас, враховуючи, що під час досудового розслідування було встановлено, що вилучений 20.11.2019 металобрухт належить скаржнику, то після закриття кримінального провадження визначений металобрухт було обґрунтовано повернуто власнику.

10.03.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Зубець Л.П., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження, однак апеляційну скаргу залишено без руху.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20 з доданими до неї документами повернуто заявнику.

30.03.2021 до суду від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 29.04.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2021 у даній справі.

19.04.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін. Позивач наголосив, що матеріали кримінального провадження містять докази, що підтверджують право власності позивача на вилучений металобрухт, арешт на нього не накладався, тож після закриття кримінального провадження його було безпідставно передано ТОВ "Мастер Метсервіс". Щодо посилань апелянта на те, що протиправність дій слідчого має встановлюватись в кримінально-процесуальному порядку позивач зазначив, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюється нормами Кримінального процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.04.2021 оголошено перерву до 03.06.2021.

02.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" по суті скарги, в яких товариство наголосило, що у даному випадку протиправність дій слідчого полягає не у вилученні майна у позивача (що регулюється нормами Кримінального процесуального кодексу України), а у незабезпеченні збереження майна та втратою тимчасово вилученого майна, тобто дії, що не регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України, а перебувають в площині цивільних правовідносин між потерпілим і державою.

В судовому засіданні 03.06.2021 оголошено перерву до 10.06.2021.

09.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення від 08.06.2021 № 08/06 Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" по суті скарги, в яких товариство звертало увагу суду на особливості процедури приймання металобрухту, а також додало, в якості доказу лист ПАТ «Укрвторчомет» від 06.06.2021 №08/06 з додатками, а саме товарно-транспортною накладною №1911 від 08.10.2019, Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права про реєстрацію за ПАТ «Укрвторчомет» права оренди на земельну ділянку за адресою: м. Яготин, вул. Вокзальна, земельна ділянка 1.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.06.2021 у справі №910/6080/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Зубець Л.П., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 прийнято апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

В судовому засіданні 10.06.2021 колегія суддів заслухала представників позивача, відповідача-1, третьої особи-1. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Також, колегія суддів не прийняла нові докази, подані позивачем разом із поясненнями від 08.06.2021 № 08/06.

В обґрунтування неможливості подання вказаних доказів позивач посилався на те, що в судовому засіданні 03.06.2021 виникла необхідність більш детального дослідження обставин щодо набуття позивачем у власність спірного металобрухту, у зв`язку з чим представником позивача було зроблено відповідний адвокатський запит до ПАТ «Укрвторчомет», відповідь на який була отримана лише 08.06.2021, а тому не могла бути подана до суду раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було наведено жодних обставин, які б унеможливили звернення до ПАТ «Укрвторчомет» з аналогічним запитом під час розгляду справи в суді першої інстанції, натомість обґрунтування позивача не може свідчити про таку не можливість, у зв`язку з чим колегія суддів вказані докази не приймає.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.05.2019 між Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" (покупець) укладено договір №М-П-03/05, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4 договору №М-П-03/05 від 03.05.2019 право власності на товар по даному договору переходить від продавця до покупця в пункті приймання-передачі товару. Датою поставки товару та переходу права власності на нього є дата оформлення вантажоодержувачем приймально-здавальних актів форми №69, форми №19 або дати складання між продавцем та покупцем видаткової/прибуткової накладної.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до акту приймання брухту та відходів чорних металів від 08.10.2019 в м. Яготин, вул. Вокзальна, буд. 1 ПАТ "Укрвторчормет" передало, а ТОВ "Метпромресурси" прийняло брухт чорних металів вид 1-9, 12, 17, 17У, 18, 25, 34, 500-502, 508, 510 ДСТУ 4121-2002 вагою 117,351 тон на суму 528 079,50 грн, тобто за ціною 4500 грн за 1 тону металів.

Ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду від 15.11.2019 у справі №382/2035/19 надано дозвіл на виявлення та вилучення 100000 кг металобрухту на території Яготинської дільниці ТОВ "Метпромресурси", що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 1, м. Яготин Київської області, слідчим слідчого відділу Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції головного управління Національної поліції в Київській області Кучмою Д.О. у кримінальному провадженні №12019110320000335 від 14.11.2019, розпочатому на підставі заяви Чайки О.А., який є представником за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Метсервіс" про те, що в м. Яготин по вул. Вокзальна, 1 представники ТОВ "Метпромресурси" вчиняють крадіжку майна ТОВ "Мастер Метсервіс".

20.11.2019 проведено обшук за вказаною адресою.

За результатами проведення обшуку виявлено та вилучено металобрухт загальною вагою 112050 кг, який постановою слідчого Кучми Д.О. від 21.11.2019 визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Яготинський Рембуд", що знаходиться за адресою: вул. Згурівська, 29, м. Яготин, Київська область.

Відповідно до розписки без дати, складеної представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Метсервіс" Чайкою О.А., вказаний металобрухт у кількості 112 050 кг передано на зберігання до закінчення досудового розслідування ТОВ "Мастер Метсервіс".

В матеріалах справи міститься запит адвоката позивача слідчому СВ Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НПУ у Київській області Кучмі Д.О. щодо повідомлення місця перебування належного ТОВ "Метпромресурси" та вилученого під час обшуку 20.11.2019 металобрухту у загальній кількості 112050 кг, а також про особу, якій зазначений металобрухт переданий на зберігання, у відповідь на який слідчий Кучма Д.О. надіслав позивачу лист від 09.01.2020, що вказаний металобрухт визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Також в матеріалах справи міститься клопотання позивача від 11.12.2019 №11/12-1 про передачу металобрухту у загальній кількості 112050 кг на відповідальне зберігання позивачу для зберігання на території майнового комплексу за адресою: Київська область, місто Яготин, вул. Вокзальна, 1.

Постановою слідчого СВ Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Кучмою Д.О. від 21.12.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110320000335 від 14.11.2019, закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме металобрухт загальною масою 112 050 кг повернуто власнику - ТОВ "Мастер Метсервіс".

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 504 225,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області, суд першої інстанції вказав, що в даному випадку майно було вилучено у власника - ТОВ "Метпромресурси", арешт на нього не накладався, а після закриття кримінального провадження воно було безпідставно передано ТОВ "Мастер Метсервіс", у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність позбавлення позивача належного йому майна та обґрунтованість розрахунку розміру збитків, виходячи з вартості, за якою позивач придбав металобрухт у ПАТ "Укрвторчормет".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень шляхом вилучення майна, належного позивачеві, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

Згідно із частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. У випадку заподіяння шкоди органами державної влади, вона відшкодовується незалежно від їх вини.

При цьому, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного в постанові від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України не віднесено до юрисдикції господарських судів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 Кримінального процесуального кодексу України).

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, у разі скасування арешту (ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З матеріалів справи вбачається, що з клопотанням про арешт вилученого майна слідчий не звертався, арешт на майно не накладався. Таким чином, у слідчого було відсутні правові підстави для утримання вилученого майна, а останнє мало бути повернуте особі, у якої воно було вилучено.

Водночас, обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений ч. 4 ст. 168 Кримінального процесуального кодексу України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок № 1104) визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з п.п. 1-26 цього Порядку.

Разом з тим, постановою слідчого СВ Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Кучмою Д.О. від 21.12.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110320000335 від 14.11.2019, закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме металобрухт загальною масою 112 050 кг повернуто ТОВ "Мастер Метсервіс".

Апелянт стверджує, що під час досудового розслідування було встановлено, що вилучений 20.11.2019 металобрухт належить ТОВ "Мастер Метсервіс", у зв`язку з чим після закриття кримінального провадження визначений металобрухт було обґрунтовано повернуто власнику.

Водночас, з зазначеної постанови слідчого про закриття кримінального провадження не вбачається, що в ході кримінального провадження слідчим встановлено факт належності спірного вилученого майна ТОВ "Мастер Метсервіс", а також мотивів з яких останнє має бути повернуто саме ТОВ "Мастер Метсервіс", а не ТОВ "Метпромресурси".

Фактично спір у справі виник з огляду на невизнання ТОВ "Мастер Метсервіс" права власності позивача на спірний металобрухт.

В ході проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження за №12019110320000335 встановлено, що 14.05.2019 укладено договір №14/05 між ТОВ «Мастер Метсервіс» та ТОВ «Укрстарч», згідно якого ТОВ «Укрстарч» зобов`язується передати за відповідну оплату у власність ТОВ «Мастер Метсервіс» металобрухт, що утворився в результаті його господарської діяльності. Вказаний металобрухт перебував на території ТОВ «Укрстарч», що за адресою: м. Яготин, вул. Кузнєцова, 18, який представниками компанії підготовлювали для перевезення. Далі підготовлений для транспортування металобрухт був за допомогою вантажних автомобілів перевезений на територію Яготинської дільниці ТОВ «Метпромресурси», що за адресою: м. Яготин, вул. Вокзальна, 1, з метою подальшого завантаження до вантажного вагону, у зв`язку із відсутністю відповідного обладнання на території ТОВ «Укрстарч». В подальшому, в період з 31.10.2019 по 11.11.2019 здійснювалось перевезення металобрухту до території Яготинської дільниці ТОВ «Метпромресурси», а саме: 31.10.2019 -14300 кг, 01.11.2019 - 8600 кг, 04.11.2019 - 7900 кг, 06.11.2019 - 4800 кг, 07.11.2019 - 14400 кг, 08.11.2019 - 14600 кг, 11.11.2019 - 35400 кг. Загальна маса металобрухту склала - 100000 кг.

ТОВ «Мастер Метсервіс» вказувало, що 10.11.2019 до території Яготинської дільниці ТОВ «Метпромресурси» відповідно до Договору №21/01-У ПП «Мет-Ресурс» було доставлено один порожній вагон для завантаження готового металобрухту. Однак після завантаження готового металобрухту до вантажного вагону на територію дільниці прибули представники ТОВ «Метпромресурси», які заборонили виїзд вагону до місця призначення, змусили покинути територію дільниці іншим особам окрім працівників їх товариства та здійснили розвантаження вагону з металобрухтом, для подальшої реалізації на власну користь.

Водночас, як вже зазначалось, кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Судом встановлено, що позивачу на праві оренди належить майданчик для металобрухту за адресою - м. Яготин, вул. Вокзальна, 1, на підтвердження чого, в матеріалах міститься договір оренди № 02/05 від 02.05.2019, згідно якого позивач орендував у ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Метпромресурси" виробничі майданчики під металобрухт та розташоване на майданчиках майно, зокрема, Яготинський цех (Київська область, м. Яготин, вул. Вокзальна, 1), а також акт прийому-передачі в оренду майна, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Вокзальна, 1.

На підтвердження факту набуття права власності на спірний металобрухт позивачем надано договір від 03.05.2019 №М-П-03/05, укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" (покупець), а також акт приймання брухту та відходів чорних металів від 08.10.2019 в м. Яготин, вул. Вокзальна, буд. 1, згідно якого ПАТ "Укрвторчормет" передало, а ТОВ "Метпромресурси" прийняло брухт чорних металів вид 1-9, 12, 17, 17У, 18, 25, 34, 500-502, 508, 510 ДСТУ 4121-2002 вагою 117,351 тон на суму 528079,50 грн, тобто за ціною 4500 грн за 1 тону металів.

На думку позивача, вказані документи беззаперечно підтверджують факт набуття позивачем права власності на металобрухт та те, що саме вказаний металобрухт був вилучений слідчим в ході проведення обшуку.

Водночас, до кримінального провадження ТОВ "МастерМетсервіс" надано договір від 14.05.2019 №14/05, укладений між товариством як покупцем та ТОВ «Укрстарч» (постачальник), згідно якого постачальник зобов`язується передати покуцю у власність, а покупець прийняти та оплатити товар: металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частині виробів, які втратили експлуатаційну цінність, що утворились в результаті господарської діяльності постачальника.

Крім того, подано акти приймання металів чорних (вторинних) за період з 31.10.2019 по 11.11.2019, відповідно до яких продавець передав, а покупець прийняв металобрухт, номер підвиду 500, загальною масою 100000 кг.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість повернення вилученого металобрухту ТОВ "Мастер Метсервіс", з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

В акті приймання брухту та відходів чорних металів, підписаному між ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Метпромресурси" зазначено, що місцем приймання є: м. Ягодин, вул. Вокзальна, буд. 1, що відповідає адресі виробничого майданчика під металобрухт, що орендується позивачем.

Натомість, в актах приймання металів чорних ТОВ "Мастер Метсервіс" місце приймання визначено як: м. Ягодин.

Крім того, в матеріалах справи міститься залізнична накладна № 32734030, якою оформлено відправлення, що, за твердженням ТОВ "Мастер Метсервіс", було заборонено до виїзду представниками ТОВ «Метпромресурси», що і стало підставою для звернення до поліції.

Зі змісту вказаної накладної вбачається, що до вагону був навантажений металобрухт, навалом, вид -3.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що у власності ТОВ "Мастер Метсервіс" перебував металобрухт виду 3, натомість у всіх актах приймання металів чорних (вторинних), наданих товариством, зазначений вид металобурхту - 500.

Водночас, з акту приймання брухту та відходів чорних металів від 08.10.2019, наданого позивачем, вбачається, що останнім було придбано низку видів металобрухту, зокрема, і вид 3.

Із сукупності вказаних доказів, враховуючи, що місцем приймання позивачем металобрухту за договором є м. Яготин, вул. Вокзальна, буд. 1, тобто орендований ним виробничий майданчик, а факт набуття ним металобрухту виду 3 підтверджується актом приймання брухту та відходів чорних металів, тоді як матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували право власності ТОВ "Мастер Метсервіс" на металобрухт означеного виду, колегія суддів дійшла висновку про належність спірного металобрухту саме позивачу, позаяк доказів які б даний факт спростовували суду не надано.

За таких обставин, слідчий був зобов`язаний відповідно до ст. 235 Кримінального процесуального кодексу України повернути вилучене в ході обшуку майна особі, у якої воно було вилучено - позивачу, проте вказаного обов`язку не виконав, натомість, протиправно, без зазначення на те законних підстав передав останнє ТОВ "Мастер Метсервіс".

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Головного управління Національної поліції в Київській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна.

Таким чином, визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний, а державою у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, виходячи з вартості, за якою позивач придбав металобрухт у ПАТ "Укрвторчормет" за договором №М-П-03/05 від 03.05.2019, а саме брухт чорних металів вид 1-9, 12, 17, 17У, 18, 25, 34, 500-502, 508, 510 ДСТУ 4121-2002 вагою 117,351 тон на суму 528079,50 грн, тобто за ціною 4500,00 грн за 1 тону. Враховуючи, що слідчим вилучено 112050 кг металобрухту, розмір збитків складає 504 225,00 грн. (112,050 х 4500 грн).

Колегія суддів вважає вказаний розрахунок позивача обґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до ч. 17 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Наразі майно власнику не повернуто, а правові підстави для не повернення спірного майна або зволікання у його поверненні - відсутні.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.11.2019 у справі 242/4741/16-ц, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, факт порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди в сумі 504225,00 грн є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/6080/20.

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.06.2021.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна