Справа № 22-867-2009 р.
Категорія: 49
Рішення постановлено під головуванням Славінська Н.Л.
Доповідач: Щолокова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Щолокової О.В.
Суддів: Міхасішина І.В., Якути О.І.
При секретарі: Яблонській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2009 року по справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2009 року позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду та повернуто позивачам.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування вказаної судової ухвали та направлення справи для розгляду по суті до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на те, що позивачами не було в повному обсязі виконано вимоги по усуненню, недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі Шаргородського районного суду від 09.02.2009 року.
Разом з тим, вимоги суду, викладені в ухвалі від 09.02.2009 року не грунтуються на вимогах закону, що в свою чергу потягло постановления незаконної ухвали про повернення позовної заяви.
Так, суд першої інстанції посилався в обох ухвалах на те, що в позовній заяві не дотримано вимоги ст. 119 ЦПК України, а саме не зазначено місце проживання позивача.
Проте, як вбачається з довідки форми № 3 (а. с. 11), відповідач ОСОБА_4 проживає за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_1 в складі родини ОСОБА_5, на ім’я якого видана довідка.
У виправленій, на вимогу суду першої інстанції, позовній заяві (а. с. 29) позивачка, як того вимагає ст. 119 ЦПК України, зазначила місце проживання, а не місце реєстрації відповідача на підставі вищевказаної довідки.
Разом з тим, суд першої інстанції помилково зазначив, що дана довідка не є підтвердженням місця проживання відповідача.
Зазначивши в ухвалі від 09.02.2009 року як недоліки позовної заяви те, що в ній не зазначено необхідність залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ради опіки та піклування Шаргородської районної державної адміністрації, а також те, що не конкретизовано вимоги кожного із позивачів, не зазначено підстави звернення до суду, суд першої інстанції допустив грубе порушення норм закону.
Так, положення ч. 4 ст. 119 СК України прямо вказують на обов’язкову участь органу опіки і піклування при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного Кодексу України орган опіки і піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь в її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки і піклування носить рекомендаційний порядок та суд може не погодитись з ним, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як вбачається з первісної позовної заяви (а. с. 2-4), дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її мати (один із батьків) ОСОБА_2 у повній відповідності із вимогами ст. 165 СК України подали обгрунтовану позовну заяву, в якій чітко виклали зміст заявлених позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та виклали обставини та докази, якими обґрунтовують свої вимоги.
У виправленій, на вимогу суду, позовній заяві (а. с. 29) позивачкою ОСОБА_2 було більш змістовно викладено обгрунтування та чітко визначено позовні вимоги.
Хоча, на думку колегії суддів, вимоги суду першої інстанції для усунення недоліків є безпідставними та необгрунтованими.
Крім того, позивачка, яка захищає свої права без адвоката, до виправленої позовної заяви подала заяву, в якій просила суд витребувати у ради опіки і піклування рішення ради від 04.12.2008 року.
Як вказала позивачка в апеляційній скарзі, на її вимогу рада опіки і піклування Шаргородської районної державної адміністрації видала їй на руки лише розпорядження від 16.12.2008 року № 556 про затвердження рішення ради опіки та піклування від 04.12.2008 року № 68, посилаючись на те, що відповідне рішення згідно з ч. 5 ст. 19 СК України подає в судове засідання сам орган опіки і піклування, участь якого у справі є обов’язковою, або витребовується на вимогу суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази.
Висновок суду першої інстанції, що прохання за даних обставин витребувати доказ є спробою покладення на суд обов’язків по збиранню доказів, з’ясуванню обставин, якими позивачка могла б в наступному обґрунтовувати свої вимоги, є хибним і незрозумілим, та повністю суперечить вимогам процесуального закону.
Крім того, зазначивши в ухвалі від 24.02.2009 року як недолік позовної заяви те, що наявність заборгованості по сплаті аліментів не є обставиною, що підтверджує факт ухилення відповідача від сплати аліментів (ця обставина зазначена в відповіді ВДВС Жмеринського районного управління юстиції (а. с. 21), суд першої інстанції фактично дав оцінку наданим доказам на стадії відкриття провадження у справі, що є неприпустимим та порушує вимоги ст. 212 ЦПК України, згідно положень якої результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
А вимога суду першої інстанції надати матеріали про обстеження матеріальних та побутових умов проживання дитини з кожним зі батьків, відсутність даних про те, які умови може створити кожен з батьків для виховання та розвитку дитини, можливість виділення для дитини окремої кімнати для занять, чи створені кожним із батьків нові сім’ї, рівень доходів та одержання утримання на дитину другим з батьків та посилання при цьому на ст. 161 СК України, є безпідставною, оскільки ст. 161 СК України регулює розгляд спорів між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що подана позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України по своїй формі і змісту і підлягає прийняттю з відкриттям провадження у справі, а ухвала суду від 24.02.2009 року підлягає скасуванню як незаконна.
Керуючись ст. 307,312,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2009 року - скасувати, а матеріали позовної заяви направити в той же районний суд для відкриття провадження у справі та подальшого її розгляду в тому ж складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.