ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року      

м. Харків

Справа № 2-747/11      

Провадження № 22-ц/818/3710/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,

Учасники справи:

заявник: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович,

боржник: ОСОБА_1 ,

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2021 року, постановлену суддею Аркатовою К.В., -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

В обгрунтування подання зазначає, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №63648084 з примусового виконання виконавчого листа №2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суми заборгованості за генеральною кредитною угодою на загальну суму 8 215 610,20грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року змінено стягувача на ТОВ «ФК «Форінт». 17 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно боржника у межах суми боргу. Постанова про відкриття виконавчого провадження, надіслана боржнику та стягувачу. Приватним виконавцем були здійснені заходи щодо пошуку майна боржника. Відповідно до отриманих відповідей, за боржницею не зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби. У боржника наявна заробітна плата в ТОВ «Класікбуд». Інформація про рахунки в банківських установах приватним виконавцем не отримана. Відповідно до відповіді ГУ ДМС у Харківській області ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово перетинала державний кордон у період з 2016 року по 2020 рік. 10 лютого 2021 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою місця реєстрації, а саме АДРЕСА_1 , де мешкають батьки чоловіка, а саме боржниця за даною адресою не проживає. 15 лютого 2021 року до приватного виконавця з`явився представник боржника – ОСОБА_4 (син боржниці), інформації про фактичне місце проживання ОСОБА_1 не надав. Вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та здійснення примусових заходів у вказаному вище виконавчому провадженні. Незважаючи на достеменну обізнаність щодо факту відкриття виконавчого провадження, необхідності виконання судового рішення, ОСОБА_1 , на думку приватного виконавця, в порушення норм чинного законодавства не виконала своїх обов`язків боржника за виконавчим провадженням, не допустила приватного виконавця до житла, жодних дій спрямованих на виконання судового рішення не здійснила, інформацію про фактичне місце проживання не надала.

Просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні №63648084.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. – залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що боржник ОСОБА_1 достовірно обізнана про відкриття виконавчого провадження та наявність невиконаного рішення суду, проте остання свідомо не виконує своїх обов`язків як сторони виконавчого провадження, а саме не надає достовірну інформацію щодо реального місця проживання, фактичного доходу тощо. Також вказує, що боржник ОСОБА_1 отримує неофіційний дохід, про що свідчать її багаторазові тривалі виїзди за кордон, однак приховує інформацію про такий дохід.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наведені державним виконавцем обставини у сукупності об`єктивно не свідчать про факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Про те, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. знаходиться виконавче провадження №63648084 з примусового виконання виконавчого листа №2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суми заборгованості за генеральною кредитною угодою на загальну суму 8215610,20грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року змінено стягувача на ТОВ «ФК «Форінт».

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 17 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження №63648084 з виконання вищевказаного виконавчого листа та накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу.

Приватним виконавцем у ході виконавчого провадження вжито заходи щодо пошуку майна боржника.

Відповідно до відповіді пенсійного фонду України ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Класікбуд».

Крім того, державним виконавцем згідно отриманих відповідей встановлено відсутність зареєстрованого за ОСОБА_1 прав власності на нерухоме та рухому майно.

Згідно декларації про доходи та майно боржника фізичної особи ОСОБА_1 остання отримую заробітну плату у розмірі 2500грн. щомісячно.

Між тим, відомості головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України свідчать про неодноразовий перетин кордону боржником без зазначення напрямків виїзду.

10 лютого 2021 року приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт, згідно якого двері будинку відчинили батьки ОСОБА_2 та повідомили, що ОСОБА_1 не проживає у даному домоволодінні.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Зміст норм Закону України «Про виконавче провадження» передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям.

Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Можливість застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не пов`язуються прямо із обсягом здійснення виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, законодавчих перешкод для одночасного застосування різних заходів із метою виконання рішення суду немає, а відповідні факти оцінюються в сукупності в кожному конкретному випадку з урахуванням дійсних обставин виконавчого провадження, дій (бездіяльності) боржника тощо. Водночас сторони виконавчого провадження (зокрема, боржник) не позбавлені права і можливості діяти за наявності для того підстав у виконавчому провадженні встановленим порядком з урахуванням зміни обставин, ступеня виконання рішення, наявності підстав для такого виконання, ставити питання про скасування обмежень тощо.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

З аналізу приписів ст.76 ЦПК України у системному зв`язку з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України приватний виконавець посилається на те, що незважаючи на достеменну обізнаність щодо факту відкриття виконавчого провадження, необхідності виконання судового рішення, ОСОБА_1 в порушення норм чинного законодавства не виконала своїх обов`язків боржника за виконавчим провадженням, не допустила приватного виконавця до житла, жодних дій спрямованих на виконання судового рішення не здійснила, інформацію про фактичне місце проживання не надала. Приватний виконавець вважає, що наявні підстави для застосування заходів примусового виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Матеріали справи свідчать, що приватний виконавець вживав передбачених ст. ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення щодо фактичного виконання рішення.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать, що приватним виконавцем направлялися боржнику документи виконавчого провадження, в тому числі постанова відкриття виконавчого провадження, на адресу, яка зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в розумінні ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 є такою, що повідомлена про початок примусового виконання рішення, адже їй надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у вказаному вище судовому наказі.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 2014 року маючи величезний борг суттєвих дій для його погашення не вчиняє.

Із пояснень представника ОСОБА_1 встановлено, що остання дійсно в період з січня 2016 року по лютий 2020 року виїжджала за межі України у країни Європи з туристичною метою.

Колегія судів вважає, що кошти, які ОСОБА_1 витрачала на подорожі вона могла б спрямувати для погашення боргу, однак цього не зробила, що свідчить про її ухилення від виконання рішення суду.

Представник ОСОБА_1 вказував, що гроші на подорожі ОСОБА_1 давала її донька, однак такі доводи не підтверджені та висновків суду не спростовують.

Дії боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні вказують на фактичне ухилення її від виконання рішення суду.

Висновок суду, що відсутні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України оскільки приватним виконавцем не доведено факту її ухилення від виконання рішення суду, - не відповідають фактичним обставинам справи.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність рішення суду про стягнення з неї коштів та відкриття у зв`язку з цим виконавчого провадження, тривалий час ухилялась від виконання зобов`язань. Разом з тим вона неодноразово виїжджала за кордон.

Висновок суду першої інстанції про не доведеність факту ухилення боржника від виконання рішення суду, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню, а подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича – задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2021 року – скасувати.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 – задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні №63648084.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий –                                                                                               Н.П. Пилипчук

Судді –                                                                                                      О.В. Маміна

                                                                                                               О.Ю. Тичкова