22-ц/804/1120/21

                                                                                265/2628/20

Головуючий у 1-й інстанції Вайновський А.М.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

                                                                      П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:  

головуючого судді      Попової С.А.,

суддів                            Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.,

за участю секретаря    Лазаренко Д.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі

апеляційну скаргу Донецького національного медичного університету

на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Вайновського А.М., повний текст рішення складено 08 лютого 2021 року,

по цивільній справі

за позовом ОСОБА_1     

до  Донецького національного медичного університету

про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

    В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1   звернувся до суду із даним позовом, згодом уточнивши вимоги, зазначив, що згідно контракту з 26.06.2019 він обіймав посаду декана медичного факультету №3 Донецького національного медичного університету (далі за текстом – ДНМУ, Університет, роботодавець).

10.02.2020 ректором університету був виданий наказ № 51 про оголошення йому догани. Після цього наказом №138 від 16.03.2020р. ректором ДНМУ йому було знову оголошено догану.

В подальшому 23.03.2020р. ректором ДНМУ було прийняте рішення, втілене в наказі № 157, про звільнення позивача з посади декана медичного факультету № 3 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, згідно із п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Через деякий час ректором був виданий наказ № 191 від 02.04.2020р. про скасування вищезазначеного наказу № 157 та одночасно прийнятий новий наказ № 192 про звільнення позивача з аналогічних підстав з 23.03.2020. Всі зазначені накази позивач вважає незаконними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх, поновити його на посаді декана медичного факультету №3 ДНМУ, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2020р. по день винесення судом рішення згідно уточненої редакції позовних вимог (т. 1 а.с. 93-94, 109, 111, 118, 138, 146).

У відзиві на позовну заяву ДНМУ (т. 1 а.с. 193-196) посилається на необґрунтованість пред`явлених вимог, відповідність виданих роботодавцем наказів вимогам трудового законодавства і доведеність факту неодноразового порушення позивачем трудової дисципліни і перевищення ним своїх повноважень декану факультету.

В ході розгляду справи судом першої інстанції в порядку ч. 9 ст. 43 КЗпП України витребувано рішення первинної профспілкової організації працівників Донецького національного медичного університету щодо звільнення позивача, на що отримано згоду цього профспілкового органу (т. 1 а.с. 207-208).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано накази ректора Донецького національного медичного університету № 51 від 10 лютого 2020 року та № 138 від 16 березня 2020 року Про оголошення догани ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ ректора Донецького національного медичного університету № 192 від 02 квітня 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 з посади декана медичного факультету № 3 Донецького національного медичного університету згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 поновлено на посаді декана медичного факультету №3 Донецького національного медичного університету з 24 березня 2020 року.

Стягнуто з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 208592,48грн.

Зобов`язано Донецький національний медичний університет при виплаті на користь ОСОБА_1 доходу у сумі 208592,48грн  утримати податки та інші обов`язкові державні платежі.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1   та виплати присудженої ОСОБА_1 суми заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнуто з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1   судовий збір у розмірі 2522,40грн.

Стягнуто з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1   судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив незаконність прийнятих роботодавцем щодо позивача наказів про оголошення доган і, в-решті, звільнення, що тягнуть за собою необхідність поновлення останнього в трудових правах.

Так, суд дійшов висновку, що декан факультету ОСОБА_1 , приймаючи 31.01.2020 рішення (розпорядження № 4мд) щодо зупинення навчального процесу на 1-3 курсах медичного факультету  № 3, з урахуванням конкретних обставин, діяв відповідно до своїх повноважень за посадовою інструкцією; роботодавцем, при цьому, не доведено ознайомлення позивача із виданим за 9 днів до того наказом  ДНМУ 22.01.2020 № 12/20, яким було виключено можливість видання деканом будь-яких наказів. На підставі цього суд дійшов висновку, що перший наказ роботодавця № 51 від 10.02.2020 про оголошення ОСОБА_1 догани за перевищення повноважень, підлягає скасуванню за недоведенням складу правопорушення, як незаконний.

Другий наказ № 138 від 16.03.2020 також прийнятий роботодавцем всупереч вимогам трудового законодавства: за недоведенням складу правопорушення працівника – не підтверджена судовим розглядом неправдива інформація в накладеній деканом ОСОБА_1 резолюції про заперечення у прийняття особи на посаду за відсутності вільних ставок, що є по суті пропозицією з приводу прийняття/не прийняття на роботу, і його заперечення не вплинули на прийняття цієї особи на роботу за наказом ректора, а також створеною роботодавцем комісією, яка дійшла висновку про вчинення дисциплінарного проступку позивачем, штатний розпис не вивчався: за спливом передбаченого законом строку притягнення до дисципідлнарної відповідальності - як місячного строку з дня виявлення, так й 6-місячного строку з дня вчинення проступку.

Третій наказ № 192 від 02.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 є незаконним, зважаючи на недоведення роботодавцем підстави звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (наявність система в дисциплінарних проступках), недоведення поставленого в провину позивачеві за цим наказом прогулу 17.03.2020.

Звільнення позивача в порушення вимог ст. 43 КЗпП України проведено без звернення до профспілкового органу.

У зв`язку із незаконним звільненням позивача судом на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України  і за правилами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з урахуванням п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992р. № 9, стягнуто з роботодавця ДНМУ на користь працівника ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Донецький національний медичний університет, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга (т. 1 а.с. 239-246) вмотивована наступними обставинами. Згідно із додатком до наказу по ДНМУ від 22.01.2020 № 12/0 декан медичного факультету № 3 ОСОБА_1 не має повноважень підписувати будь-які накази. Лише за № 56 Порядку підготовки, візування та підписання документів у ДНМУ це клопотання до ДМС про надання посвідки на право перебування іноземного студента в Україні документа подається на підпис декану медичного факультету № 3. Серед кола повноважень згідно з приписами п.п. 1, 2, 19, 21 розділу ІІІ Посадової інструкції позивача, затвердженої наказом ректора  ДНМУ 05.10.2018, відсутнє право самостійно видавати розпорядження та без погодження з ректором призупиняти освітній процес в Університеті. Жодних доказів погодження позивачем із ректором питання про зупинення навчання на факультеті № 3 не надано. Позивачу було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме, вимог наказу № 12/20 від 22.01.2020 Про затвердження Порядку підготовки, візування та підписання документів у ДНМУ.

Суд поставив під сумнів обізнаність декана ОСОБА_1 про наявність наказу № 12/20 ід 22.01.2020. Проте, в судовому засіданні позивач підтвердив про обізнаність із статутом ДНМУ, який затверджено МОЗ України та наказом № 12/20 від 22.01.2020.

Після цього позивач здійснив наступне порушення дисципліни, а саме, надав недостовірну інформацію доценту ОСОБА_2 щодо відсутності вільних ставок для прийняття його на посаду доцента кафедри фізіології та патологічної фізіології. Позивач не міг не знати про наявність можливості прийняття ОСОБА_2 на посаду доцента кафедри фізіології та патологічної фізіології. В результаті ОСОБА_1 наказом № 138 від 16.03.2020 було оголошено ще одну догану за порушення трудової дисцпліни, що виявилось у наданні недостовірної інформації про відсутність вільних ставок. Була створена комісія, яка повинна була ознайомити під роспис декана медичного факультету № 3 ОСОБА_1 із зазначеним наказом, але з 17.03.2020 позивач був відсутній на робочому місці з 10-00 по 14-00 год. Згідно пояснень, позивач виконував свої трудові обов`язки в іншому місці - ПП Елінмед, приймав товарно-матеріальні цінності (апарати ЕКГ). Відповідачем було перевірено наявність даного обладнання, проте на балансі ДНМУ ніяких апаратів ЕКГ та іншого обладнання, яке належить ПП Елінмед, немає. Більш того, згідно своєї посадової інструкції, статуту, та наказу ректора, декан ОСОБА_1 не уповноважений від імені Університету підписувати такий акт та отримувати будь-яке обладнання. До позову долучено копію договору № 18 від 11.02.2019 про співпрацю між ДНМУ та ПП Елінмед, підписаний від імені ректора університету ОСОБА_3 . Згідно Наказу МОЗ № 11о від 13.02.2019 про призначення виконання обов`язків ректора ОСОБА_3 з 13.02.2019, та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2019 про відсторонення наступного ректора ОСОБА_4 . Тому ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків ректора лише 13.02.2019. З наведеного вбачається, що станом на 11.02.2019 ОСОБА_3 не мав повновжень підписувати договори від імені Університету. ДНМУ не співпрацював з ПП Елінмед.

Судом не було перевірено законність документів, які, як докази, надавав позивач. Хоча документи, які надавав відповідач спростував їх. Відтак, поважних причин та доказів наявності таких причин, які б пояснювали відсутність позивача на роботі протягом чотирьох годин позивач не надав.

З урахуванням наявності у позивача двох доган, які не було скасовно та знято, та за інші порушення трудової дисципліни, після виявлення прогулу, було прийнято рішення про звільнення позивача.

Відносно звільнення позивача на підставі наказу № 157 від 23.03.2020, то у цей час позивач знаходився на лікарняному, про що відповідача до відому не поставив. Після того, як  стало відомо про ці обставини, позивача було поновлено на роботі і звільнено вже по виходу з лікарняного.

Порушення трудової дисципліни (прогул) позивачем відбулося 17.03.2020, а відповідач звільнив його 02.04.2020 тобто у місячний термін з дня встановлення порушення.

Позивач окремо не оскаржував накази про догани від 10.02.2020 і 16.03.2020, а тому оскаржене рішення за цими наказами, ще не набуло чинності в даній частині, через що немає підстав вважати незаконним звільнення від 02.04.2020. 

При звільненні ОСОБА_1 , що є членом первинної профспілкової організації працівників Донецького національного медичного університету, адміністрація ДНМУ не зверталась до виборного органу за одержанням попередньої згоди на його звільнення. Але за клопотанням роботодавця цей запит зробив суд, зупинивши провадження, що відповідає вимогам закону. 07.12.2020 первинною профспілковою організацією надана згода на звільнення позивача.    

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 50), наголошуючи на законності і обґрунтованості судового рішення, вказує на необґрунтованість доводів скарги роботодавця, зокрема: ніяких наказів про зупинення навчального процесу він не видавав, а видав розпорядження № 4м від 31.01.2020, що передбачено його посадоворю інструкцією, і це його розпорядження не було скасовано ректором або в.о. ректора; із наказом ректора № 12/20 його під підпис не знайомили; недостовірної інформації про наявність/відсутність вакантних посад він не видавав, візу на заяві ОСОБА_2 він ставив на прохання в.о. ректора ОСОБА_5 , на імя якого і була оформлена заява; 17.03.2020 він зранку був на роботі, перебуваючи у КУ Маріупольська міська лікарня № 9  та у ПП Елінмед, що є клінічними базами університету, договори з якими не розірвано і не визнано недійсними.

Процедура розгляду справи апеляційним судом

Справа розглядається за участю представника Донецького національного медичного  університету - Головченко І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги ДНМУ, позивача  ОСОБА_1 і його представника – адвоката Турченко О.В., які заперечували проти доводів скарги. 

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , з 2000 року перебував у трудових відносинах із Донецьким національним медичним універсітетом, працюючи останнім часом з 26.06.2019 на посаді декана медичного факультету № 3 ДНМУ (т. 1 а.с. 9158-160).

31.01.2020 деканом медичного факультету № 3 ДНМУ Розенком О.В. видано розпорядження № 4мд від 31.01.2020 "Про призупинення освітнього процесу на 1-3 курсах медичного факультету № 3" з 03.02.2020 по 09.02.2020 (т. 1 а.с. 27). Розпорядження обґрунтовано тим, що згідно листа № 128/4.1 від 31.01.2020р. Маріупольської міської філії ДУ "Донецький ОЛЦ МОЗ України" показник захворюваності на ГРВІ та грип по м. Маріуполь перевищив епідемічний поріг на 59,1%. У зв`язку з цим, відповідно до розпорядження міського голови м .Маріуполя від 25.11.2019 р. "Про затвердження комплексного плану заходів з профілактики, готовності та реагування під час епідемічного сезону захворюваності на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у місті Маріуполі на 2019-2021 роки" необхідно було призупинити освітній процес з 03 по 09 лютого на 1-3 курсах медичного факультету №3 з метою недопущення поширення захворюваності на ГРВІ та грип серед студентів та професорсько-викладацького складу факультету. Враховуючи вищезазначені документи, а також відсутність світла в навчальних корпусах №№ 1, 2 та теплопостачання в навчальному корпусі №1, ризик підвищення захворювання на ГРВІ та грип був значно більшим. Дане розпорядження було погоджено з першим проректором ОСОБА_3 в службовій записці № 11м від 30.01.2020, про що мається відповідна резолюція.

Наказом ректора ДНМУ Кондратенка П.Г. № 51 від 10.02.202 декану ОСОБА_1 на підставі акту від 04.02.2020 року "Про встановлення причин порушення законодавства та внутрішніх нормативних документів ДНМУ з боку декана медичного факультету № 3 доцента ОСОБА_1 " - оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: порушення наказу по ДНМУ від 22.01.2020 р. № 12/20 "Про затвердження Порядку підготовки, візування та підписання документів у Донецькому національному медичному університеті", а саме за перевищення повноважень з видання розпорядження про призупинення навчання. Підставою для накладення стягнення став акт Про встановлення причин порушення законодавства та внутрішніх нормативних документів ДНМУ з боку декана медичного факультету № 3 доцента ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 69-72, 161 -165).

Згідно наказу ректора ДНМУ Кондратенко П.Г. № 138 від 16.03.2020 ОСОБА_1 оголошено догану за перевищення посадових інструкцій та надання неправдивої інформації щодо відсутності вільних ставок на кафедрі фізіології та патологічної фізіології, що втілено в його резолюції «Заперечую. У зв`язку з відсутністю ставок» на заяві ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 12, 13).

02.04.2020 ректором ДНМУ Кондратенко П.Г. прийнято наказ № 192 про звільнення ОСОБА_1 з 23.03.2020 ОСОБА_1 з посади декана медичного факультету № 3 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією - на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 37-40). Даний наказ виданий на підставі акту про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 17.03.2020 з 10 по 14год. (т. 1 а.с.87).

Згідно договорів про співробітництво, КУ Маріупольська міська лікарня № 9 - МСЧ працівників департаменту морського флоту та ПП Елінмед є клінічними базами ДНМУ (т. 1 а.с. 41-44). Згідно акту прийому-передачі майна від 17.03.2020 вбачається, що ОСОБА_1 за участі представника ПП Елінмед прийняв товарно-матеріальні цінності строком на 1 рік (т. 1 а.с.45).

2. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши доводи апеляційної скарги відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Діяльність Донецького національного медичного університету і його органів управління унормовано Статутом ДНМУ,  затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я № 1427 від 24.06.2019 (т. 1 а.с. 169-185).

Відповідно до п.п.1-4 розділу ІІ посадової інструкції декана медичного факультету № 3 ДНМУ, затвердженої 05.10.2018 наказом ректора ДНМУ № 323 (т. 1 а.с. 10-11), декан медичного факультету ОСОБА_1 зобов`язаний здійснювати загальне керівництво факультетом; сприяти плануванню та контролювати навчальну, навчально-методичну, науково-методичну, лікувальну, наукову та науково-дослідну роботи на кафедрах факультету; безпосередньо керувати виховною роботою на факультеті; забезпечувати виконання в повному обсязі освітньо-професійних програм за спеціальностями (напрямами), закріпленими за факультетом (а.с.10-11).

Пунктами 1, 2, 19, 21 розділу ІІІ вказаної посадової інструкції закріплено право декана видавати, в межах своїх повноважень, розпорядження, що регламентують роботу факультету, які є обов`язковими для виконання всіма працівниками факультету, кафедр та студентами факультету; брати участь у роботі будь-якого структурного підрозділу університету, де обговорюються і вирішуються питання, які стосуються діяльності факультету; подавати в установленому порядку ректору університету пропозиції з прийому в штат факультету працівників, звільнення і переміщення на посаді співробітників деканату, моральному і матеріальному їх заохоченню, вносити пропозиції про накладення стягнення, у тому числі про звільнення працівника з роботи; у визначеному порядку оскаржити накази, розпорядження та інші організаційно-розпорядчі акти адміністрації університету.

Згідно із п.п.1, 6 розділу ІV даної посадової інструкції ОСОБА_1 відповідав за рівень організації навчальної, науково-методичної та наукової роботи факультету; за забезпечення безпечних умов праці працівниками факультету при проведенні навчальних занять у приміщеннях, закріплених за факультетом.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За статтею ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За змістом п. 23 вищевказаної постанови: за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП  підставами  працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений  після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські  стягнення,  які  застосовані до працівника  за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації,  і з  дня накладення яких  до  видання  наказу  про  звільнення  минулого не більше одного року.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а саме повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.12.2018 у справі №700/63/18, від 03.04.2019 у справі № 520/3689/16-ц, які в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення.

За ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2, 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за наказом № 51 від 10.02.2020.

Як встановлено, наказом про ректора ДНМУ ОСОБА_2 № 51 від 10.02.202р. позивачу ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: порушення наказу по ДНМУ від 22.01.2020 р. №12/20 "Про затвердження Порядку підготовки, візування та підписання документів у Донецькому національному медичному університеті".

Підставою для накладення стягнення стало видання деканом ОСОБА_1 розпорядження від 31.01.2020 № 3 про призупинення навчального процесу на медичному факультеті № 3 з 03.02.2020 по 09.02.2020 (т. 1 а.с. 27), яке він не мав право підписувати  і видавати.

Порушення зафіксовано роботодавцем в акті комісії, створеною 03.02.2020, «Про встановлення причин порушення законодавства та внутрішніх нормативних документів ДНМУ з боку декана медичного факультету № 3 доцента ОСОБА_1 » від 04.02.2020 (т. 1 а.с. 69, 71).

Судовим розглядом встановлено незаконність прийнятого наказу з порушенням трудового законодавства, з чим колегія суддів не може не погодитись. За недоведенням складу дисциплінарного проступку, поставленого в провину позивачеві, і внаслідок порушення роботодавцем процедури накладення стягнення, такий наказ № 51 підлягає скасуванню, як правильно визначився суд першої інстанції, виходячи з нижчеокреслених сукупно встановлених обставин.

По-перше, виданий ректором ДНМУ наказ № 12/20 від 22.01.2020 "Про затвердження Порядку підготовки, візування та підписання документів у Донецькому національному медичному університеті", яким виключено повноваження декана медичного факультету підписувати будь-які накази (т. 1 а.с. 161-165) – за 9 днів до прийняття деканом ОСОБА_1 розпорядження № 4мд від 31.01.2020 про припинення навчання - не був доведений до відому позивача у встановленому законом порядку, на якого поширювався цей локальний акт Університету, що створювало б для нього обов`язок для беззаперечного виконання. У справі відсутні докази про ознайомлення позивача під розписку із змістом цього наказу. 

По-друге, оскільки в ході судового розгляду не спростовано небезпечної епідеміологічної ситуації в місті Маріуполі станом на січень 2020 року, пов`язаної із високим рівнем захворювання на респіраторні інфекції, а також не спростовано відомостей про відключення в навчальних корпусах №№ 1, 2 світла і відсутність там теплопостачання – то видане деканом ОСОБА_1 розпорядження № 4мд про призупинення навчального процесу на один тиждень цілком узгоджувалося із вимогами його посадової інструкції в пункті 1 розділу ІІІ і п. 6 розділу ІV, якою унормовано право декана видавати в межах своїх повноважень розпорядження, що регламентують роботу факультету і його відповідальність за забезпечення безпечних умов праці працівниками факультету при проведенні навчальних занять у приміщеннях, закріплених за факультетом,  а також що кореспондується із рішенням Маріупольської міської ради № 331р від

25.11.2019 «Про затвердження комплексного плану заходів з профілактики готовності та реагування під час епідемічного сезону захворюваності на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у місті Маріуполі на 2019-2020рр».

Належне сумління працівника ОСОБА_1 вбачається з запитуваної ним 31.01.2020 у ММУФ ДУ Донецької ОЛЦ МОЗ України інформації напередодні видання розпорядження № 4мд про стан епідеміологічної ситуації щодо захворювань на ГРВІ та групу у м. Маріуполі (т. 1 а.с. 25-27).

Ці конкретні обставини, пов`язані епідеміологічною ситуацією в місті Маріуполі станом на січень 2020 року були враховані судом.

По-третє, отримання ректором ДНМУ вже 03.02.2020 відомостей про видане деканом ОСОБА_1 розпорядження № 4мд (т. 1 а.с. 30), коли було створено комісію і мались фактично об`єктивні можливості поновити навчання на факультеті – не потягло вжиття першим керівником дійових заходів, направлених на відновлення навчання - в межах вирішення даної справи не представлено наказу ректора (в.о.ректора) про скасування цього розпорядження про призупинення навчання або наказу про продовження навчання на факультеті № 3. Можна вважати, що подальшою бездіяльністю першого керівника по суті було схвалено дію розпорядження декана з приводу тимчасового зупинення навчання. Натомість, ректором ДНМУ П.Г.Кондратенко (в подальшому звільнений 19.08.2020 із достроковим розірванням із ним контракту – т. 1 а.с. 131-132) було прийнято наказ № 32 від 03.02.2020, направлений на створення комісії по встановленню в діях ОСОБА_1 порушень з метою подальшого притягнення того до дисциплінарної відповідальності.

Належних, допустимих і достовірних доказів про спричинення Університету шкоди прийнятим позивачем розпорядженням № 4мд роботодавцем не надано.

По-четверте, розпорядження № 4мд поширювало свою дію на очолюваний деканом ОСОБА_1 факультет № 3, що за локацією повноважень відповідає вимогам п. 5 розділу V посадової інструкції позивача, за яким декан факультету може віддавати розпорядження студентам тільки свого факультету.

По-п`яте, в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказував, що узгодив питання щодо припинення навчання із першим проректором ОСОБА_3 , що відповідає вимогам п. 7 розділу І його посадової інструкції, якою визначено безпосереднє підпорядкування декана факультету першому проректору з науково-педагогічної роботи.

Так, в поданій деканом ОСОБА_1 на узгодження першому проректору ДНМУ ОСОБА_3 службовій записці від 30.01.2020 містилося інформування про відсутність в навчальному корпусі № 1 медичного факультету № 3 електро- і теплопостачання, що стало підставою для висунутого клопотання про надання дозволу перенести початок весняного семестру на 10.02.2020 (т. 1 а.с. 24). За переконливістю обґрунтування першим проректором ОСОБА_3 накладено резолюцію «Дозволяю…».

Саме ці обставини вказав в своїй пояснювальній записці ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 32, 74), що залишились без уваги і належної оцінки з боку роботодавця, який, ставлячи в провину позивачеві зупинення навчання на факультеті, не зважив на позитивно-погоджувальну резолюцію безпосереднього керівника позивача і під час накладення стягнення будь-яких пояснень від першого проректора адміністрацією університету не відбирав та не застосовував до останнього заходів дисциплінарного впливу. 

Враховуючи те, що особа може бути піддана дисциплінарному стягненню лише у випадку невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків внаслідок винних дій, скоєних без поважних причин умисно або з необережності, то прийняття деканом ОСОБА_1 рішення про призупинення навчання на тиждень в таких умовах  (небезпечно-епідеміологічних - у місті, та побутових умов з відсутністю опалення - в університеті) не можна вважати діями, вчиненими без поважних причин.

Винних дій позивача в даній частині, що суперечили б його трудовим функціям, судовим розглядом не встановлено.

Ці доведені фактори в сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наказом № 51 від 10.02.2020, як правильно встановив суд першої інстанції.

Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за наказом № 138 від 16.03.2020

Наказом ректора Донецького національного медичного університету № 138 від 16.03.2020 (т. 1 а.с. 12-13) оголошено догану декану ОСОБА_1 за перевищення своїх посадових інструкцій та надання неправдивої інформації щодо відсутності вільних ставок на кафедрі фізіології та патологічної фізіології.

Порушення, що поставлене в провину позивачеві, полягає у накладенні ним, як деканом факультету № 3, на поданій доцентом ОСОБА_2 заяві від 22.08.2019 про прийняття на посаду доцента кафедри фізіології та патологічної фізіології з 02.09.2019 – резолюції про відсутність вільних ставок для прийняття того на бажану посаду.

Суд першої інстанції встановив незаконність винесеного наказу, що був ухвалений з порушенням трудового законодавства, в тому числі з порушенням строку накладення дисципілнарного стягнення - як місячного строку з дня виявлення, так й 6-місячного строку з дня  вчинення. З цим колегія суддів погоджується, зважаючи на наступні обставини.

По-перше, своєю резолюцією «Заперечую у зв`язку з відсутністю ставок», накладеною 22.08.2019,  декан ОСОБА_1 , що в силу посадової інструкції повноважний підбирати кадри, висловив свою пропозицію, як правильно кваліфікував суд першої інстанції, щодо незадоволення заяви ОСОБА_2 . Така резолюція не являється прийнятим кадровим рішенням адміністрації з приводу прийняття або відмови в прийнятті особи-шукача на ваканту посаду. Зміст накладеної резолюції не суперечить вимогам п. 19 розділу ІІІ посадової інструкції позивача, за якою декан факультету має право подавати в установленому порядку ректору університету пропозиції з прийому в штат факультету працівників, звільнення і переміщення співробітників деканату. Дані обставини, як дійшов вірного висновку суд першої інстанції, виключають факт перевищень повноважень своєї посадової інструкції з боку позивача. 

По-друге, накладена деканом ОСОБА_1 резолюція, що поставлена йому в провину, не стала перешкодою до прийняття позитивного рішення на користь ОСОБА_2 , якого за наказом першого керівника ДНМУ № 09/27/3-ок від 26.09.2019 було прийнято на бажану роботу на посаді доцента на 0,25 ставки. Дані обставини, як слушно зауважив суд першої інстанції, вказують на не врахування пропозицій ОСОБА_1 в його негативній резолюції на заяві шукача роботи, яка, в-решті була адресована безспосередньо на ОСОБА_6 ректора ОСОБА_5 для остаточного візування і прийняття рішення по суті заяви. 

По-третє, в ході судового розгляду справи позивач вказував на те, що на час видання ним негативної резолюції в нього не малося штатного розкладу із відомостями про вакантні посади у ДНМУ. Цих доводів роботодавцем не спростовано, не надано штатного розпису і не надано доказів володіння позивачем даними про штатний розклад станом на момент учинення позивачем оспорюваної резолюції. В-решті, як вбачається з акту комісії службової перевірки (т. 1 а.с. 17-18), штатний розпис, діючий на 22.08.2019, створеною роботодавцем комісією на предмет перевірки наявності або відсутності вільних ставок на кафедрі фізіології та патологічної фізіології взагалі не вивчався. Роботодавцем не спростовано викладених ОСОБА_1 в пояснювальній записці (т. 1 а.с. 20) відомостей, що на той час не було штатного розкладу і що заява ОСОБА_2 була передана на підпис в.о.ректора ОСОБА_5 для остаточного візування і прийняття рішення. Відтак, твердження комісії про неправдивість висловленої в резолюції ОСОБА_1 інформації, що поставлено працівнику в провину за виданим наказом № 138, не є впевненим, переконливим і доведеним належними та достатніми доказами твердженням.

По-четверте, дисциплінарне стягнення за наказом від 16.03.2020 накладено на позивача  всупереч вимогам ч. 2 ст. 148 КЗпП України, тобто з перевищенням максимально граничного шестимісячного строку з дня вчинення проступку.

Так, ОСОБА_2 написав заяву прийняти його на посаду 22.08.2019, і вона була передана із резолюцією декана ОСОБА_1 на піпис в.о.ректора Сустрєтову А.С. З цього часу адміністрація знала про резолюцію декана ОСОБА_1 . Але ж комісію по перевірці фактів було створено адміністрацією університету за зверненням ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 14) через півроку - 04.02.2020 (т. 1 а.с. 16). Під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і апеляційному суду роботодавцем так і не доведено поважних причин непереборного, об`єктивного характеру, які зашкодили своєчасному учиненню перевірки фактів і накладенню дисциплінарного стягнення. Звернення ОСОБА_2 до ректора 04.02.2020 (а.с. 14-15, 30-31) не є тими непереборними обставинами, оскільки адміністрації закладу ще з серпня 2019 року було відомо про накладення такої резолюції ОСОБА_1 . 

Таким чином, наказ про оголошення догани позивачеві був виданий роботодавцем 16.03.2020 з порушенням як місячного строку з моменту виявлення (04.02.2020), так й максимального 6-місячного строку від дня вчинення (22.08.2019).

Цим обставинам, що свідчать про порушення роботодавцем процедури накладення дисциплінарного стягнення, судом першої інстанції надано належну оцінку.

Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за наказом № 192 від 02.04.2020

Наказом ректора Донецького національного медичного університету № 192 від 0.04.2020 (т. 1 а.с. 37-38) ОСОБА_1 звільнено з посади декана медичного факультету № 3 Донецького національного медичного університету згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією.

Роботодавцем визначено такі підстави для накладення дисциплінарного стягнення, як   неодноразове грубе порушення посадової інструкції, перевищення позивачем повноважень: 1) за підпис деканом ОСОБА_1 завідомо неправдивих наказів від 09.10.2019 про поновлення на навчання в клінічній ординатурі іноземних лікарів-стоматологів, яких було введено в оману повідомленням про їх зарахування до неіснуючої в університеті клінічної ординатури; 2) за прийом іноземних студентів на навчання з порушенням Умов прийому на навчання, Порядку і Положення організації набору та навчання стажування іноземців; 3) за самовільно створену їдальню на першому поверсі навчального корпусу № 2; 4) за допущені прогули - відсутність на робочому місці ОСОБА_1 17.03.2020 з 10.00год до 14.00год. Вказані підстави фіксувалися роботодавцем актами комісії (т. 1 а.с. 85, 87).

Судом першої інстанції встановлено незаконність прийнятого наказу зі звільнення позивача за системою вчинених порушень за п. 3 ст. 40 КЗпП України, що суперечить вимогам трудового законодавства і підлягає скасуванню, з чим колегія суддів не може не погодитись, виходячи з наступного.

Як наведено вище, в ході розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено незаконність прийнятих адміністрацією Університету двох попередніх наказів щодо позивача від 10.02.2020 і 16.03.2020 та необґрунтованість піддання позивача за цими наказами дисциплінарним стягненням у вигляді двох доган, що виключає ознаки системи порушення трудової дисципліни і робить неможливим застосування до ОСОБА_1 п. 3 ст. 40 КЗпП України. Цим обставинам, як впевнилася колегія суддів, суд першої інстанції дав належну оцінку.

Крім того, однією з підстав звільнення позивача за наказом від 02.04.2020 є поставлення в провину позивачеві прогулу, скоєного 17.03.2020, що само по собі не утворює кваліфікацію підстав звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України за системою порушень, а є самостійною підставою за п. 4 цієї статті, що не ставилося у вину ОСОБА_1 . 

До того ж, судом проаналізовано обставини поставлення роботодавцем в провину позивачеві прогулу і зведено висновок про необґрунтованість звинувачення ОСОБА_1 в цьому, зважаючи на: однократність фіксації  за актом (не датований) прогулу в словах « ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 10.00год до 14.00 17.03.2020»  (т. 1 а.с. 87), безвідносно до локації вчинення перевірки роботодавця – чи в робочому кабінеті, чи учбовому корпусі на території Університету, чи на клінічній базі (що вказував в своїй пояснювальній записці ОСОБА_1 – т. 1 а.с. 35), що віднесено до характеру роботи позивача і що не заперечувалося роботодавцем в суді.

В даній частині судом першої інстанції слушно наголошено, із врахуванням правових позицій Верховного Суду України в ухвалі від 15.12.2010, що прогул має місце, коли працівник відсутній не на підприємстві, а не в усіченому розумінні – на робочому місці.

Так, суд першої інстанції встановив, що 17.03.2020 ОСОБА_1 знаходився у КУ "Маріупольська міська лікарня № 9 - МСЧ працівників департаменту морського флоту" та у ПП "Елінмед" (те ж саме - Грецький медичний центр – т. 1 а.с. 35), які є базами лікувальної, учбової і наукової роботи ДНМУ, що відзначено у чинних договорах про співробітництво (т. 1 а.с. 41-44), і приймав майно за актом прийому-передачі від 17.03.2020 від керівника ПП "Елінмед" (т. 1 а.с. 45). Даними документами, нечинність яких не доведена судовим розглядом, спростовується твердження роботодавця про прогул ОСОБА_1 і його відсутність на роботі.

Доказів несумлінного відношення позивача щодо дотримання трудової дисципліни і правил трудового розпорядку судовим розглядом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги роботодавця щодо неспроможності представлених позивачем доказів в обґрунтування наведених ним в пояснювальній записці поважних причин відсутності на роботі 17.03.2020 протягом 4 годин (як от неповноважність ОСОБА_3 , як в.о. ректора, підписувати 11.02.2019 угоди з придбання обладнання від імені Університету, неспівпрацювання ДНМУ із ПП Елінмед, відсутність обладнання ЕКГ на балансі Університету) не доводять факту відсутності позивача в інших місцях, що він відзначив в пояснювальній записці, і виконання ним своїх посадових функцій в інтересах ДНМУ. 

Заявлений роботодавцем у змісті оскаржуваного наказу  від 02.04.2020 факт прогулу з боку позивача 17.03.2020, як наведено вище, не утворює сам по собі склад дисциплінарного правопорушення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а є іншою правовою кваліфікацією, регламентованою п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відтак, доводи апеляційної скарги ДНМУ про доведений факт прогулу не мають вирішального значення для розв`язання виниклого спору і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність системи дисциплінарних проступків в діях позивача.

Аналогічно, три інші порушення, поряд із прогулом (як от необґрунтоване поновлення на навчання в клінічній ординатурі 4 іноземних лікарів-стоматологів за неіснуючою спеціальністю "Ортодонтія" за наказом від 09.10.2019, підписаним в.о.ректора університету ОСОБА_3 і деканом факультету № 3 ОСОБА_1 ; прийом на навчання  2 іноземних студентів з порушенням діючих актів щодо прийому на навчання до закладів вищої освіти; відсутність особових справ 2 вітчизняних студентів; самовільне створення їдальні за відсутності розпорядчого акту ДНМУ в приміщенні навчального корпусу № 2), що стали підставою для ухвалення роботодавцем останнього наказу № 192 від 02.04.2020 про звільнення позивача з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України – є вторинними для даного спору за недоведенням обґрунтованості перших двох наказів про оголошення позивачеві доган. У зв`язку із цим суд першої інстанції цілком слушно не взяв до уваги ці інші види проступків як такі, що мають передрішальне значення для правильного вирішення спору.

Крім того, не можна не звернути увагу на створення роботодавцем впродовж короткочасного періоду обставин інтенсивного застосування адміністрацією учбового закладу щодо позивача заходів дисциплінарного впливу, незаконність яких в межах даного цивільного спору доведена судом, а по деякій частині (прийом іноземних студентів на навчання з порушеннм Умов прийому на навчання, створення їдальні) - звернення роботодавця до правоохоронних органів на теперішній час ще не мають правового результату в площині кримінальної відповідальності. Дані обставини характеризують дії роботодавця, як такі, що переслідують мету звільнення позивача, всупереч вимогам законодавства і гарантованим державою трудовим правам особи. Переконання колегії суддів апеляційної інстанції в даній частині посилюється наданням суду згоди профспілкового органу на звільнення позивача, здобутого під час розгляду справи в порядку ч. 9 ст. 43 КЗпП України, що не вмотивована жодними фактичними обставинами і не містить правового обґрунтування прийнятого рішення – в одне речення «…дати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади медичного факультету № 3» (т. 1 а.с. 207-208), всупереч увазі законодавця за аналогією в частині 7 статті 43 КЗпП України.

В загальну картину прагнення роботодавця звільнити позивача з роботи укладається та обставина, що при накладенні оспорюваних дисципілнарних стягнень, зокрема при застосуванні найсуворішого заходу – звільнення, адміністрацією Університету не враховувались незначна ступінь тяжкості вчинених проступків, поставлених в провину ОСОБА_1 , відсутність доказів щодо заподіяної ним шкоди для закладу або інших негативних наслідків, попередню довготривалу роботу позивача в Університеті на різних посадах близько 20 років.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності факту вчинення позивачем порушення трудової дисципліни, що має тягнути наслідок його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, порушення роботодавцем процедури накладення дисциплінарних стягнень всупереч трудовим інтересам працівника, права якого підлягають захисту в заявлений  спосіб: скасування протиправних наказів №№№ 51, 138, 192, поновлення незаконно звільненого ОСОБА_1 на роботі на посаді, що він займав до звільнення, з покладенням на роботодавця обов`язку компенсувати середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду роботодавцем не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ДНМУ підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,

  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького національного медичного університету залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 червня 2021 року.

Судді:                                                       С.А.Попова                                                               

С.А.Зайцева

       О.М.Пономарьова