Р І Ш Е Н Н Я                                   Справа №2-540/10

                                                        І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                        

„31” травня 2010 року                                             м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого – судді Миркушіної Н.С.

               при секретарі – Пойда Т.М.

з участю прокурора – Ковальчука О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом прокурора Хорольського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій про відмову в перерахуванні пенсії по інвалідності та додаткової пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Прокур Хорольського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій про відмову в перерахуванні пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

В заяві прокурор Хорольського району вказував, що в 1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Внаслідок хвороб його було визнано інвалідом 2 групи, віднесеної до 1-ї категорії учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 було призначено пенсію, розмір якої набагато нижчий від того, який повинен був виплачуватися.  

Як вказує прокурор, відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних пенсій не відповідають розмірам, установленим цим законодавством. Прокурор вважає бездіяльність відповідача неправомірною, а тому звернувся в суд з даним позовом про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі зробити перерахунок пенсії.

В судовому засіданні прокурор Хорольського району позов підтримав повністю.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання свого представника не направив, але подав заяву, в якій просив справу слухати у відсутність його представника, позовні вимоги позивача не визнав, подавши заперечення.

Суд, заслухавши пояснення прокурора Хорольського району дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 с від 30.06.2009 року з вкладкою №613731 с від 30.06.2009 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.05.2009 року.

Враховуючи зазначений статус ОСОБА_1, останній одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно нарахована і виплачується пенсія відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України №107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28.05.2008 року та №654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.

Дійсно Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України №107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийняті Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ч.2 ст. 152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 01.05.2009 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати ОСОБА_1 державному пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів  12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року (в даному випадку з 01.05.2009 року) мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст. 19  Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру пенсії позивача підлягають застосуванню ч.1 ст. 50  та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні розміру державної пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто станом  на момент прийняття рішення становить 544 грн. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача, що відповідно до ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки  наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка  беручи до уваги рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року №10-рп/ 2008, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

 Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки ОСОБА_1 слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.05.2009 року у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України №523 30.05.1997 року „Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України суд -  

Р І Ш И В :

    Позов прокурора Хорольського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій про відмову в перерахуванні пенсії по інвалідності та додаткової пенсії задовольнити повністю.

    Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо відмови в перерахуванні ОСОБА_1 пенсії згідно ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1, як інваліду 2 групи пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом  мінімального розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28   Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» – з 01 травня 2009 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення.

                         Г о л о в у ю ч и й :