ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.07.06 р. Справа № 20/237пд
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м.Краматорськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „ТІСО”, м.Краматорськ
про зобов’язання до підписання додаткової угоди до договору
За участю представників сторін:
від позивача не з’явився
від відповідача Макаров А.А. – за довіреністю
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулося Відкрите акціонерне товариство з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м.Краматорськ, із позовом до Відкритого акціонерного товариства „ТІСО”, м.Краматорськ, про зобов’язання до підписання додаткової угоди до договору.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу № 06-370-06Пр від 03.01.2006р.; постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі – НКРЕ) № 1151 від 21.12.2005р.; постанову НКРЕ № 977 від 27.10.2005р.; наказ НАК „Нафтогаз України” № 623 від 28.10.2005р.; постанову НКРЕ № 176 від 06.02.2006р.; лист № 31/17-3337 від 15.03.06р.; постанову Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р.; указ президента України № 335/98 від 21.04.1998р.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, про що надав суду відзив № 25/501 від 24.07.2006р., у якому посилається на ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу, відповідно до якої підписувався договір. Також посилається на ст. 8 Закону України „Про бюджет на 2006 рік”, відповідно до якої, при укладенні додаткової угоди від 25.01.2006р. до договору № 06/05-2034 від 30.12.2005р. між сторонами передбачалась можливість (не зобов’язання) передачі газу імпортного походження, який був придбаний на митну територію України відповідно зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання зовнішньоекономічних договорів, та при продажі якого нульова ставка ПДВ не застосовується.
Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представника відповідача, суд ВСТАНОВИВ:
Між Відкритим акціонерним товариством з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м.Краматорськ, та Відкритим акціонерним товариством „ТІСО”, м.Краматорськ, був укладений договір на постачання природного газу № 06-370Пр від 01.01.2006р.
Відповідно до п. 1.1 договору, позивач (Постачальник) передає відповідачу (Покупцю) природний газ, а Покупець зобов”язується прийняти та оплатити його на умовах договору.
Згідно із п. 4.1 договору, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу для платників ПДВ із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки та без урахування тарифу транспортування складає 449,81 грн., у тому числі ПДВ – 4,618 грн., де ціна газу складає 432,23 грн., у тому числі сума цільової надбавки 8,442 грн. ПДВ – 1,688 грн., тариф постачання складає 17,58 грн., у тому числі ПДВ – 2,93 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору, у разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне коригування.
Посилаючись на лист ДК „Газ України” НАК Нафтогаз України”, постанови НКРЕ України, на ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, яким передбачено, що за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, позивач звернувся до суду із позовом про зобов”язання відповідача до підписання додаткової угоди до договору.
Частинами 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що уразі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Стаття 188 Господарського кодексу України передбачає лише право зацікавленої сторони договору передати спір про внесення змін до договору на вирішення суду.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади.
Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р. тарифи на транспортування газу природного розподільними мережами та на поставку газу природного регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не довів суду, що обставини, якими керувалися при укладенні договору сторони, змінилися настільки, що, якби сторони це передбачили, вони не уклали б договір на постачання природного газу.
У позовній заяві позивач посилається на: додаткову угоду від 01.01.2006р. до договору, відповідно до якої, в зв’язку з затвердженням нового тарифу на постачання природного газу постановою НКРЕ № 1151 від 21.12.2005р. та наказом НАК „Нафтогаз України” № 749 від 21.12.2005р. – тариф складає 449,81 грн. за 1000 куб. м.; додаткову угоду від 17.03.2006р. до договору, відповідно до якої, у зв’язку з затвердженням нового тарифу на постачання газу постановою НКРЕ № 176 від 06.02.2006р. та наказом НАК „Нафтогаз України” № 115 від 16.02.2006р. – тариф складає 578,732 грн. за 1000куб. м.
Позивач також посилається на додаткову угоду від 25.01.2006р. між ДК „Газ України” та ВАТ „Донецькоблгаз”, яка укладена до договору на постачання природного газу № 06/05-2034 від 30.12.2005р., та якою передбачено, що за договором може передаватися газ іншого походження, ніж імпортований, який передається коригується Постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності ресурсів газу, а ПДВ визначається з чинним законодавством України.
Вищезазначені додаткові угоди та договір на постачання природного газу № 06/05-2034 від 30.12.2005р., позивачем суду надані не були.
Вимагаючи внести зміни до договору у запропонованій редакції, позивач по суті просить суд встановити ту чи іншу ставку податку на додану вартість, що є не припустимим, оскільки відповідні ставки ПДВ та порядок їх визначення і нарахування регулюються законодавством України не можуть встановлюватись чи змінюватись судом. Суд є виключно правозастосовуючим органом.
Посилання позивача на те, що ПДВ нараховується всім споживачам згідно ст. 8 Закону України „Про держаний бюджет України на 2006р.”, не змінює ціну газу, а лише вимагає застосовувати певну ставку ПДВ, яка виходячи зі змісту Закону України „Про податок на додану вартість” може бути як 0%, так і 20%, тобто, обов’язок споживача щодо сплати ПДВ безпосередньо ґрунтується на відповідних приписах діючого законодавства України, що регулює це питання, зокрема, на Законі України „Про податок на додану вартість”.
За даних обставин, у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку із безпідставністю вимог.
Судові витрати відносяться на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 42, 43, 32 – 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 632, ч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Донецькоблгаз„, м.Донецьк, в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м.Краматорськ, до Відкритого акціонерного товариства „ТІСО”, м.Краматорськ, – відмовити.
Повний текст рішення підписано 25.07.06р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3. у справу
Вик. Марченко Ю.О.