Справа № 192/145/21

Провадження № 2/192/294/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2021 року смт. Солоне

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кітова О.В.,

секретарів судового засідання - Біжко Ю.М., Тищенко Ю.В.,

за участі:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - адвоката Ліфлянчика С.І.,

відповідача 1 - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін в смт.Солоне в залі Солонянського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Державного реєстратора - державного нотаріуса Супруненко А.М. Солонянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку та скасування рішення (та відповідного запису) державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 28 січня 2021 року звернулись з позовом до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Солонянської державної нотаріальної контори - державного нотаріуса Супруненко Алли Миколаївни про визнання права власності на земельну ділянку та скасування рішення (та відповідного запису) державного реєстратора.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справа передана на розгляд судді Кітова О.В.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано відповідачам час на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

14 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , в якому він позовні вимоги заперечив в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

На обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_4 . Померлою за життя був складений заповіт, посвідчений Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 13 квітня 2017 року за реєст­ровим № 9, відповідно до якого спадкоємцями майна, що належить спадкодавцеві на день смерті, а саме: 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівля­ми та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земе­льній ділянці площею 0,2500га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 074146) є її доньки ОСОБА_1 (Позивач 1) та ОСОБА_2 (Позивач 2) в рівних частках. Зазначене спадкове майно, належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва на право власності, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. 14 травня 2016 року за реєстровим №1-907. Право власності на земельну ділянку площею 0,25га за адресою: АДРЕСА_1 виникло на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №0741461 від 24.12.2009 року, видане Солонянським відділом ДРФ ДП "Центр ДЗК" (цільове призначення земельної ділянки є будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

На підставі заповіту ОСОБА_4 державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. 25 листопада 2020 року видані Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я Позивача 1 ( ОСОБА_1 ), та на ім`я Позивача 2 ( ОСОБА_2 ).

Згідно зазначених Свідоцтв про право на спадщину, спадщина складається з 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на приватній земельній ділянці площею 0,2500га. Також у вищезазначених свідоцтвах про право на спадщину зазначений кадастровий номер земельної ділянки: 1225084300:03:001:0724 та об`єкти, що знаходяться на земельній ділянці, а саме: Жилий будинок - А-1 загальною площею 76,4 кв.м, жилою площею 51,6 кв.м, сарай - Б-1, прибудова -а-1, літня кухня - Г-1, гараж - Ж-1, погріб з шийкою - Д, споруди - 1-5.

Позивачі зазначають, що вони є спадкоємцями за заповітом всього майна померлої ОСОБА_4 , що складається з 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також частини земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1225084300:03:001:0724.

Але в обох Свідоцтвах про право на спадщину Позивача 1 та Позивача 2 зазначено тільки право на 1/4 частку житлового будинку. Ні частина земельної ділянки, ні надвірні будівлі та споруди, що належали померлій, в резолютивній частині свідоцтв на право на спадщину не вказані.

На підставі Свідоцтв про право на спадщину Позивач 1 та Позивач 2 зареєстрували право власності кожна на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

З наведених норм чинного законодавства України випливає, що згідно заповіту спадкоємцями всього майна, в тому числі земельної ділянки, після смерті ОСОБА_4 є Позивачі в рівних частках.

Проте, Позивачі не змогли зареєструвати частини даної земельної ділянки на своє ім`я в зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку 20 площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 1225084300:03:001:0724), вже зареєстроване за ОСОБА_3 - рідним братом ОСОБА_5 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (додається) право приватної власності 1/1 частки вищезазначеної земельної ділянки зареєстроване за ОСОБА_3 (Відповідачем) 17 лютого 2017 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-290, виданого 17.02.2017 державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М.

Позивачі звертались до державного реєстратора - державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. щодо внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації всієї земельної ділянки за їх рідним братом ОСОБА_3 або проведення перереєстрації частини земельної ділянки на Позивачів відповідно до їх часток у житловому будинку, розташованому на цій земельній ділянці. Однак, державний реєстратор - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. зазначила, що вказані зміни або перереєстрацію права власності на земельну ділянку можливо провести виключно на підставі відповідного рішення суду.

Крім того, Позивачі не мають доступу до свого законно набутого нерухомого майна - частини житлового будинку в зв`язку з тим, що ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні майном Позивачів та не дає їм можливості заходити на його приватну земельну ділянку. Позивачі неодноразово намагались потрапити до житлового будинку, 1/2 частка якого належить їм, але Відповідач щоразу змінював замки, чинив всіляки перепони, не давав змоги Позивачам, навіть, зайти на подвір`я.

Так, в грудні 2020 року після останньої спроби Позивача 1 та Позивача 2 зайти до вищевказаного житлового будинку Відповідачем була подана заява до Солонянського відділу поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо скоєння Позивачами кримінального злочину та порушення ними права приватної власності на земельну ділянку.

Позивач 2 ( ОСОБА_2 ) 02.12.2020 року зверталась до Солонянського відділу поліції щодо порушення її прав та забезпечення доступу до майна приватної власності. Але на вказане звернення Солонянським відділом поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надана письмова відповідь від 07.12.2020 року №45/9-12043 щодо списання матеріалу до справи ВП. В усній розмові співробітник поліції повідомив Позивачам, що враховуючи зареєстроване за Відповідачем право власності на вищевказану земельну ділянку, вони не зможуть допомогти у наданні доступу до майна (частини житлового будинку) Позивачів, і вирішити це питання можливо виключно у судовому порядку.

Також позивачі зазначають, що норми діючого законодавства закріплюють загальний принцип цілі­сності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм розді­льного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Тобто особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власни­ками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Вказують, що реєстраційний запис про право власності, яким оформлено одноосібне право власності на всю земельну ділянку під будинком за Відповідачем, порушують права Позивача 1 та Позивача 2 на володіння, користування частиною земельної ділянки, необхідною для обслуговування належної Позивачам частини житлового будинку. Одноосібне право власності на всю земельну ділянку площею 0,25 га зареєстроване за Відповідачем раніше набуття Позивачами права власності на частину житлового будинку зі спорудами, розташовані на вищевказаній земельній ділянці, і не враховує права Позивачів на користування земельною ділянкою, а тому зазначений запис підля­гає частковому скасуванню (зміні), оскільки він порушує права Позивачів на повноцін­не володіння, користування зазначеним вище будинком з надвірними будівлями та спорудами на земельній ділянці, яка виділена для будівництва та обслуговування зазначе­ної нерухомості.

Відповідач 1 - ОСОБА_3 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву в якій проти задоволення позову заперечив оскільки зазначив, що Ѕ житлового будинку та приватизовану батьком земельну ділянку він отримав у спадщину на підставі заповіту, після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач 2 - державний реєстратор - державний нотаріус Супруненко А.М. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

У судовому засідання позивачі та представник позивачів - адвокат Ліфлянчик С.І. позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі з мотивів наведених в позовній заяві.

Відповідач 1 - ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.06.2019 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дніпровському, Солонянському районах ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43).

Згідно заповіту посвідченого 13 квітня 2017 року ОСОБА_4 заповіла частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 44).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстровий номер 1-2489 виданого Державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. 25 листопада 2020 року, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Ѕ частці кожному. Спадщина, на яку в зазначених частках видане це свідоцтво складається з Ѕ частки жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на приватній земельній ділянці площею 0,2500 га, що належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М., 14 травня 2016 року. Кадастровий номер земельної ділянки -1225084300:03:001:0724. Свідоцтво про право на спадщину на ј частку житлового будинку видано ОСОБА_1 (а.с. 52).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2020 року ј частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності 25.11.2020 року зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину номер 1-2489 від 25.11.2020 року (а.с. 53).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстровий номер 1-2490 виданого Державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. 25 листопада 2020 року, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Ѕ частці кожному. Спадщина, на яку в зазначених частках видане це свідоцтво складається з Ѕ частки жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на приватній земельній ділянці площею 0,2500 га, що належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М., 14 травня 2016 року. Кадастровий номер земельної ділянки -1225084300:03:001:0724. Свідоцтво про право на спадщину на ј частку житлового будинку видано ОСОБА_2 (а.с. 54).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2020 року ј частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності 25.11.2020 року зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину номер 1-2490 від 25.11.2020 року (а.с. 55).

Згідно свідоцтва про право власності реєстровий номер 1-907 від 14.05.2016 року ОСОБА_4 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_6 , належала Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчувалось даним свідоцтвом і складалось з жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,25 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 074146) (а.с. 61).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2021 року, інформаційна довідка № 239946394, земельна ділянка - кадастровий номер 1225084300:03:001:0724, площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-290, виданий 17.02.2017 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. (а.с. 62, 62 зв.).

Згідно заповіту посвідченого 17 липня 2012 року, реєстровий № 34, посвідченого секретарем виконкому Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6 заповів житловий будинок з приватизованою земельною ділянкою площею 0,3741 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (а.с.94).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №074146, земельна ділянка площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1225084300:03:001:0724, належала ОСОБА_6 . Державний акт виданий на підставі рішення сесії Микільської сільської ради від 28.08.2008 №14. (а.с.95).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №074145, земельна ділянка площею 0,1241 га за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1225084300:03:001:0725, належала ОСОБА_6 . Державний акт виданий на підставі рішення сесії Микільської сільської ради від 28.08.2008 №14. (а.с.96).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 1-290 від 17.02.2017 року, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80742466, спадкоємцем померлого ОСОБА_6 є ОСОБА_3 і спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з приватизованої земельної ділянки площею 0,2500 гектарів, в межах згідно з планом, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №074146 виданого Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 24 грудня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010913201530. Кадастровий номер земельної ділянки 1225084300:03:001:0724 (а.с. 99, 100).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 1-289 від 17.02.2017 року, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80742282, спадкоємцем померлого ОСОБА_6 є ОСОБА_3 і спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з Ѕ частки жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташованого на приватній земельній ділянці площею 0,2500 га (Державний акт право власності на земельну ділянку серії ЯИ №074146), належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності виданого Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 15 червня 1989 року та зареєстрованого Марганецьким міжміським бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області в реєстровій книзі 1-122 (а.с. 101, 102).

Згідно витягу з Рішення Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 28 серпня 2008 року №14 прийнято рішення: Затвердити технічну документацію ТОВ «НАДІР» по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку та передати гр. ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , земельну ділянку загальною площею - 0,3741 га, в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,1241 га.

Нормативно - правове обґрунтування.

Відповідно до висновків зроблених Верховним судом у своїй постанові від 12 серпня 2020 року по справі № 626/4/17 (провадження № 61-29004 св 18) вбачається, що тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 провадження№ 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61- 14257св18).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 78-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною десятою статті 78-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Мотиви та висновки суду.

Проаналізувавши в сукупності надані сторонами письмові докази та їх пояснення, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка була отримана у власність, спадкодавцем ОСОБА_6 , внаслідок приватизації на протязі 2008 - 2009 років і не була спільною сумісною власністю подружжя померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Спірна земельна ділянка була отримана Відповідачем-1 ОСОБА_3 у власність внаслідок спадкування її на підставі заповіту, і таким чином станом, на момент смерті ОСОБА_4 , у неї не було жодним чином оформлене або наявне право користування або власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином суд приходить до висновку, що з набуттям Позивачами права власності на Ѕ частку житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як спадкодавець - ОСОБА_4 на момент смерті не мала права власності або користування на цю земельну ділянку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові 19 травня 2020 року по справі № 127/10011/18 (провадження № 61-13977св19).

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрати: на професійну правничу допомогу (що включає в себе, в тому числі, участь в судових засіданнях)); пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

В силу положень ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до п.2 ч.2 вказаної статті судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 142, 247, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Державного реєстратора - державного нотаріуса Супруненко А.М. Солонянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку та скасування рішення (та відповідного запису) державного реєстратора - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивачів.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач 1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:

АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3

Відповідач 1 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ,

Відповідач 2 Державний реєстратор - державний нотаріус Супруненко Алла Миколаївна Солонянської державнаої нотаріальної контори, місцезнаходження: 52400, Дніпропетровська область Солонянський район, смт.Солоне, вул. Задернюка, 5

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2021 року.

Суддя О.В.Кітов