Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2007 р. Справа № 45/137-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Такмаков Ю.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Залізняк Т.М.
відповідача - Селіна О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2180Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.07 р. у справі № 45/137-07
за позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ
до СТГО "Південна залізниця" , м. Харків
про стягнення 12924,24 грн. -
встановила:
В березні 2007 р. позивач –Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –СТГО „Південна залізниця”, м. Харків 12924,24 грн. збитків мотивуючи свої вимоги тим, що позивач належним чином виконав умови договору поставки № ЦХП-12-06005-01 від 15.06.2005 р., перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 1615727,80 грн., а відповідач здійснив поставку металобрухту який не відповідає специфікації № 2 до договору, внаслідок чого було зроблено перерахунок ціни за договором і різниця за перерахунком склала 12924,24 грн., яка є збитками позивача та заявлена до стягнення. Також в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.07 р. (суддя Калініченко Н.В.) по справі № 45/137-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем при прийнятті продукції були порушені умови укладеного між сторонами договору та вимоги Інструкції "Про порядок прийняття продукції виробничого призначення та товарів народного споживання по кількості", а також з урахуванням вимог ч. 8 ст. 269 ГК України пропущено строк позовної давності, в межах якого позивач мав право на звернення до суду з відповідною вимогою та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при зверненні до суду його позовні вимоги ґрунтувались на виконанні відповідачем додаткової угоди № 4 від 05.12.05 р. до договору поставки № ЦХП-12-06005 від 15.06.05 р., проте суд при винесенні оскаржуваного рішення, на думку позивача, безпідставно не взяв до уваги даний факт, та необґрунтовано виходив з того, що спір по даній справі є таким, що випливає з поставки товару неналежної якості; що з урахуванням вимог додаткової угоди № 4, позивач сплатив відповідачу суму більшу, ніж сторони погодили в даній угоді, у зв'язку з чим, позивач зазнав збитків, з вимогою про стягнення яких з відповідача він і звернувся до суду. Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. ст. 653-654 ЦК України, оскільки додаткова угода № 4, на думку позивача, укладена сторонами в тій самій формі, що і спірний договір, і в ній сторони досягли згоди щодо зміни кількості товару яка поставлялася відповідачем в рамках спірного договору а також його ціни та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що додаткова угода № 4 не поширюється на період часу до її укладання, у зв'язку з чим, вона, на думку відповідача, не могла змінити вже виконані зобов'язання; що факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № ЦХП-12-06005 позивачем не доведено та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 15.06.05 р. між відповідачем (Постачальник) та позивачем (Одержувач) укладено договір поставки № ЦХП-12-06005-01/№П/НХ-05255/НЮ від 15.06.2005 року (надалі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити товар, кількість та ціни якого вказані в специфікації.
Відповідно до приписів п. 3.6 цього договору прийняття товару здійснюється у відповідності до інструкцій "Про порядок прийняття продукції виробничого призначення та товарів народного споживання по кількості", затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. №П-7 із змінами і доповненнями.
Пунктом 3.7. Договору передбачено що у випадку наявності в прибулих вагонах Товару, який не відповідає умовам даного договору, а саме: некондиційних рейок, елементів верхньої будови колії, перевантаження та зберігання його в Миколаївському морському торгівельному порту здійснюється за рахунок Постачальника із складанням акту про переваження.
На виконання умов вказаного договору відповідач протягом жовтня 2005 року, поставив на адресу Миколаївського морського торгівельного порту рейки б/в 4-ї групи у кількості 1523,94 тони (34 вагони) на загальну суму (разом із залізничним тарифом) 1615727,80 грн.
Як стверджує позивач, оплату за одержаний товар ним здійснено в повному обсязі, та що при прийманні вантажу по якості, після розвантаження вагонів, була виявлена невідповідність товару Специфікації № 2 діючого договору.
05.12.05 р. сторонами до договору поставки № ЦХП-12-06005-01/№П/НХ-05255/НЮ від 15.06.2005 р. укладено додаткову угоду № 4, відповідно до якої загальна вартість поставленого відповідачем товару складає вже 1602803,56 грн., що на 12924,24 грн. менше, ніж позивачем вже раніше було сплачено на користь відповідача.
Надісланою на адресу відповідача претензією № ЦХП-19/2072 від 23.11.06 р. позивач просив у останнього провести корегування рахунків на суму 12924,24 грн., проте відповідач у відповіді № НХ 09/68/06 від 29.12.06 дану претензію відхилив.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивачем при прийнятті продукції були порушені умови укладеного між сторонами договору та вимоги Інструкції "Про порядок прийняття продукції виробничого призначення та товарів народного споживання по кількості", а також з урахуванням вимог ч. 8 ст. 269 ГК України пропущено строк позовної давності, в межах якого позивач мав право на звернення до суду з відповідною вимогою та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 9.2 спірного договору, усі зміни і доповнення до цього Договору дійсні тільки у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох Сторін.
Відповідно до п.п. 3-4 ст. 653 ЦК України У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вказаного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що зміни, внесені додатковою угодою № 4 ніяк не могли вплинути на ціну товару, який поставлявся відповідачем протягом жовтня 2005 р., оскільки вказану угоду сторони уклали 05.12.05 р., тобто вже після належного виконання ними своїх зобов'язань за існуючими на той час умовами і, як наслідок, - припинення зобов'язань за спірним договором. Таким чином, зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі додаткової угоди № 4 не можуть мати відношення до договору поставки № ЦХП-12-06005-01/№П/НХ-05255/НЮ від 15.06.2005 р., оскільки новація відбулася після припинення зобов'язання належним його виконанням, в зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 12924,24 грн. різниці, яка виникла внаслідок перерахунку ціни за договором, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, за відсутності в матеріалах справи відповідних документів (належним чином оформлених накладних, актів тощо), що підтверджують отримання позивачем товару згідно з специфікацією № 2 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 4, а так само за відсутності у вказаній додатковій угоді вказівок про те, що раніше поставлений відповідачем товар поставлявся саме в рамках специфікації № 2 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 4, що вказані умови були узгоджені в зв'язку з частковим отриманням металобрухту і кількість рейок змінено саме в зв'язку з цим (тобто не зазначено підстав новації), що договір змінено у зв'язку з отриманням металобрухту іншої якості, ніж зазначено в специфікації № 4 та відповідних накладних, неможливо зробити висновок про виконання позивачем умов спірного договору в частині прийняття товару згідно зі згаданою специфікацією з внесеними до неї змінами зробленими відповідно до додаткової угоди № 4.
Тобто позивач в обґрунтування своїх вимог та всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав доказів виконання ним умов спірного договору в частині прийняття товару згідно з специфікацією № 2 до вказаного договору зі змінами, внесеними до неї додатковою угодою № 4 від 05.12.05 р.
Враховуючи викладене, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12924,24 грн. різниці, яка виникла внаслідок перерахунку ціни за договором також не можуть бути задоволені через відсутність доказів виконання сторонами умов спірного договору з урахуванням змін, які були прийняті сторонами відповідно до додаткової угоди № 4 від 05.12.05 р.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2007 р. по справі № 45/137-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Повний текст постанови підписано 13.08.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Такмаков Ю.В.