ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01.08.06 р. Справа № 20/219
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь
про стягнення 65538,00 грн.
За участю представників:
від позивача: Ігнатова Н. О., дов.
від відповідача: Сукач Т.В. – дов.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулося Державне підприємство “Донецька залізниця”, м.Донецьк із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення 65538,00 грн. – вартості голографічних захисних елементів на перевізні документи.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач посилається на те, що у 2004р. відповідач здійснював відправлення вантажів залізничним транспортом зі ст. Маріуполь-Сортувальний, для чого ним придбалися у позивача бланки перевізних документів, внаслідок чого, на думку позивача, відповідач повинен сплатити залізниці вартість комплекту перевізних документів з врахуванням вартості голографічних захисних елементів відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України (далі – Статут), п. 1.1 “Правил оформлення перевізних документів”.
Крім того, позивач посилається на ст.ст. 3, 10 Законк України “Про залізничний транспорт”, Указ Президента України від 15.11 2000р. № 1239/2000 “Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами”, а також на наявні в матеріалах справи копії накопичувальних карток, претензії на адресу відповідача та відповіді на неї.
Відповідач позову не визнав, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив провадження у справі припинити у зв”язку з тим, що, на думку відповідача, спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав було розглянуто господарським судом Донецької області в межах справ №№ 17/285, 17/284, 21/331, 17/464, 17/31.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
У 2004р. відповідач здійснював відправлення вантажів Донецькою залізницею зі ст. Маріуполь-Сортувальний.
На підставі накопичувальних карток №№ 3001083, 902114, 2603276, 3103293, 303184, 2904436, 104302, 2105553, 1305510, 206606, 1506673, 1507853, 1907869, 208946, 1091112, 17091206, 30091276, 6101301, 28101419 позивачем було нараховано відповідачеві додаткові збори за вартість голографічних захисних елементів, використаних при оформленні перевізних документів, у загальній сумі 65538,00 грн. Зазначені картки відповідачем підписано із зауваженнями, нараховану за картками суму не визнано.
Рішеннями господарського суду Донецької області, що набрали законної сили, по справам №№ 17/285, 17/284, 21/331, 17/464,17/31 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь, до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк, щодо стягнення сум вартості голографічних захисних елементів, списаних Донецькою залізницею за вищевказаними накопичувальними картками безпідставно.
Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 65538,00 грн. вартості вищевказаних елементів, сплата яких, на думку позивача, є обов”язком відповідача.
Оскільки предмет даного позову є іншим, ніж той, що розглядався господарським судом Донецької області в межах вищезазначених справ, клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 20/219 на підставі ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не є обґрунтованим, у зв”язку з чим справа підлягає розгляду по суті заявлених вимог.
Згідно із ст. 4.2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 4-3 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач придбав у позивача голографічні захисні елементи, отримав їх від позивача та безпосередньо використав при оформленні провізних документів.
Зазначені елементи були наклеєні станцією, перевізні документи відповідачем придбалися без цих елементів.
Вищезазначені накопичувальні картки відповідачем підписані із приміткою “Нормативними транспортними документами збори за голограми не передбачені”. У картках відповідач також зазначив, що суми за голограми нараховані позивачем безпідставно та повністю відхиляються відповідачем.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що:
- накопичувальні картки відповідачем підписані з застереженням, тобто згоди на списання суми позову він залізниці не давав;
-ч. 7 ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом. Така ж норма зазначена у п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів;
-голографічні захисні елементи до комплекту перевізних документів не входять і залізницею відповідачеві вони не передавались;
-залізниця не довела, що Статутом залізниць України, тарифним керівництвом або іншими нормативними актами передбачено, що в вартість комплекту перевізних документів входить і вартість голографічних захисних елементів, тобто – разом з оплатою тарифу за комплект перевізних документів або потім відправник вантажу повинен оплатити і голограми;
-статті 3 і 10 Закону “Про залізничний транспорт” мають загальний характер і не впливають на розгляд справи по суті;
-Указом Президента України № 1239 від 15.11 2000р. “Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами” і виданих на його виконання Постановами Кабінету Міністрів України від 24.02 2001р. № 171 “Про затвердження Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів”(із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 907 від 01.07.2002р.) і від 05.07.2002р. №932 “Про затвердження переліків документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементами” не передбачено, що вартість голографічних захисних елементів, які наклеюються на перевізні документи на перевезення вантажу залізничним транспортом, оплачується відправником вантажу разом з оплатою тарифу за комплект перевізних документів або потім на підставі накопичувальних карток, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь, про стягнення 65538,00 грн. вартості голографічних захисних документів на перевізні документи – відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01.08.06 р.
Повний текст рішення підписано 07.08.06 р.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.:
1 – позивачу
1 – відповідачу
1 – у справу